Постанова № 40374174, 02.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2521/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представника позивача: Чернушкіної Т.М.,

представника відповідача: Федючка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року задоволено адміністративний позов дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод". Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що господарські відносини дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод" з його контрагентами мають фіктивний характер, у результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 244 320 грн.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що дочірнє підприємство "Деражнянський плодоконсервний завод" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 01729677.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод" з питань правомірності визначення суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Флексіт" за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт № 52/22/01729677 від 20.02.2014 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст.201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 244 320 грн.

На підставі матеріалів перевірки Хмельницькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.03.2014 року №0000512210.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням - рішенням підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні таким, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення - рішення суд першої інстанції вказав, що не вбачає порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів, тому дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

В межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суду варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Флексіт" (Постачальник) та ДП "Деражнянський плодоконсервний завод" (Покупець) укладені договір поставки сировини № 27/09 від 27.09.2013 року та договір поставки 04/10 від 04.10.2013 року.

Для перевірки підприємством наданий ряд первинних документів стосовно поставок товарів від ТОВ "Флексіт" (несортовані свіжі яблука та концентрований яблучний сік), які проводились протягом жовтня 2013 року.

Цими документами є договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату товару, якісні посвідчення на товар, акти звірки взаєморозрахунків.

Податкові накладні виписані за фактом першої події - отримання товару. Приймання - передача (отримання) товару відповідно до умов угод здійснювались шляхом підписання накладних (податкових, видаткових).

Транспортування продукції здійснювалось з м. Києва до м. Деражня у більшості випадків вантажним автомобілем Камаз 5320 НОМЕР_2 ( орендований транспорт позивача) та Сканія НОМЕР_1 ( ФОП ОСОБА_4) Перевезення оформлене товарно-транспортними накладними, копії яких є у матеріалах справи

Колегія суддів дійшла до висновку, що наданні позивачем первинні бухгалтерські документи не свідчать про здійснення господарських операції, зважаючи на наступне.

Перевіркою встановлено, ще в жовтні 2013 року відповідно до податкових накладних, видаткових накладних та актів звірки взаєморозрахунків поставлено яблука свіжі несортові в кількості 288700 кг. на загальну суму 346440 грн. в т.ч. ПДВ - 57740 грн. та сік яблучний концентрований 65% в кількості 94 240 кг. на загальну суму 1130 880 грн. в т.ч. ПДВ - 188 480 грн.

Згідно бухгалтерським документам, які містяться в матеріалах справи постачальником являється ТОВ "Флексіт" в особі директора ОСОБА_5 Крім того, усі первині документи, а саме податкові видаткові накладні, договора поставки підписані ОСОБА_5

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні, документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, відповідно до заяви ОСОБА_5 начальнику ОУДПІ у Шевченківському районі Міндоходів м. Києва, в якій зазначено, що ОСОБА_5 не реєстрував і не перереєстровував на своє ім'я ТОВ "Флексіт", не являється його директором та засновником, ніяких функцій по управлінню не мав і ніколи не виконував, первинних документів, в якості директора чи засновника ТОВ "Флексіт" не підписував. Також, установчі чи звітні документи не підписував та до державних органів не подавав, договорів з підприємствами - контрагентами не заключав, довіреності на право підпису від свого імені нікому не надавав та нікого не уповноважував. Установчі та фінансово - господарські документи підписані від імені ОСОБА_5 по ТОВ "Флексіт" вважати недійсними.

Крім того, Хмельницькою ОДПІ встановлено, що за податковою адресою ТОВ "Флексіт", яка зазначена у всіх документах, а саме м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 5 підприємства ТОФ "Флексіт", основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля директором, головним бухгалтером та засновником ОСОБА_5 не встановлено.

Також, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що заробітну плату водію ОСОБА_6 ДП "Деражнянський плодоконсервний завод" не виплачувало, оскільки вказаний водій в штаті підприємства не числиться. Крім того, документів, які б підтвердили трудові відносини між водієм ОСОБА_6 та позивачем суду не надано.

Крім того, у колегії суддів виникає сумнів, щодо перевезення 288 700 кг. яблук автомобілем КАМАЗ 5320, 1978 року випуску за період, який передбачений договором оренди транспортного засобу (без екіпажу) від 28 вересня 2013 року.

В ході проведення перевірки здійснено зовнішній огляд автомобіля КАМАЗ 5320 під час якого було встановлено відсутність двигуна та коліс. Під час перевірки та в судове засідання не було надано документів щодо проходження автомобілем технічного огляду відповідно до Постанови КМУ від 30.01.2012 року №137 "Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу".

Відповідно до п.2 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" посадові особи зобов'язані не випускати на лінію транспортні засоби, що не пройшли обов'язкового технічного контролю.

За висновками перевірки, підприємство проводило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства.

За зазначених обставин, колегією суддів зроблено висновок, що дочірнє підприємство "Деражнянський плодоконсервний завод" не довело реальність операції з TOB «Флексіт», тому у підприємства відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання послуг отриманих від TOB «Флексіт» (не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операції, безтоварна операція). Наявність у дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод" податкових накладних, актів виконаних робіт, не є безумовним підтвердженням того, що роботи (послуги) були фактично отримані від TOB «Флексіт».

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не надано доказів щодо доцільності залучення контрагента з іншої області для надання подібних послуг чи відсутності можливості самостійного виконання вказаних послуг. Не надано доказів узгодження всіх необхідних умов для виконання такого договору. Тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Крім того, формування службовими особами суб'єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи інших фірм ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.

Тому не можна встановити зв'язок між витратами на послуги та віднесеними у зв'язку із цим сум до валових витрат, із діяльністю позивача. Суд погоджується із правом підприємства замовляти та оплачувати будь-які послуги на власний вибір, проте, віднесення їх оплати до складу валових витрат може здійснюватись лише за умови використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку.

В матеріалах справи також містяться посилання на акт зустрічної звірки №169/26-59-22-01-18/35332995 від 20.01.2014 року, щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Флексіт", де зазначено, що за результатом обстеження місцезнаходження платника не встановлено. Зазначені відомості являються належними та допустимими доказами у відповідності з ст.ст. 69, 79 КАС України, оскільки вони за своєю правовою природою можуть бути використані для з'ясування обставин вчиненого порушення податкового законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено раціональність віднесення витрат до податкового кредиту.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати, та прийняти нову постанову .

Відмовити в задоволені адміністративного позову.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "08" вересня 2014 р. .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.