Постанова № 40366038, 03.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5383/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В. В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі:Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. Приходько К. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі позивач, Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач 1, Митниця), Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі відповідач 2) про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання дій відповідача 1 при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000017/2 від 21.01.2014 року незаконними та протиправними; скасування рішення № 100250001/2014/000017/2 від 21.01.2014 року про коригування митної вартості товару; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 85 201,77 грн (з урахування заяви про зміну позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов овністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представника відповідача 1 заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб яки з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту № SМА 16 від 02.04.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" та компанією "ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD", позивачем на митну територію України було ввезено товар - світлотехнічна продукція. Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання електронної декларації митної вартості № 100250001/2014/006187 від 21.01.2014 року за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

В той же час, 21.01.2014 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000017/2, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, вмотивоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, на думку відповідача 1, містять неповні відомості та розбіжності та повідомлено товариство про необхідність надати додаткові документи.

Проте, як зазначає відповідач 1, витребуванні у позивача додаткові документи не були надані у повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов частково невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ЕМД № 100250001/2014/006187 від 21.01.2014 року, митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення, відповідно до ст. 58 МК України, за першим методом (за ціною договору) і склала 226706,58 грн. (28363,14 дол. США).

Суд апеляційної інстанції ретельно дослідив наданий позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, комплект обов'язкових документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: митну декларацію № 100250001/2014/006187 від 21.01.2014 року, інвойс - 2013F03А67 від 05.12.2013 р.; пакувальний лист - 2013F03А67 від 05.12.2013 р.; коносамент - ZENNLAQB349313 від 11.12.2013 р.; CMR 0046 від 18.01.2014 р.; Договір про транспортно-експедеційні послуги 08/01/2014 від 08.01.2014 р.; Договір про транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2013 р.; довідку про транспортні витрати б/н від 11.01.2014 р.; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-42/1 від 14.01.2014 р.; прайс-лист від виробника та продавця; контракт SMA16 від 02.04.2012 р.; додаткову угоду № 1 від 18.02.2013 р.; додаткову угоду № 2 від 19.07.2013 р.; рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги № НВ0266 від 08.01.2014 р.; виписку з бухгалтерської документації від 21.01.2014 р.; розрахунок ціни виробника; лист ДМС У№11/2-10.10/15938-ЕП від 13.12.2010 р. та дійшла висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, що цілком підтверджує заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта давати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 6 ст. 54 МК України, визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Також з системного аналізу ст. 51, 54, 55, 58 МК України, вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати, лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути.

Між тим, Митниця, посилаючись на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не зазначила яким чином вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо способу, яким здійснено коригування та відомості про декларації, які при цьому використовувались. Саме по собі посилання Митниці на застосування резервного методу коригування не може вважатись доказом правильності його проведення. Викладене є підставою стверджувати, що відповідач, в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання ЕМД та додаткових документів (лист № 21-01-14/3 від 21.01.2014 року) на вимогу Митниці. Тому, ненадання або неповне надання додаткових документів не є в даному випадку підставою для коригування заявленої митної вартості.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Виходячи з наведеного, у разі незгоди відповідача із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК, зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надані докази проведення процедури консультацій, що спростовує правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Проте, колегія суддів не вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 85 201,77 грн, оскільки, згідно з положеннями статей 57, 58 МК України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, віднесено до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості, тобто у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог, які стосуються повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита.

Крім того, з системного аналізу Податкового кодексу України вбачається, що повернення коштів здійснюється за заявою платника. Оскільки Товариство не зверталось до Митниці із заявою про повернення коштів, та, відповідно, не отримувало відмови, підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.04.2014 року, та є підставою для її скасування в частині.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині та в цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись статтями 186, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 року - скасувати.

Визнати протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України при винесенні рішення про корегування митної вартості товарів № 100250001/2014/000017/2 від 21.01.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000017/2 від 21.01.2014 року, винесене М/п «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

Судові витрати в сумі 682 (шістсот вісімдесят дві) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.