Ухвала суду № 40366087, 01.09.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

Головуючий у 1-й інстанції: Маслак В.П.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

"01" вересня 2014 р. Справа № 296/6650/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

розглянувши заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014р. апеляційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задоволено частково, постанову Корольовського районного суду м. Житомир від "07" квітня 2014 р. в частині зобов'язання Житомирську митницю Міністерства доходів і зборів України виконати вимоги ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" стосовно ОСОБА_4 за період з 01.09.1996 року по 01.08.2001 року скасовано та залишено вимоги в цій частині без розгляду. В решті постанову суду першої інстанції від 07.04.2014 року залишено без змін.

13.06.2014р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_4 про винесення додаткового судового рішення про вирішення питання щодо компенсації витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом, зокрема, не було вирішено питання про судові витрати.

При чому, слід звернути увагу на те, що ч.1 ст.168 КАС України визначено, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

А відповідно до змісту приписів ст.ст.98,206,207 КАС України, суд апеляційної інстанції вирішує питання щодо розподілу судових витрат в резолютивній частині своєї постанови або ухвалою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014р., при ухваленні вказаного судового рішення дійсно не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідно до заяви ОСОБА_4 про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи.

Як слідує з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач має право на відшкодування витрат тільки, якщо встановлено, що вони були фактично і необхідно понесені та є розумними.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за правилами ст.ст.94,168 КАС України, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат має значення те, що заявлено воно може бути до закінчення строку на виконання судового рішення та якщо у особи наявні документально підтвердженні докази понесення таких.

Таким чином, з огляду на те, що документальні підтвердження понесення судових витрат можуть бути отриманні особою і після розгляду справи, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, то законодавець передбачив можливість вирішення цього питання шляхом постановлення додаткової ухвали після постановлення судового рішення по суті спору, але до закінчення виконання такого рішення.

Так, з матеріалів справи та заяви позивача вбачається, що останній просить стягнути з Житомирської митниці Міндоходів понесені ним витрати, в загальному розмірі 383,69грн., які, в свою чергу, складаються:

- компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 88,73 грн.;

- витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту (проїзд автобусом) в сумі 51,36 грн.

- добових витрат в сумі 243,60 грн.

Що стосується добових витрат за один день в сумі 243,60грн. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.91 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. При цьому, компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, частиною 3 цієї ж статті, в свою чергу, передбачено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Як вбачається зі змісту приписів Постанов КМ України №710 від 01.07.1996р. «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» та №98 від 02.02.2011р. «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» розмір «добових», тобто витрат на харчування та інші особисті потреби сторони у разі переїзду до іншого населеного пункту, на момент виникнення спірних правовідносин, складав 30 грн. на добу, а не 243,60 грн. як, в свою чергу, помилково зазначив позивач.

При цьому, слід вказати, що позивач, заявляючи цю суму «добових» в розмірі 243,60грн. посилався на положення пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, однак, з огляду на зміст цих норм, останні регулюють виключно лише порядок визначення об'єкта оподаткування, а не компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом конкретної адміністративної справи.

Апеляційна скарга розглядалась судом апеляційної інстанції в 2-х судових засіданнях - 12.05.2014р. та 02.06.2014р. Позивач був присутній в судовому засіданні 02.06.2014р.

Так, на підтвердження своїх вимог про відшкодування судових витрат, що пов'язані із прибуттям до суду з іншого населеного пункту, позивач надав до суду оригінал проїзного квитка на автобус від Овруча (де позивач фактично проживає) до Житомира датованого 02.06.2014р. на загальну суму 51,36 грн.

Вказаний квиток, на думку судової колегії, повністю відповідає вимогам Податкового кодексу України, «Положення про форму та зміст розрахункових документів» (затв. наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р.) та «Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних та перевізних документів на залізничному транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту України та ДПА України №712/431 від 24.10.2001р.) та являється належним доказом понесених позивачем витрат при розгляді даної адміністративної справи судом апеляційної інстанції.

Стосовно питання про відшкодування витрат позивача, пов'язаних з його відривом від звичайних занять на загальну суму 88,73 грн., то судова колегія вважає, що позивач, перебуваючи 02.06.2014р. - 07 години до 18 години поза межами свого місця проживання - м.Овруч, в зв'язку з участю в судовому засіданні та необхідністю переїзду з іншого населеного пункту до місцезнаходження апеляційного адміністративного суду, дійсно був відірваний від своїх повсякденних звичайних занять, а тому, відповідно, останній, згідно із ч.2 ст.91 КАС України, має право на таку грошову компенсацію.

Однак, її розмір має складати 64,10 грн., тобто 1218 грн. (мінімальна ЗП) : 19 (робочі дні в червні).

Окрім того ж, ще слід вказати, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи.

Керуючись ст.ст.87,94,98,168,195,197,198,202,205,207,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі №296/6650/13-а, пов'язані з проїздом з іншого населеного пункту до місцезнаходження суду в сумі 51,36 грн., компенсацією за відрив від звичайних занять в сумі 64,10 грн. та «добові» в сумі 30,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України вул.Перемоги,25,м.Житомир,10000 Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області Бульвар Новий,5,м.Житомир,10008 Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації вул.Черняховського, 105,м.Житомир,10005 Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира вул.Перемоги,55,м.Житомир,10014