Постанова № 40375822, 04.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 27» серпня 2014 р. Справа №5023/4029/11 (н.р. №49/193-10)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Передрій Г.С.,

за участю представників:

позивача - Квіцінська А.І., за довіреністю №01-42юр/4812 від 12.05.2014 року; Алісултанова І.Б., за довіреністю №01-62юр/7752 від 26.09.2013 року;

відповідача - Колісник І.А., за довіреністю №48 від 18.12.2013 року;

третьої особи - Горобинська Н.М., за довіреністю №08-11/5884/2-13 від 30.12.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м.Харків (вх.№3855Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року у справі №5023/4029/11 (н.р. 49/193-10),

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків,

до Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків,

про стягнення 6752915,86 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року Акціонерна компанія «Харківобленерго» (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області до Комунального підприємства «Виробниче-технологічне підприємство «Вода» з позовною заявою про стягнення на свою користь заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати послуг з постачання електроенергії згідно договору №1.01 від 03.01.2008 року. Згідно позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 6752915,86 грн., з яких 6634379,08 грн. - вартість електричної енергії (5528649,24 грн. - сума боргу та 1105729,84 грн. - ПДВ), 94467,30 грн. - три відсотки річних, 18893,46 грн. - ПДВ на 3% річних, 5176,02 грн. - плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (4313,35 грн. - тарифна складова та 862,67 грн. - ПДВ на КРЕ).

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2010 року по справі №49/193-10 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з КП «ВТП «Вода» на користь АК «Харківобленерго» 5528649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1105729,84 грн. - ПДВ на електричну енергію; 3% річних в розмірі 18893,46 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5176,02 грн., 25428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року по справі №49/193-10 рішення суду першої інстанції від 30.11.2010 року по справі №49/193-10 змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 18893,46 грн. та викладено частину другу резолютивної частини рішення в новій редакції, а саме: стягнуто з КП «ВТП «Вода» на користь АК «Харківобленерго» 5528649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1105729,84 грн. - ПДВ на електричну енергію; 3% річних в розмірі 94467,30 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5176,02 грн., 25428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, судом апеляційної інстанції частково задоволено клопотання відповідача і надано розстрочку виконання рішення суду строком на один рік, щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 року по справі №49/193-10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2010 року скасовано, а справу №49/193-10 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При цьому Вищий господарський суд України вказав, що під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладені у постанові касаційної інстанції доводи, залучити у відповідному процесуальному статусі Харківську міську раду, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області прийнято 15.08.2011 року рішення (суддя Лаврова Л.С.), яким позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»:

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ МФО 351823, код 00131954-(тарифна складова - 5528649, 24 грн. та ПДВ 20% - 1105729, 84 грн.);

- на п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954 - 3% річних 94467 грн. 30 коп., плата з компенсації перетікання реактивної енергії (далі за текстом - КРЕ) в розмірі 5176,02 грн. (тарифна складова за КРЕ - 4314,35 грн. та ПДВ 20% - 862,67 грн.), 25428,66 грн. витрат по сплаті держмита, 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

В частині стягнення ПДВ у розмірі 20% на 3% річних та 18893,46 грн. відмовлено.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/4029/11 (н.р.49/193-10) в частині стягнення з КП «ВТП «Вода» суми у розмірі 6634379,08 грн. за активну електричну енергію, суми у розмірі 5176,02 грн. - плати за перетікання реактивної енергії, 3% річних у сумі 18893,46 грн. та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго» в цій частині відмовити. В частині відмови позивачу у стягненні 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних - рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що при повторному розгляді та винесенні рішення по справі, господарським судом Харківської області були порушені вимоги ст. ст. 4-2-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення» від 10.12.1996 року №02-5/422 та приписів ст.ст. 75-78 Господарського кодексу України, що регулюють особливості здійснення господарської діяльності відповідача як учасника господарських правовідносин.

Судом першої інстанції, на думку апелянта, не було виконано вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 20.04.2011 року, а саме, про необхідність дослідження доказів, що є в матеріалах справи, про джерела погашення заборгованості за електроенергію заявлену до стягнення.

Як також зазначає апелянт, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року при повторному розгляді було винесене без дослідження доказів та обставин, що мають суттєве значення для справи - встановлення обов'язкового факту наявності або відсутності перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, про що було зазначено Вищим господарським судом України. Відповідач стверджує, що рішення прийнято з грубим порушенням господарського процесу, а саме, норми ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.10.2011 року відповідач, КП «ВТП «Вода», через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (вх.№10231).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року зупинено розгляд справи №5023/4029/11 до здійснення заміни відповідача Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємство «Вода» його правонаступником.

Ухвалою суду від 03.07.2012 року провадження у справі було поновлено, однак ухвалою суду від 11.07.2012 року колегією суддів задоволено клопотання КП «ВТП «Вода» про зупинення провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року залишено без змін.

24.12.2012 року позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№10339), в якому просить поновити провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.01.2013 року задоволено клопотання АК «Харківобленерго»; поновлено провадження у справі та призначено до розгляду. Крім того, сторін було зобов'язано надати суду інформацію та докази щодо правонаступництва відповідача і внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

25.02.2013 року апеляційним господарським судом винесено ухвалу, якою задоволено клопотання КП «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» про зупинення провадження у справі. Зупинено розгляд справи №5023/4029/11 до здійснення заміни відповідача КП «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» його правонаступником.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року залишено без змін.

25.06.2014 року позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№5025), в якому просить поновити провадження у справі.

АК «Харківобленерго» зазначає, що рішенням Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 року №132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» реорганізовано шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод». Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 23.12.2011 року №577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменовано на комунальне підприємство «Харківводоканал». Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України у разі приєднання суб'єкта господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання, тобто КП «Харківводоканал» є повним правонаступником усіх прав та обов'язків КП «ВТП «Вода».

Позивач вказує, що до договору про постачання електричної енергії укладеного між АК «Харківобленерго» та КП «ВТП «Вода» від 03.01.2008 року №1.01 щомісячно укладаються додаткові угоди з КП «Харківводоканал», який приймає на себе всі обов'язки споживача (КП «ВТП «Вода»), що передбачені вищевказаним договором, тобто КП «Харківводоканал» продовжує споживати електричну енергію по договору укладеному з КП «ВТП «Вода».

На думку позивача, внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не позбавляє права АК «Харківобленерго» на стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з відповідача, а довгострокове зупинення провадження у даній справі порушує права АК «Харківобленерго» щодо розумного та адекватного строку, як складового елемента права на справедливий розгляд.

26.06.2014 року Харківським апеляційним господарським судом направлено на адреси сторін у справі листи з вимогою повідомити суд про результати завершення реорганізації КП «ВТП «Вода» та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

08.07.2014 року від АК «Харківобленерго» надійшла відповідь на лист суду (вх.№5357), в якому позивач повідомив, що за час знаходження справи №5023/4029/11 у стадії зупинення відповідачем сплачено майже всю заборгованість по цій справі та наполягає на поновленні провадження у справі.

Від голови комісії з реорганізації КП «ВТП «Вода» надійшли письмові пояснення по справі (вх.№5367 від 08.07.2014 року), в яких надав інформацію про хід реорганізації підприємства та повідомив, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у даній справі не відпали і станом на 02.07.2014 року КП «ВТП «Вода» із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключено, в підтвердження чого до матеріалів справи надано копію витягу з реєстру.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року задоволено клопотання АК «Харківобленерго» та поновлено провадження у справі.

08.08.2014 року від голови комісії з реорганізації КП «ВТП «Вода» надійшли письмові пояснення (вх.№6423), в яких зазначає, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у даній справі не відпали, станом на 06.08.2014 року КП «ВТП «Вода» із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключено у зв'язку з чим просить суд зупинити провадження у справі №5023/4029/11 до завершення процесу реорганізації КП «ВТП «Вода» з метою заміни сторони у справі її правонаступником.

11.08.2014 року представник третьої особи надав до суду письмові пояснення на клопотання КП «ВТП «Вода» про зупинення провадження у справі (вх.№6442), в яких підтримує позицію відповідача та просить суд зупинити провадження у справі.

Позивач, також, 11.08.2014 року надав до суду додаткові пояснення (вх.№6443), в яких зазначає, що відповідачем сплачена сума боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 6634379,08 грн., яка була визнана рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/4029/11. Крім того, погашена заборгованість за перетікання реактивної енергії (КРЕ) у розмірі 5176,02 грн. згідно повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №02-36/9863 від 29.12.2011 року у відповідності до авізо від 30.11.2011 року №2. Враховуючи, що немає правових підстав для нарахування ПДВ на 3% річних сума боргу у розмірі 18893,46 грн. - виключена з бухгалтерського обліку АК «Харківобленерго». Станом на сьогоднішній день сума боргу у даній справі, яка підлягає стягненню складається із 3% річних та становить 94467,30 грн.

Позивач вказує, що у контрагента за договором відсутні заперечення щодо нарахувань заявленої у позові заборгованості, а суд не позбавлений можливості дослідити підстави виникнення та правомірність нарахувань.

Ухвалою суду від 11.08.2014 року, у зв'язку з необхідністю надання сторонами документів до матеріалів справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення дотримання принципів судочинства, розгляд справи було відкладено.

26.08.2014 року АК «Харківобленерго» надало до суду письмові пояснення (вх.№6958) з додатками, які є тотожними за змістом поясненням, які надавалися 11.08.2014 року, та які долучено до матеріалів справи.

Від КП «ВТП «Вода» надійшли пояснення по справі (вх.№7008), в яких зазначено, що матеріали справи не свідчать про перехід всього обсягу прав та обов'язків по зобов'язаннях КП «ВТП «Вода» до КП «Харківводоканал», а отже наявні обставини для зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 27.08.2014 року представник відповідача пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, а також підтримує заявлене ним 08.08.2014 року клопотання про зупинення провадження у справі та просить його задовоьнити.

Представники позивача проти позиції відповідача щодо апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження у справі заперечували з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях до нього.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримав позицію апелянта.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, порадившись, дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до завершення процесу реорганізації КП «ВТП «Вода» з метою заміни сторони у справі її правонаступником, з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України предбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі. Зокрема, одним з таких випадків є заміна однієї з сторін її правонаступником.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справі правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2011 року відповідач звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив зупинити провадження по справі №5023/4029/11 до завершення реорганізації КП «ВТП «Вода» з метою заміни його правонаступником - КП КГ «Харківкомуночиствод» на один місяць.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року клопотання відповідача задоволено частково, а саме, зупинено провадження у справі до здійснення заміни відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» його правонаступником з посиланням на те, що дійсно наявні обставини для зупинення провадження у справі, а заявником доведено доцільність таких дій. Проте, в задоволені клопотання в частині зупинення провадження у справі на одним місяць - відмовлено, оскільки це не узгоджується із приписами Господарського процесуального кодексу України.

У липні 2012 року провадження по справі №5023/4029/11 поновлено, проте, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року знов зупинено провадження по справі №5023/4029/11 до здійснення заміни відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» його правонаступником.

Вказана ухвала була предметом перегляду в суді касаційної інстанції та залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року.

У січні 2013 року провадження у справі знов було поновлено та призначено до розгляду, однак, ухвалою від 25.02.2013 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження по справі №5023/4029/11 до здійснення заміни відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» його правонаступником.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року вищевказану ухваду суду апеляційної інстанції по справі №5023/4029/11 залишено без змін.

У липні 2014 року, враховуючи чисельні клопотання позивача, провадження по справі №5023/4029/11 поновлено та призначено до розгляду.

Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі відбувалось з огляду на приписи ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Частина 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.

Таку ж норму містить і ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

При цьому, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Зупиняючи провадження по справі №5023/4029/11, суд зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач - КП «ВТП «Вода» є припиненим і відповідний запис внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також відсутні відомості, що наявний правонаступник. Отже, підстав застосовувати приписи ст. 25 Господарського процесуального кодексу України для здійснення правонаступництва не було.

Проте, колегія суддів зазначає, що апеляційний розгляд справи триває напротязі тривалого часу, а саме з вересня 2010 року, тобто, майже чотири роки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року, визначає, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду).

Предметом розгляду по даній справі є встановлення факту порушення відповідачем - КП «ВТП «Вода», покладених на нього за договором обов'язків щодо своєчасної та у відповідному розмірі оплат, а також встановлення розміру відповідальності відповідача, яка виражається у грошовому еквіваленті, що не свідчіть про надто велику складність справи.

Колегія суддів вважає, що проведення реорганізації на підприємстві відповідача, яка триває напротязі тривалого часу, що зумовлювало неодноразове зупинення провадження по справі, призводить до надто тривалого часу розгляду справи по суті для визначення обсягу відповідальності відповідача і порушує права позивача та приписи Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо розумного строку розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тривалий процес реорганізації, надання до суду клопотань про зупинення у зв'язку з цим провадження по справі може свідчити про недобросовісне користування відповідачем наданих йому чинним законодавством прав як сторони у судовій справі та як учасника правовідносин за договором.

Враховуючи приписи ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, а також обставини справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку зупинення провадженням по справі не є необхідністю, а відповідач не позбавлений права в подальшому, після завершення процедури реорганізації та визначення правонаступника звернутися або до суду, або до органів виконавчої служби з заявою про заміну сторони, що узгоджуєтться з приписами чинного законодавства та не призводить до порушень прав та інтересів інших учасників по даній справі.

Таким чином, в задоволенні клопотання відповідача - КП «ВТП «Вода» про зупинення провадження по справі №5023/4029/11 (н.р. 49/193-10) до завершення процесу реорганізації КП «ВТП «Вода» з метою заміни сторони у справі її правонаступником слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї з урахуванням додаткових письмових пояснень доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.01.2008 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго» (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (споживач, відповідач у справі) укладено договір №1.01 про постачання електричної енергії.

Згідно розділу 1 - «Предмет договору»: постачальник продає енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами. В разі нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язались до внесення до договору відповідних змін керуватись вимогами цих нормативних документів.

У договорі визначено, що споживач зобов'язався виконувати умови договору, зокрема, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків» (ч.2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією ПКЕЕ).

У відповідності до п. 1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця і прирівнюється до календарного місяця.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем наявні правовідносини з приводу постачання електричної енергії. Позивач свої зобов'язання за договором №1.01 від 03.01.2008 року виконав у повному обсязі, на підставі зазначеного договору в серпні 2010 року здійснив відпуск електричної енергії відповідачу. Натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого за серпень 2010 року станом на 01.09.2010 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 5528649,24 грн. на яку у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» нараховано податок на додану вартість в розмірі 20% в сумі 1105729,84 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою по даній справі.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за поставлену електричну енергію за договором №1.01. від 03.01.2008 року, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 5528649,24 грн. заборгованості та 1105729,84 грн. податку на додану вартість на електричну енергію є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 2.3.4 договору №1.01 від 03.01.2008 року відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком №4а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії».

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002 року №19, позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) за серпень 2010 року, яка станом на 01.09.2010 року становить 4313,35 грн., а також заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 862,67 грн., яка нарахована відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання за договором №1.01 від 03.01.2008 року, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів Харківського апеляційного гсопдарського суду, місцевий госопдарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4313,35 грн. тарифної складової з КРЕ та 862,67 грн. ПДВ на КРЕ.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року нарахованих на суму основного боргу у розмірі 94467,30 грн.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми 3% річних позивачем зроблено розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача податок на додану вартість (ПДВ) на 3% річних в сумі 18893,46 грн.

В розумінні пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв станом на момент звернення до суду з позовною заявою, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 зазначеного Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Заборгованість по ПДВ на 3% річних нарахована позивачем з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4 Закону, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та лист заступника начальника СДПІ ВПП у м.Харкові від 23.09.2009 року №12516\10\43-015.

Однак, суд першої інстанції вірно встановив, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Тобто, такі кошти не є мірою відповідальності і тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим, не може бути збільшена база для оподаткування ПДВ.

Проценти, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Таким чином, на думку колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позивних вимог АК «Харківобленерго» про стягнення 18893,46 грн. нарахованих ПДВ на 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у письмових пояснення наданих до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі вказує, що діючим Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв'язку з їх невідповідністю фактичним витратам, і сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м.Харкова.

Однак, такі посилання є безпідставними та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення.

Так, зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року, а фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, на який посилається відповідач, не змінює умов договору щодо порядку розрахунків за отриману електричну енергію.

В матеріалах справи відсутні відомості, що до договору №1.01 від 03.01.2008 року вносилися зміни щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Отже, статут підприємства може містити положення про складання фінансового плану, надання будь-якої звітності та т. ін., але положення такого плану не мають суперечити положенням господарських договорів укладених підприємством під час здійснення ним своєї господарської діяльності.

Невірними та юридично неспроможними є твердження відповідача, що у зв'язку з відсутністю у підприємства коштів, необхідних для оплати за спожиту електроенергію, за межами, передбаченими фінансовим планом, субсидіарну відповідальність перед позивачем має нести Харківська міська рада в особі її уповноважених органів, оскільки відповідно до п. 2.4 статуту КП «ВТП «Вода», підприємство не відповідає по зобов'язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів в сферу управління яких воно входить, а останні не відповідають по зобов'язаннях підприємства.

Відповідно до п. 2.3 статуту КП «ВТП «Вода» підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому на праві господарського відання.

Пункт 4.1 статуту визначає, що для здійснення предмету та цілей діяльності, підприємство має право від свого імені в установленому порядку укладати договори, контракти, здобувати майнові права і особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем в суді, господарському суді і здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів підприємства є прибуток (доход). Підприємство самостійно розпоряджається чистим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків у бюджет, на підставі розділу 6 статуту.

КП «ВТП «Вода» є комунальним комерційним підприємством, згідно статуту несе відповідальність за своїми зобов'язаннями самостійно.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і самостійно несе відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Положення ст. 76 та ст. 77 Господарського кодексу України щодо діяльності державних, казенних підприємств, в тому числі ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України щодо субсидіарної відповідальності держави в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, за його зобов'язаннями, не можуть бути застосовані до КП «ВТП «Вода», оскільки комунальне підприємство з вищевказаних підстав не має ознак казенного підприємства.

Отже, правові підстави для покладання на Харківську міську раду та Департамент комунального господарства Харківської міської ради повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями КП «ВТП «Вода» відсутні.

Відповідач розповсюджує на свою господарську діяльність положення п.7 ст. 77 Господарського кодексу України та керується нормою п.9 ст.78 Господарського кодексу України, яка зазначає, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств.

Відповідно до статуту КП «ВТП «Вода» підприємство не відповідає за зобов'язаннями міської ради, а міська рада не відповідає за зобов'язаннями підприємства.

В п. 1 ст. 74 Господарського кодексу України зазначено, що державне комерційне підприємство несе відповідальність за наслідки діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, та п. 5 зазначеної статті відповідно до якої, держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, що в свою чергу відповідає положенням п.9. ст. 78 Господарського кодексу України щодо особливостей господарської діяльності комунального унітарного підприємства, які можуть визначатися щодо вимог встановлених до комерційних підприємств.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача, які викладені ним у додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги щодо укладення додаткових угод до договору, сплати суми боргу та переведення зобов'язання на іншу юридичну особу - КП «Харківводоканал», оскільки такі обставини виникли після прийняття судом першої інстанції рішення по справі, не досліджувалися судом і не були покладені в його основу, а отже такі обставини не можуть бути підставою для скасування рішення у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору №1.01 про постачання електричної енергії від 03.01.2008 року.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції належним чином з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові та які є обов'язковими до виконання в силу приписів ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України дослідив факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо розрахунку у встановленому порядку та розмірі за договором.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/4029/11 (н.р. 49/193-10) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року у справі №5023/4029/11 (н.р. 49/193-10) залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2014 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.І. Бородіна