Рішення № 40376309, 29.08.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/20143/2012 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/918/14 Доповідач - Жолудько Л.Д.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю представника ОСОБА_1-ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ "КБ "Надра" звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

01 квітня 2014 року ПАТ "КБ "Надра" подало заяву про уточнення позовних вимог, у якій просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 6 874, 91 дол. США, а також судові витрати по справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2014 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління 5014,38 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 25.06.2014 року в гривневому еквіваленті складає 59 580, 36 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Тернопільське регіональне управління 595,80 грн. сплаченого позивачем судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасуватита ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що, з 09.11.2009 року вона перестала виконувати щомісячне зобов'язання з погашення кредиту. Однак, банк звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом 03.12.2012 року, включивши до позовних вимог як усю суму заборгованості, так і відсотки, штраф і пеню. Судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У судовому засіданні представник апелянта- Денис Н.З. підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.

Представник ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час і місце його повідомлені належним чином.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щомає місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року. Крім того, суд дійшов висновку, що порука ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором припинилась на підставі ст. 559, ч. 4 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" тіла кредиту та відсотків за кредитним договором обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. У частині стягнення пені та штрафу суд першої інстанції неправильно застосував норму закону щодо застосування позовної давності, що в силу ст. 309, ч.1, п.п. 3, 4 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Судом установлено, що 25 вересня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра" (надалі - Банк), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 119/2008-МКМ, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 дол. США для поповнення обігових коштів, а позичальник у свою чергу зобов'язалась прийняти зазначені кошти та у строк до 15.03.2010 року повернути їх Банку зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № NL-4 від 25.09.2008 року.

Відповідно до п. 9 Договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, остання зобов'язана сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення позичальником строків повернення кредиту, остання зобов'язана сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачуватиме позивачу штраф в розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку визначених на дату прострочення.

Згідно з п. 4.1.2 Договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 15,5% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком. У випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк обумовлений у п. 4.1.1 Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 31% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

25 вересня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед Банком за належне виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що витікають за кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 позичальник та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Банку вимагати виконання зобов'язань по кредитному договору повністю як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами

ОСОБА_1 належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань, згідно з укладеним кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року.

23 листопада 2012 року на адресу відповідачів направлено претензії за № 6-3723, № 6-3724 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року, на які відповідачі не прореагували.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3111/13-22 від 11.12.2013 року сума заборгованості за кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року складає 4 473,06 дол. США, що еквівалентно 35 745,15 грн., з яких :

- тіло кредиту - 2 603,42 дол. США, що еквівалентно 20 809,13 грн.;

- відсотки - 1 254,16 дол. США, що еквівалентно 10 024, 50 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 32,44 дол. США, що еквівалентно 259,29 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту - 391,34 дол. США, що еквівалентно 3 127,98 грн.,

- штраф за порушення термінів погашення кредиту та відсотків - 191,70 дол. США, що еквівалентно 1531,25 грн.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 1054, ч. 1 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 611, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковий для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 530, ч. 1; 612, ч.1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Суд підставно дійшов до висновку, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором. ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконувала внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає поверненню Банку.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором, а відповідно до ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергового платежу кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559, ч. 4 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов мотивованого висновку про припинення поруки ОСОБА_3 за договором поруки від 25.09.2008 року, оскільки ПАТ "КБ "Надра" на протязі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (16.03.2010 року) не пред'явило вимоги до поручителя про погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала взятого на себе зобов'язання згідно з кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року належним чином, унаслідок чого порушила права Банку, які підлягають захисту.

Разом з тим, суд при вирішення питання про стягнення з відповідачки пені і штрафу неправильно застосував норму закону щодо позовної давності, про застосування якої заявив боржник. У зв'язку з чим рішення суду в цій частині не можна визнати законним, а суму боргу, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, обґрунтованою.

Як установлено судом, кредит відповідачці був наданий строком по 15 березня 2010 року включно. З позовом до суду банк звернувся 30.11.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ( ч.4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено застосування до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовну давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідно календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, вирішуючи спір, не звернув увагу на те, що початком перебігу строку позовної давності згідно з вимогами позивача є дата 15.03.2010 року- закінчення строку користування кредитом, і помилково не застосував до вимог про стягнення пені й штрафу спеціальну позовну давність строком в один рік.

Наведене відповідно до вимог ст. ст.88; 309,ч.1,п.п.3,4 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду: зменшення до 54661 грн. 84 коп. стягуваної з позивачки ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра"суми заборгованості за кредитним договором на суму нарахованої пені й штрафу в розмірі 4918 грн. 52 коп. і суми сплаченого позивачем судового збору -до 546 грн. 61 коп.

На підставі ст.ст. 253, 256, 258,ч.2; 267,ч.4; 629, 1048, 1054 ЦК України та, керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.3; 309,ч.1,п.п.3,4; 313; 314; 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.06.2014 року змінити.

Зменшити суму стягуваної з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості за кредитним договором № 119/2008-МКМ від 25.09.2008 року до 54661 грн. 84 коп. та суму судового збору -до 546 грн. 61 коп.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько