Ухвала суду № 40372124, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/88/14 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Сорочко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Золотоніської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» до Золотоніської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року № 208/0000882200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Золотоніської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п.п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2 за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 282/23-13-2200/03793159 від 30.09.2013р. у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у звітних періодах на загальну суму 223 709 грн., в т.ч.: за вересень 2012 року в розмірі 98 919 грн. та жовтень 2012 року в розмірі 124 790 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.10.2013 року № 208/0000882200, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 279 636 грн. 25 коп., з яких: 223709 грн. 00 коп. - за основним платежем; 55927 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.01.2012 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено контракт на поставку сільськогосподарської продукції №19/01/12 за яким останній зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вищезазначеного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_3 продав, а позивач придбав шрот соєвий на загальну суму 1 342 254 грн. 50 коп., що підтверджується відомостями, які містяться у специфікаціях: № 7 від 05.08.2012р., № 8 від 05.09.2012р., № 9 від 26.09.2012р., № 10 від 04.10.2012р. та № 11 від 17.10.2012р.; рахунках-фактурах № 1 від 01.10.2012р., № 3 від 03.09.2012р., № 6 від 10.10.2012р., № 8 від 10.10.2012р., № 10 від 19.10.2012р., № 12 від 12.09.2012р. та № 16 від 21.09.2012р.; видаткових накладних: № 4 від 03.09.2012р., № 12 від 10.09.2012р., № 13 від 12.09.2012р., № 18 від 21.09.2012р., № 1 від 01.10.2012р., № 7 від 10.10.2012р. та № 16 від 19.10.2012р.

Відповідно до банківських випискок по рахунку № 260478737, відкритому в АТ «Райффайзен банк аваль», позивачем за період з 01.09.2012р. по 31.10.2012р. оплачено на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вартість шроту соєвого на загальну суму 1 339 254 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ. При цьому станом на 31.10.2012р. кредиторська заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за поставлений товар становила 3 000 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання контракту №19/01/12 від 19.01.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 видано позивачеві податкові накладні: № 4 від 03.09.2012р. на суму 153 400 грн., в т.ч. ПДВ 25 566 грн. 67 коп., № 13 від 10.09.2012р. на суму 181 714 грн., в т.ч. ПДВ 30 285 грн. 67 коп., № 15 від 12.09.2012р. на суму 208 800 грн., в т.ч. ПДВ 34 800 грн., № 21 від 21.09.2012р. на суму 203 000 грн., в т.ч. ПДВ 33 833 грн. 33 коп., № 1 від 01.10.2012р. на суму 206 087 грн., в т.ч. ПДВ 34 347 грн. 83 коп., № 5 від 11.10.2012р. на суму 177 826 грн., в т.ч. ПДВ 29 637 грн. 67 коп. та № 13 від 19.10.2012р. на суму 211 427 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 35 237.

Також, на підтвердження поставки шроту соєвого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні: №03/9 від 03.09.2012 року, №10/09 від 10.09.2012 року, №12/00/2 від 12.09.2012 року, №21/09 від 21.09.2012 року, №10/10/1 від 10.10.2012 року, №19/10 від 19.10.2012 року, №28/09 від 29.09.2012 року.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що були придбані позивачем у спірний період, отримані з метою використання та використані у власній господарській діяльності для приготування комбікормів, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та критично ставиться до доводів відповідача стосовно перевезення шроту соєвого автомобілем Nissan X-Trail.

Згідно відомостей інформаційної системи ДАІ, що надані на запит суду першої інстанції управлінням ДАІ УМВС України в Черкаській області вбачається, що за одним і тим же державним номерним знаком АР8822ВІ, в різні періоди зареєстровано три транспортних засоби: вантажний автомобіль марки та моделі RENAULT MAGNUM, який за типом кузову є сідловий тягач, повна маса складає 19 130 кг; легковий автомобіль марки та моделі ВАЗ 2109, який за типом кузову є седаном, повна маса складає 1 370 кг; легковий автомобіль марки та моделі NISSAN X-TRAIL, тип кузову якого - універсал, повна маса: складає 2 050 кг.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Золотоніської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Сорочко Є.О.