Рішення № 40367971, 26.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11512/14 26.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 27 865,22 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Качан В.В. представник за довіреністю № б/н від 15.05.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 27 865,22 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому на підставі видаткових накладних, що зумовило виникнення заборгованості та звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.14. порушено провадження у справі № 910/11512/14 та призначено її до розгляду на 17.07.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, та з огляду на подане відповідачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 07.08.14.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11512/14 призначено до розгляду на 26.08.14.

В судовому засіданні 26.08.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, проте, 26.08.14. через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи № 910/11512/14, в зв'язку з відрядженням представника відповідача ОСОБА_3 до м. Житомира.

В судовому засіданні 26.08.14. представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 910/11512/14, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Крім того, судом враховано наступне.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Проте, наявна в матеріалах справи ксерокопія довіреності № б/н від 20.09.13. на уповноваження ОСОБА_3 бути представником відповідача, жодним чином не засвідчена, а тому не можу бути належним доказом на підтвердження повноважень п. Ільїної Вікторії Юріївни діяти від імені відповідача. При цьому, оригінал вказаної довіреності суду надано не було.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11512/14.

В судовому засіданні 26.08.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (Постачальником) поставлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Замовнику) товар на підставі видаткових накладних: № 11401 від 20.06.13., № 13282 від 22.07.13., № 13281 від 22.07.13., № 13280 від 22.07.13., № 13277 від 22.07.13., № 13276 від 22.07.13., № 13275 від 22.07.13., № 13274 від 22.07.13., № 13627 від 29.07.13., № 13628 від 29.07.13., № 13629 від 29.07.13., № 13626 від 29.07.13., № 14314 від 07.08.13., № 14313 від 07.08.13., № 14312 від 07.08.13., № 14311 від 07.08.13., № 14310 від 07.08.13., № 14309 від 07.08.13., № 14481 від 09.08.13., № 14477 від 09.08.13., № 14476 від 09.08.13., № 14472 від 09.08.13., № 14573 від 12.08.13., № 14572 від 12.08.13., № 14571 від 12.08.13., № 14762 від 14.208.13., на загальну суму 29 196,32 грн.

Вказані видаткові накладні підписано повноважним представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача та податкові накладні наявні в матеріалах справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою товару, поставленого останньому на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими видатковими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 29 196,32 грн.

Видаткову накладну № 11401 від 20.06.13. на суму 1 310,46 грн. було оплачено відповідачем на суму 1 297,20 грн., а тому неоплачений залишок по вказаній накладній становить 13,26 грн.

Отже, з врахуванням зазначеної проплати, відповідач мав сплатити позивачу за зазначеними вище видатковими накладними 27 899,12 грн.

Далі, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 33,90 грн. у відповідності до накладних на повернення від покупця: № ВП01834/5 від 22.11.13., № ВП01834/4 від 22.11.13., № ВП01834/3 від 22.11.13.

Таким чином, з врахуванням вартості повернутого товару, відповідач мав сплатити позивачу за вказаними видатковими накладними грошові кошти в розмірі 27 865,22 грн.

Отже, заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 27 865,22 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів повного погашення заборгованості відповідачем не подано.

За приписами ч. 1 ст. ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписаними між сторонами видатковими накладними погоджено строк оплати отриманого товару: 45 календарних днів з дати отримання товару.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензію № 448/13 від 18.12.13. (отримана відповідачем 21.12.13. у відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого додана позивачем до матеріалів справи) з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Доказів відповіді відповідача на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений на підставі спірних видаткових накладних товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27 865,22 грн. боргу.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу, суд встановив наступне.

05.12.11. між адвокатом ОСОБА_4 (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (далі - Замовник) було укладено Договір № б/н про надання юридичних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовникові юридичні послуги (послуги адвоката) протягом строку дії Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено до 31.12.12. (п. 9.1 Договору).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Проте, строк дії доданого до матеріалів справи Договору встановлено до 31.12.12., доказів його продовження позивачем не подано, в той час як заявка на юридичні послуги № 07 та акт виконаних робіт, щодо надання юридичних послуг на суму 1 500,00 грн., датовані 31.01.14.

Крім того, до матеріалів позовної заяви додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 гр. ОСОБА_5, проте, Виконавцем за Договором, заявкою № 07 та актом виконаних робіт від 31.01.14. є ОСОБА_4. Доказів на підтвердження того, що Виконавцем та адвокатом на підставі долученого Свідоцтва є одна і та сама особа суду не надано.

Крім того, судом враховано, що акт виконання робіт складено між Виконавцем і Замовником 31.01.14., в той час як подана до Господарського суду міста Києва позовна заява № 14 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 27 865,22 грн. датована 19.03.14.

Таким чином, у Господарського суду міста Києва відсутні правові підстави для покладення на відповідача 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" (01133, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, б. 3; ідентифікаційний код 37264943) заборгованість в розмірі 27 865 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 22 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко