Постанова № 40373316, 08.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року місто Київ № 810/3699/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»доІнспекції з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області провизнання протиправними дії та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки магазину «Ельдорадо» Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» за адресою: місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1К, посадовими особами відповідача складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 003029 від 06.12.2013. На підставі вказаного Акта перевірки, 27.03.2014 відповідач прийняв постанову № 203, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 105 935, 91 гривень.

Вказує, що під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки, тоді як відповідач провів перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів та питань, зазначених у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва, яке не містить конкретних порушень. Дії відповідача по проведенню перевірки та сам факт проведення перевірки є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач вказує, що інформація щодо порушення ТОВ «Технополіс-1» законодавства України нічим крім самого Акта перевірки не підтверджена. Перевірка проведена незаконно, за відсутності підстав для її проведення. Посадові особи були допущенні до проведення перевірки, а встановлені під час перевірки порушення не є підставою для застосування статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі доводи відповідача є надуманими та не підтверджені жодними доказами.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 02.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Після прийняття судом рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, представником позивача через канцелярію суду 05.09.2014 були подані додаткові докази по справі.

В запереченнях на адміністративний позов, які надійшли через канцелярію суду 19.08.2014, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В запереченнях відповідач вказує, що під час проведення перевірки був встановлений факт відсутності на товарах інформації про імпортера та його місцезнаходження, а на зазначених товарах було виявлено ярлики цін, що свідчить про реалізацію такого товару тощо, та на перевірених товарах також була відсутня інформація про дату його виготовлення. У зв'язку з цим, посадовими особами відповідача складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів та прийнято оскаржувану постанову.

Зазначає, що відповідач при призначенні та проведенні перевірки діяв в межах повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

06.12.2013 відповідно до звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Згоди на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11550-2013, направлення на проведення перевірки від 05.12.2013 № 2111/17/1909, спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція) був здійснений вихід на позапланову перевірку магазину «Ельдорадо» Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач, ТОВ «Технополіс-1») за адресою: місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1К.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась з відома та в присутності директора торговельного комплексу «Ельдорадо» - уповноваженої особи позивача - ОСОБА_2.

Під час перевірки магазину було встановлено:

- непродовольчі товари № 1, 3, 5-14, 17, 19-21, 27-30, 37, 43 додатку № 7, на товарі та на споживчій тарі відсутня інформація про імпортера та його місцезнаходження;

- непродовольчі товари № 2, 4, 15-16, 18, 22-26, 31-36, 38, 39-42 додатку № 7, без необхідної інформації про дату виготовлення на товарі та на споживчій тарі, що не відповідає вимогам нормативних документів через маркування.

Зведені дані про результати перевірки продукції, яка реалізовувалась із порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів вказані у додатку № 7 до Акта перевірки № 003029.

У зв'язку з виявленими порушеннями, посадовими особами відповідача складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 06.12.2013 № 003029.

В Акті перевірки зафіксовано порушення вимог пунктів 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та Правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (далі - Порядок № 833).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позапланові заходи у разі звернення фізичних та юридичних осіб здійснюються за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Акт перевірки був підписаний директором торговельного комплексу «Ельдорадо» - уповноваженої особи позивача - ОСОБА_2 із зауваженнями. А саме було зазначено, що перевіряючим не створювались перешкоди у проведенні перевірки. З Актом перевірки не згоден. Всі витребувані документи були надані під час перевірки. Вся інформація та документація щодо товару в наявності. Порушень законодавства не допускалось. Перешкод в проведенні перевірки не створювалось. Заперечення до Акта перевірки буде надано додатково. Матеріали перевірки просив розглянути за обов'язковим попереднім, завчасним, письмовим викликом уповноважених представників ТОВ «Технополіс-1».

За результатами перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення, винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення № 1353 від 12.12.2013 з накладенням на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170 гривень, який був сплачений 25.12.2013, що підтверджується копією квитанції про сплату № 2434.850.1.

27.03.2014 було винесено постанову про накладення стягнень № 203 за порушення пунктів 2, 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» і застосовано до ТОВ «Технополіс-1» штраф у розмірі 105 935, 91 гривень.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Технополіс-1» від 04.04.2014 на постанову від 27.03.2014 № 203 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів відмовила у задоволені викладених у скарзі вимог.

Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати її протиправною та скасувати, також вважає протиправними дії відповідача по проведенню перевірки, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлені Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент виникнення спірних взаємовідносин) (далі - Закон № 1023).

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Закону № 1023, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). (Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 4 Закону № 1023).

Згідно пункту 2 частини першої статті 26 Закону № 1023, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Указом Президента України від 13.04.2011 № 465/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (далі - Положення № 465/2011), згідно з першою частиною якого Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно підпунктів «а», «б» пункту 1 частини третьої, пунктів 1, 3 частини четвертої Положення № 465/2011, основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, державного ринкового нагляду.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини шостої Положення № 465/2011, Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку в тому числі перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі Закону № 1023, Положення № 465/2011, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 під № 206 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 206).

Відповідно до частини першої, підпунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4 пункту 6.1 частини шостої, частини сьомої Положення № 206, територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Інспекції з питань захисту прав споживачів в областях мають право у сфері захисту прав споживачів перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Аналіз наведених норм Закону № 1023, Положення № 465/2011, Положення № 206, дає суду право зробити висновок про те, що Інспекція на виконання покладених на неї завдань має право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877 встановлено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Однією з підстав для здійснення позапланових заходів згідно пунктів 4, 7 статті 6 Закону № 877 є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

У зв'язку з тим, що до Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Держспоживінспекція України листом № 5568-2-7/7 від 03.12.2013 надіслала керівникам територіальних органів Держспоживінспекції України вказане звернення та зобов'язала перевірити факти, викладені у зверненні, і в разі їх підтвердження вжити заходів відповідно до норм чинного законодавства України. Як додатки до листа були надіслані згоди на проведення перевірок, в тому числі, і згода від 03.12.2013 № 03/7-11550-2013 на проведення перевірки магазину «Ельдорадо» ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1К.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Обов'язкові реквізити посвідчення (направлення) визначені частиною третьою статті 7 Закону № 877, одними із яких є підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Як було встановлено судом, на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Згоди на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11550-2013 посадовим особам відповідача було видано направлення від 05.12.2013 № 2111/17/1909 на проведення перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Дослідження наведених норм Закону № 1023, Закону № 877, встановлених в судовому засіданні обставин, дає суду підставу зробити висновок про те, що перевірка була проведена у повній відповідності до норм чинного законодавства, оскільки була підстава для проведення позапланової перевірки - звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 та Згода на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11550-2013.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 не могло бути підставою для проведення позапланового заходу, оскільки не містить конкретних фактів правопорушення з боку ТОВ «Технополіс-1», а могло стати підставою для проведення планової перевірки.

Так, зі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 вбачається, що в торгівельних мережах магазинів «Ельдорадо» масово реалізується продукція з порушенням прав споживачів на інформацію та з ознаками відсутності проходження належних процедур оцінки відповідності, а саме відбувається продаж товарів - електрочайників, холодильників, електроплит, пральних машин, принтерів та іншої техніки без Національного знаку відповідності, що є порушенням пункту 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

Враховуючи викладене, у перевіряючих були всі законні підстави на проведення позапланового заходу.

Зазначені вимоги законодавства з боку Інспекції було дотримано. Посилання позивача також на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/18856/13-а є недоречним, оскільки воно скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014.

Також суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 відкрито касаційне провадження по справі № 826/18856/13-а (К/800/29599/14) за касаційною скаргою ТОВ «Дієса».

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 в задоволенні клопотання представника ТОВ «Дієса» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 826/18856/13-а - відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Вручення копії наказу на проведення перевірки уповноваженій особі позивача Законом не передбачено.

Частина п'ята статті 7 Закону № 877 встановлює повний перелік підстав, коли посадова особа органу державного нагляду (контролю) не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання, а саме: без пред'явлення керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення, вказані підстави розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно частини другої статті 36 Закону № 1023, результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості вказані в частині шостій статті 7 цього ж Закону.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що останній не отримував копії Акта перевірки, оскільки підпис директора ОСОБА_2 в графі «з актом та приписом ознайомлений, один примірник отримав керівник або уповноважена особа суб'єкта господарювання» свідчить про зворотне, тобто копія акта перевірки отримана уповноваженою особою позивача, про що свідчить підпис ОСОБА_2.

Згідно пунктами 2, 7 частини першої статті 23 Закону № 1023, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 833, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також порушено вимоги частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено:

Право споживача на інформацію про продукцію:

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

7) дату виготовлення;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 26 Закону № 1023, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону № 1023, відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору тощо, пунктів 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та Правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, статті 6 Закону № 1023, відповідно до якої продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію тощо, начальник Інспекції прийняв постанову про накладення стягнень, якою постановив за реалізацію непродовольчих товарів двадцяти двох найменувань без необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та реалізацію непродовольчих товарів двадцяти одного найменування, які не відповідають вимогам НД, наклав на позивача штраф у розмірі 105 935, 91 гривень.

Суд зауважує, що за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, пунктами 2, 7 частини першої статті 23 Закону № 1023 передбачена відповідальність, яка і полягає у реалізацію продукції, зокрема, з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Вищевказані обставини документально зафіксовані під час проведення перевірки, також підтверджуються шляхом фото фіксації цінників вказаних із зазначеними порушеннями.

В даному випадку, враховуючи зміст Акта перевірки, який є носієм доказової інформації, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків Акта перевірки.

Зокрема, не дивлячись на те, що перевірка проводилась ще 6 грудня 2013 року, провадження у справі було відкрито 15 липня 2014 року, за клопотанням представника позивача провадження було зупинено до 2 вересня 2014 року, судом було встановлено, що уповноважена особа позивача - керуючий магазином отримував Акт перевірки, позивачем не надано належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідача та прийнятих ним рішень.

Надані копії фотографій не беруться судом як належний та допустимий доказ, оскільки з них неможливо встановити, коли саме вони були зроблені.

Також, суд не бере до уваги, що позивач не був обізнаний по яким саме товарам було встановлено порушення, оскільки уповноважена особа позивача була ознайомлена зі змістом Акта перевірки і отримала його копію.

Надані керуючим магазином позивача заперечення (пояснення) на Акт перевірки не містить конкретних посилань з якими правопорушеннями він не погоджується і якими саме документами це підтверджується.

Суд звертає увагу, що в Акті зафіксовані порушення по 43 позиціям товару, який знаходився в реалізації, позивач надав копії фотографій лише по 12 (№№ 32, 18, 20, 29, 27, 23, 4, 6, 12, 16, 1, 14), по деяким позиціям (6, 16) документи дублюються, надано документи, які не мають відношення до справи (автоакустика Sony XS-GT1728F; телевізор Sony KDL-55W807A).

Оглянувши вказані копії фотографій, суд, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що вони не можуть бути належним та допустимим доказом ще з огляду на те, що вбачається наклеювання інформації із зазначенням виробника та дати виготовлення товару поверх первинне маркування або поруч.

За таких обставин, викладені у позовній заяві доводи позивача є безпідставними і непідтвердженими.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду заперечення з відповідно підтверджуючими доказами законності своїх дій та рішень.

Зважаючи на вищевикладене, Інспекція діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії по проведенню перевірки та постанова про накладення стягнень № 203 від 27.03.2014 є правомірними, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 105 935, 91 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 2 118, 72 гривень

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 21.05.2014 № 3556 позивачем, зокрема, сплачено 10 відсотків від 2 відсотків заявлених майнових вимог у розмірі 211, 87 гривень (73,08 гривень - немайнові вимоги) суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 615, 13 гривень підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код ЄДРПОУ 32498133) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 615 (одна шістсот п'ятнадцять) гривень 13 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.