Постанова № 40372045, 19.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року №810/3572/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (далі – позивач, ТОВ «Тема-Б», Товариство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 20.12.2013 №0002382300 та №0002372300.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту №294/10-13-22-01-121/36460480 від 18.11.2013 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Тема Б», код ЄДРПОУ 36460480, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року» (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв’язку з наступним.

Так, позивач зазначає, що підставою для зменшення розміру витрат з податку на прибуток та податкового кредиту, стало те, що на думку відповідача витрати на придбання мерчандайзингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю платника податку ТОВ «ТЕМА-Б». Позивач стверджує, що отримані ним послуги мерчандайзингу були прямо пов’язаними із здійсненням господарської діяльності, а саме були направлені на збільшення обсягу продажу, внаслідок чого збільшився обсяг виручки, що призвело до збільшення податку на прибуток.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №310759 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Б», код ЄДРПОУ 36460480, зареєстроване як суб’єкт господарювання 06.09.2009, номер запису в ЄДР 10731020000017203.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності Товариства за КВЕД є: 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.73 виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 82.92 пакування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.10 складське господарство; 73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

З 10.09.2013 по 11.11.2013 посадовими особами Податкового органу на підставі направлень від 10.09.2013 року №167, №168, №169, №170 та наказу від 01.08.2013 №76, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання проведена документальна виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №294/10-13-22-01-121/36460480 від 18.11.2013, у висновках якого, серед іншого, встановлено наступні порушення з боку Товариства:

1) пп. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2. пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 512926 грн., у т.ч. по періодам:

- 1 кв. 2012 року - 131942 грн.,

- Півріччя 2012 року - 410431 грн., (в т.ч. за 2 кв. 2012 року - 278489 грн.),

- Рік 2012 - 512 926 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2012 року - 102 495 грн.);

2) пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України – ТОВ «Тема-Б» встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 488501 грн, у тому числі по періодах:

- березень 2012 року - 125659 грн.,

- квітень 2012 року - 21514 грн.,

- травень 2012 року - 243714 грн.,

- листопад 2012 року - 31376 грн.,

- грудень 2012 року - 66 238 грн.

Підставою для встановлення приведених порушень стали наступні викладені в Акті перевірки обставини:

«Перевіркою показників, відображених у рядку 06.2 (06.3) Декларацій «Витрати на збут» за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 12003775 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив витрати на утримання основних засобів, на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, на транспортування та інші витрати, пов’язані зі збутом товарів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 в сумі 12003775 грн. на підставі таких документів: товарно-транспортних накладних, договорів, виписок банку, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 93 «Витрати на збут», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 311 «Рахунки в банках» встановлено його завищення на загальну суму - 2442505 грн., в т.ч. по періодам: 1 кв. 2012 року - 628294 грн., 2 кв. 2012 року - 1326138 грн., 4 кв. 2012 року - 488073 грн.

Підприємством до складу витрат віднесено витрати по мерчандайзинговим послугам, а саме між ТОВ «Тема-Б» (замовник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавець) укладено договір від 01.01.2010 №78-Р/10, щодо надання послуг мерчандайзингу.

ТОВ «Тема-Б» були отримані маркетингові послуги від ТОВ «Фоззі-Фуд», які були віднесені до витрат в податковому обліку, згідно з актами виконаних робіт.

Перевіркою встановлено, що послуги по мерчандайзингу ТОВ «Фоззі-Фуд» надає по товарах, які ТОВ «Фоззі-Фуд» отримує від ТОВ «Тема Б» відповідно договору від 05.10.2007 №452, згідно з яким ТОВ «Тема-Б» - Постачальник, ТОВ «Фоззі- Фуд» - Покупець.

Платник податку має право включити до складу витрат витрати на мерчандайзингові послуги стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

В порушення пп. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2. пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ «Тема-Б» завищено витрати підприємства на загальну суму - 2 442 505 грн., в т.ч. по періодам: 1 кв. 2012 року - 628294 грн., 2 кв. 2012 року - 1 326138 грн., 4 кв. 2012 року - 488073 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 встановлено його заниження на загальну суму - 512926 грн., в т.ч. по періодам: 1 кв. 2012 року - 131942 грн., півріччя 2012 року - 410431 грн., (в т.ч. за 2 кв. 2012 року - 278 489 грн.), рік 2012 - 512 926 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2012 року - 102 495 грн.).

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Тема-Б» по операціях з ТОВ «Фоззі Фуд» віднесено суми ПДВ, сплачені (нараховані) постачальникам за мерчандайзингові послуги, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не мають права відноситися до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 488500,87 грн.

Таким чином, в порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Тема-Б» завищено суму податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ «Фоззі-Фуд» віднесено суми ПДВ, сплачені (нараховані) постачальникам за мерчандайзингові послуги, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не мають права відноситися до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 488501 грн, у тому числі по періодах: березень 2012 року - 125659 грн; квітень 2012 року - 21514 грн; травень 2012 року - 243714 грн; листопад 2012 року - 31376 грн., грудень 2012 року - 66238 грн.»

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 20.12.2013 №0002382300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 610626,00 грн., у тому числі за основним платежем 488501,00 грн., штрафні санкції 122125,00 грн.;

- форми «Р» від 20.12.2013 №0002372300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 641158,00 грн., у тому числі за основним платежем 512926,00 грн., штрафні санкції 128232,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавець) та ТОВ «Тема-Б» (замовник) укладено договір №78-Р/10 від 01.01.2010 про надання послуг мерчандайзингу, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов’язання по виконанню замовнику послуг з передпродажної підготовки товарів та мерчандайзингу, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити належним чином отримані послуги. Звіт - інформація по запиту замовника про реалізацію продукції, в місцях продажу, де надаються послуги по даному Договору. Місця реалізації - супермаркети, магазини та інші торгові точки виконавця. Вартість послуг визначається сторонами наприкінці кожного місяця (кварталу), в якому такі послуги надані, та фіксуються в актах виконаних робіт.

Відповідно до Додаткової угоди від 01.01.2010 до договору №78-Р/10 від 01.01.2010 для цілей даного договору мерчандайзинг визначається як сукупність послуг по стимулюванню збуту товарів, придбаним виконавцем у замовника (далі – товари або продукція): по розміщенню товарів на торговому обладнанні (полицях, стендах та і т.д.), безпосередньо в місцях продажу, по рекламній діяльності стосовно товарів в місцях продажу, з метою формування та підтримання попиту на товари на ринку, збільшення обсягів реалізації товарів кінцевим споживачам, та як наслідок збільшення доходів замовника від продажу таких товарів.

Також Додатковою угодою від 01.01.2010 до договору №78-Р/10 від 01.01.2010 затверджено перелік магазинів, в торгових залах в яких надаються послуги мерчандайзингу.

На підтвердження реальності та правомірності виконання умов договору №78-Р/10 від 01.01.2010, обсягу наданих послуг, позивачем надані належним чином завірені копії:

- планів-схем по розміщенню товару до договору;

- розрахунків вартості послуг від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012 та від 30.11.2012;

- звітів про продаж продукції за березень 2012 року, за квітень 2012 року, за травень 2012 року та за листопад 2012 року;

- актів здачі-прийняття робіт №0094758683 від 31.03.2012, №0094758686 від 31.03.2012, №0094760818 від 31.03.2012, №0094769113 від 30.04.2012, №0094777245 від 31.05.2012, №0094777243 від 31.05.2012, №0094777171 від 31.05.2012, №0094777234 від 31.05.2012, №0094777168 від 31.05.2012, №0094777165 від 31.05.2012, №0094777156 від 31.05.2012, №0094831831 від 30.11.2012, №0094831829 від 30.11.2012, №0094831827 від 30.11.2012, №0094840273 від 31.12.2012, №0094840276 від 31.12.2012, №0094840279 від 31.12.2012, №0094840283 від 31.12.2012, №0094840266 від 31.12.2012;

- податкових накладних №7002622 від 05.03.2012, №7002627 від 12.03.2013, №7002626 від 13.03.2012, №7002623 від 14.03.2012, №7002624 від 15.03.2012, №7002625 від 16.03.2012, №7002628 від 19.03.2012, №7002629 від 20.03.2012, №7002632 від 21.03.2012, №7002630 від 22.03.2012, №7002631 від 23.03.2012, №7002656 від 26.03.2012, №7002657 від 27.03.2012, №7004220 від 28.03.2012, №7004222 від 28.03.2012, №7004221 від 30.03.2012, №7001856 від 20.04.2012, №7003566 від 24.04.2012, №7003565 від 25.04.2012, №7003567 від 26.04.2012, №7003568 від 27.04.2012, №7003569 від 28.04.2012, №7002399 від 22.05.2012, №7002397 від 24.05.2012, №7003291 від 28.05.2012, №7002402 від 23.05.2012, №7002400 від 24.05.2012, №7002398 від 24.05.2012, №7003292 від 31.05.2012, №7002643 від 01.11.2012, №7002644 від 01.11.2012, №7003882 від 27.11.2012, №7003881 від 28.11.2012, №7003880 від 29.11.2012, №7001313 від 11.12.2012, №7001312 від 12.12.2012, 7001310 від 12.12.2012, №7001311 від 14.12.2012, №7001774 від 18.12.2012, №7001773 від 18.12.2012, №7001808 від 20.12.2012, №7001809 від 21.12.2012, №7002862 від 24.12.2012, №7003143 від 27.12.2012, №7003145 від 27.12.2012, №7003143 від 26.12.2012 та №7003756 від 28.12.2012;

- журналу-ордеру та відомості по рахунку 63130000 щодо замовлених та оплачених послуг мерчандайзингу.

На підтвердження оплати позивачем наданих за вказаною угодою послуг позивачем надані копії відповідних банківських виписок.

На підтвердження впливу на фінансовий стан Товариства надання контрагентом мерчандайзингових послуг та наявності економічного ефекту, позивачем надані копії податкових декларацій Товариства з податку на прибуток за 1, 2, 4 квартали 2012 року та податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, листопад, грудень 2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Статтею 14 Податкового кодексу України, серед іншого, надані наступні визначення:

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36);

доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56);

маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (пп. 14.1.108).

При цьому чинними нормативно-правовими актами України визначення терміну «мерчандайзинг» не надано.

Водночас, Листом ДПА України №806/6/23-4016/40 від 28.01.2010 надано наступне визначення такому терміну: мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зі змісту підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України вбачається, що до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, та інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до листа ДПА України від 29.07.2008 №15176/7/15-0217 для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вимоги до первинних та зведених облікових документів визначені частиною 2 цієї статті.

Суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Тема-Б» та ТОВ «Фоззі-Фуд» підтверджується приведеними первинними та іншими документами, зокрема актами прийому-передачі робіт, податковими накладними та іншим, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також суд наголошує на тому, що Податковий орган не ставить під сумнів реальність виконання сторонами умов договору №78-Р/10 від 01.01.2010, однак стверджує, що надані позивачу його контрагентом мерчандайзингові послуги не пов’язані з господарською діяльністю Товариства.

Судом встановлено, що надані ТОВ «Тема-Б» Товариству послуги мерчандайзингу мали безпосередній вплив на результати діяльності ТОВ «Тема-Б», зокрема суду доведено наявність економічного ефекту.

Так, з аналізу наданих позивачем копій податкових декларацій Товариства з податку на прибуток за 1, 2, 4 квартали 2012 року та податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, листопад, грудень 2012 року, свідчить про збільшення обсягу продажу товару протягом року, за який здійснена перевірка.

Аналіз договору №78-Р/10 від 01.01.2010 та додаткової угоди до нього від 01.01.2010 дає підстави вважати, що послуги, які надавав виконавець Товариству, спрямовані на отримання доходу останнього. Так, додатковою угодою від 01.01.2010 визначено, що для цілей даного договору мерчандайзинг визначається як сукупність послуг по стимулюванню збуту товарів, придбаним виконавцем у замовника: по розміщенню товарів на торговому обладнанні (полицях, стендах та і т.д.), безпосередньо в місцях продажу, по рекламній діяльності стосовно товарів в місцях продажу, з метою формування та підтримання попиту на товари на ринку, збільшення обсягів реалізації товарів кінцевим споживачам, та як наслідок збільшення доходів замовника від продажу таких товарів.

Верховний Суд України у постанові від 24.10.2011 у справі №21-191а11 за позовом закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку, зокрема, про те, що понесені товариством витрати з передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі (розвезення готової продукції роздрібним покупцям, розміщення готової продукції у роздрібній мережі) належать до валових витрат, оскільки вони пов’язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Наведене підтверджує, що надання ТОВ «Фоззі-Фуд» позивачеві послуг з мерчандайзингу безпосередньо пов’язане з господарською діяльністю Товариства, та спростовує відповідні твердження відповідача.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із зазначеним контрагентом, за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв’язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Фоззі-Фуд».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги викладені норми та обставини справи, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 20 грудня 2013 року №0002382300 та №0002372300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (код ЄДРПОУ 36460480) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.