Ухвала суду № 40364514, 28.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1137/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Добровольська Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Командування Повітряних Сил Збройних Сил України до Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Командування Повітряних Сил Збройних Сил України до Замостянський відділ Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 15.04.2014 року вказаний позов залишив без руху, та в подальшому ухвалою від 23.04.2014 року повернув її заявнику.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що позивач у своєму позові не ставить питання майнового характеру, а доводить неправомірність дій та рішень державної виконавчої служби, і саме тому зазначена обставина є найсуттєвішою в предметі доказування зазначеної категорії справ.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити, окремо зауважуючи, що в складних політико-економічних умовах, які склались на сьогоднішній день та при обмеженні фінансування ЗСУ, позивач взагалі позбавлений можливості захистити свої інтереси в суді.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 199 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу визнання протиправною та скасування постанови Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про накладення штрафу від 20.03.2014 року у розмірі 1360 грн.

При цьому підставою для повернення позовної заяви слугувала несплата позивачем суми судового збору, що суперечить вимогам ст.106 КАС України.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та твердженням апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною третьою статті 106 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як досліджено зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує постанову Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 20.03.2014 року про накладення штрафу в сумі 1360,00 грн.

Таким чином всупереч доводам позивача, позовні вимоги про скасування вказаної постанови відповідача - суб'єкта владних повноважень, належать до майнових, оскільки їх безпосереднім наслідком є зміна складу майна позивача.

Безпідставними є посилання апелянта на скрутне матеріальне становище, як на підставу звільнення від сплати судового збору, оскільки зазначена обставина не є належною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору в розумінні Закону України «Про судовий збір», водночас матеріали справи не містять підтверджуючих доказів скрутного матеріального становища апелянта, тобто неможливості останнього сплатити відповідну суму державного мита.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України залишиити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 вересня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Матохнюк Д.Б.

Сушко О.О.