Рішення № 40375097, 04.09.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1674/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2591/14

Головуючий у 1-й інстанції Яценко В. В.

Доповідач Триголов В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Омельченко Л.М.,

при секретарі: Коваль А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про захист прав споживача страхових послуг, стягнення уми страхового відшкодування та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Страхової компанії "УНІКА" про захист прав споживача страхових послуг, стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди .

Позовні вимоги мотивував тим, що 08 жовтня 2013 року між ним та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було укладено договір добровільного страхування «ДІМ і все, що в НІМ» № 017098/2102/0000002 та Умови Договору добровільного страхування «ДІМ і все, що в НІМ». 27 листопада 2013 року внаслідок пожежі відбулося знищення застрахованого майна, що підтверджується актом про пожежу від 27.11.2013 року , та довідкою від 07.12.2013 року № 813 Лохвицького районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області і є страховим випадком згідно з умовами Договору. Проте, незважаючи на беззаперечний факт настання страхового випадку із застрахованим майном, листом від 25.03.2014 року № 1999 відповідачем було відмовлено йому у виплаті страхового відшкодування. Позивач важає, що відмова відповідача у виплаті йому страхового відшкодування в сумі 500 000,00 грн. (п»ятсот тисяч гривень) є неправомірною.

За таких обставин, ОСОБА_2 просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь: несплачений борг страхового відшкодування в сумі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень), пеню в сумі 2600,00 грн., збитки від інфляції в сумі 28000,00 грн., 3% річних в сумі 2136,99 грн., моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн.; всього 832736,99 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2014 року

позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_2 - 500 000 (п"ятсот тисяч) грн. суми страхового відшкодування, збитки від інфляції в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 99 коп. , 3% річних в сумі 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 99 коп., а всього 530 137 (п"ятсот тридцять тисяч сто тридцять сім) грн. 98 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_2 - моральну шкоду в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь держави судовий збір в розмірі 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім тисяч ) грн. 60 коп.

ПрАТ «УНІКА», не погодившись з рішенням місцевого суду, оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до страхової компанії відмовити, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч.2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон який не поширюється на ці правовідносини , або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», в особі директора Лохвицького відділення Полтавської ОД було укладено договір добровільного страхування «ДІМ і все, що в НІМ» № 017098/2102/0000002 та Умови Договору добровільного страхування «ДІМ і все, що в НІМ» .

Відповідно до Договору предметом договору є майнові інтереси, пов'язані зокрема з володінням/користуванням застрахованим за Договором майном (Критим басейном /підсобне приміщення/, розміщеним за адресою: АДРЕСА_1 та понесенням додаткових витрат при настанні страхового випадку;

Відповідно до умов договору (п.4 «Страхові випадки. Програми страхування») в частині страхування майна страховим випадком є факт понесення збитків внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна внаслідок подій, в тому числі внаслідок вогневих ризиків - пожежі .

Відповідно до п.6 Договору та рахунку-фактури відповідача № 017098/2102/0000002 позивачем сплачено страховий платіж в сумі 1400,00 грн., що підтверджується квитанцією № 36024 від 23.10.2013 року . Згідно з цим же пунктом договору та умов договору: страхова сума по застрахованому майну становить 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) та є тією грошовою сумою, в межах якої відповідач, як страховик, зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що передбачений Договором.

27 листопада 2013 року внаслідок пожежі відбулося знищення застрахованого майна, що підтверджується актом про пожежу від 27.11.2013 року та довідкою від 07.12.2013 року № 813 Лохвицького районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області і є страховим випадком згідно з умовами Договору.

На виконання умов договору позивачем ОСОБА_2 було своєчасно повідомлено відповідача директора Лохвицького відділення Полтавської ОД ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» Коломійця В.В. про настання страхового випадку, що підтверджується письмовими листуваннями сторін від 11.12.2013 року № 7191, від 16.12.2013 року № 7270 , та надання відповідачу повного пакету документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування .

З вищевказаним актом про пожежу від 27.11.2013 року у складі комісії провідного інспектора Лохвицького РВ УДСНС України у Полтавській області Криаоручко О.А., позивача ОСОБА_2 та директора Лохвицького відділення Полтавської ОД ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» Коломійця В.В. прямі збитки від пожежі (знищення застрахованого майна) становлять 957 280,00 грн., побічні збитки складають 1 016 680,00 грн., при гасінні пожежі врятовано матеріальних цінностей на суму 900 000,00 грн.

25.03.2014 року № 1999 відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було зазначено, що на момент огляду 28.11.2013 року застрахованого майна представником страховика (відповідача) було виявлено, що залишки застрахованого майна та речові докази були прибрані до моменту такого огляду без дозволу страховика (відповідача), чим було повністю змінено обстановку на місці пожежі й тим самим створено перешкоди відповідачу у визначенні обставин, причин, характеру та розміру збитків. Страхувальник вигодонабувач,тобто позивач, немає ніякого відношення до власності застрахованого майна.

Зідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є Селянське (фермерське) господарство «Віра».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію. Вказаним законом врегульовуються питання створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Оскільки через заснування Селянського (фермерського) господарства «Віра» позивачем ОСОБА_2 здійснюється діяльність в якості фермера, через СФГ «Віра» йому на праві власності йому належить вказаний об'єкт нерухомого майна, страхування якого саме ним й провадилося, про що відповідачу було відомо на момент укладення договору страхування.

Відповідно до пп.10.1.4 укладеного договору страхування між сторонами у разі настання випадку, який має ознаки страхового, страхувальник зобов'язаний зберігати вигляд, стан і розташування пошкодженого майна (залишків майна) до їх огляду представником страховика, а також записи і документи, майно, нерухомість тощо, що будь-яким чином пов'язане із страховим випадком, і не починає будь-яких ремонтних, відновлювальних робіт або робіт по утилізації залишків майна і/або розчищенню території, за винятком випадків, пов'язаних із необхідністю проведення аварійно-рятувальних робіт, виконання наказів і розпоряджень органів державної влади, вживання запобіжних заходів по рятуванню застрахованого майна і зменшенню розміру збитків, які були попередньо узгоджені із страховиком.

При виявленні пожежі будівлі, був негайно повідомлений підрозділ Лохвицького районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, який і виїхав на гасіння пожежі, та приступив до її ліквідації. Крім працівників МНС участь в ліквідації пожежі приймали інші громадяни. Безпосереднє керівництво ліквідації пожежі здійснювалось підрозділом МНС.

Згідно показва свідка ОСОБА_6, він виїздив на ліквідацію пожежі в с. Дрюківщину Лохвицького району де горіло приміщення з дерева яке належало позивачу. Пожежа була велика і в ліквідації її приймали участь інші громадяни. Поряд з горівшим приміщенням стояв будинок , який також міг загорітись в любу хвилину , а тому приймалися міри , не допустити займання вогнем будинку. Він як інспектор МНС здійснював керівництво, по ліквідації пожежі, та складав акт про пожежу. Вогнем було знищено повністю приміщення. Оскільки сгорівші стіни були накриті крівлею яка деформувалась від сильної температури та впала і продовжували під покрівлею горіти , то ним була дана вказівка розтягувати конструкції які продовжували горіти та створювати загрозу , зайняття вогнем будинку. Коли пожежу було ліквідовано повністю , то конструкції будівлі фактично згоріли повністю ?а залишки згарища були зсунуті і розтягнуті подальше від будинку. При складанні картки дій пожежно-рятувального підрозділу причино пожежі було зазначено порушення правил користування пічним опаленням. Однак під час детального огляду , було встановлено , що піфчног8о опалення в зазначеній будівлі басейну не було. В підвальному приміщені були встановлені котли для опалення , але вони не працювали. Причиною пожежі було встановлено коротке замкнення електромережі.

Отже судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивач ОСОБА_2, як страхувальник не порушував вимог пп.10.1.4 укладеного договору страхування , тобто не проводив будь-яких ремонтних, відновлювальних робіт або робіт по утилізації залишків майна і/або розчищенню території з власної ініціативи .Такі дії ліквідаторів пожежі , були спрямовані підрозділом МНС , що гасив пожежу пов'язаних із необхідністю проведення аварійно-рятувальних робіт, виконання розпоряджень, що виразилось у вживання запобіжних заходів по рятуванню застрахованого майна і зменшенню розміру збитків. Такі дії проводились в присутності (страхувальника) представника відповідача - директора Лохвицького відділення Полтавської ОД ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» Коломійця В.В.

Крім того, переміщення залишків сгорівших конструкцій будівлі було визвано загрозою знищення іншого майна, яке застраховане за договором добровільного страхування «ДІМ і все, що в НІМ» № 017098/2102/0000001 від 08.10.2013 року, зважаючи на те, що вже було пошкоджено внаслідок пожежі два вікна житлового будинку (дерев'яна будівля) .

Отже, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що переміщення залишків застрахованого майна та інших речей згідно з розпорядженнями уповноважених осіб працівників МНС, та з метою запобіганню і зменшення розміру збитків не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди, (п.4 частини першої ст.611 ЦК України).

Згідно із пп.13.2 Умов Договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені в розмірі 0,01 % від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Судом вірно розраховано, що станом на день подання даного позову до суду сума пені, яку відповідач зобов'язаний позивачу сплатити згідно з договором, становить: 500000,00 грн. (сума боргу страхового відшкодування) х 0,01 % (розмір пені) х 52 (кількість днів прострочення сплати) = 2600,00 грн. Також відповідно до ст.536 та частини другої ст.625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Втрати від інфляції за строк прострочення виплати страхового відшкодування склали 28000,00 грн., а 3% річних від простроченої суми - 2136,99 грн.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та визначив її у завищеному розмірі (50 000 грн.). Тому, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що неправомірною відмовою відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» у виплаті позивачу страхового відшкодування, порушення ним своїх зобов'язань за договором порушило його звичайний спосіб життя та змушувало його вживати додаткових заходів для відновлення його прав як страхувальника, вважає, що належною сумою на відшкодування понесених позивачем моральних страждань має бути розмір моральної шкоди у 5000 грн., які підлягають стягненню з страхової компанії на користь ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що при представником страхової компанії дозволу на прибирання наслідків пожежі надано не було, у зв'язку з чим у виплаті страхового відшкодування було правомірно відмовлено. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач при виникненні страхового випадку (пожежі) діяв в межах умов укладеного договору страхування та викликав на місце події представника ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» Коломійця В.В., який був присутнім під час ліквідації пожежі та своїх заперечень з приводу переміщення окремих речей та предметів не висловлював. При цьому, у договорі добровільного страхування не визначено конкретну особу страхової компанії, яка уповноважена саме на огляд пошкодженого майна та дачу дозволу на зміну положень речей відповідно, зокрема, у п.10 така ососба визначена, як «представник Страховика».

Таким чином, Коломієць В.В., перебуваючи на посаді директора Лохвицького відділення Полтавської ОД ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»та будучи викликаним на місце події і присутнім під час її ліквідації вважається належним предстаником страхової компанії.

Таким чином, рішення місцевого суду необхідно змінити, змешивши розмір стягнутої моральної шкоди до 5000 грн. В іншій частині рішення - залишити без змін.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303; п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2014 року- змінити.

Зменшити розмір стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 50 000 грн. до 5000 грн.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) А.І. Дорош

Л.М. Омельченко

ВІРНО: