Ухвала суду № 40362663, 03.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. Київ К/9991/68235/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Вербицької О.В. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі № 2а-4023/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Кіатон»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Кіатон» (далі - позивач, ТОВ «НВП Кіатон») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000681503 від 24.01.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за листопад 2011 р., за результатами якої складено акт від 16.01.2012 р. № 94/15-207/31633477 та встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання на суму 39 664 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 24.01.2012 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 000068153 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 39 664 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 9 916 грн.

Скасовуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем надано усі копії документів, що стали підставою для формування податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ «НВП Кіатон», в межах своєї господарської діяльності, було укладено з ТОВ «Промспец консалтинг» договір купівлі-продажу № 45 від 02.11.2011 р. з доповненнями, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити за товар: маркувального обладнання та розхідні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків-фактур, з урахуванням НДС 20%. Загальна сума угоди складає 900 000 грн., у тому числі ПДВ 20% 150 000 грн.

ТОВ «Промспец консалтинг» виписало податкову накладну від 02.11.2011 р. за № 45, яку було включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 р.

Виписана контрагентом позивачу податкова накладна не має недоліків, а порядок її заповнення відповідає чинному на момент її виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкової накладної у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Промспец Консалтинг».

При цьому, завищення суми податкового кредиту податковий орган обґрунтовує тим, що згідно даних реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Промспец Консалтинг» (код 37091549) свідоцтво платника податку на додану вартість від 03.08.2010 р. № 100295733 анульовано 14.10.2011 р. з огляду на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Промспец Консалтинг» на підставі судового рішення було поновлено лише 06.03.2012 р., відповідач вважає, що в період з 14.10.2011 р. по 06.03.2012 р. ТОВ «Промспец Консалтинг» не мав права виписувати податкові накладні, а ТОВ НВП «Кіатон» відповідно включати за вказаний період суми ПДВ до складу свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 р., по справі № 2а-14157/11/2070 адміністративний позов ТОВ «Промспец Консалтинг» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 82/15-02-036 від 14.10.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промспец Консалтинг», зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Харкова поновити реєстрацію ТОВ «Промспец Консалтинг» як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, а протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до податкової накладної, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі № 2а-4023/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.В. Вербицька