Рішення № 40358296, 03.09.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2014 р. Справа № 902/767/14

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Грабика Віталія Володимировича, Маслія Ігора Володимировича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

(01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, 19, 8-й поверх)

до: публічного акціонерного товариства «Браїлівське»

(23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, 7)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Валінор-Менеджмент»

(74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ,

вул. Промислова, 3)

про стягнення 770 353,03 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Щербаков І.М. за довіреністю № 765 від 21.11.2013 року;

Павлюк М.В. за довіреністю № 767 від 21.11.2013 року;

відповідачів: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором поставки № 14/04/2013 від 04.01.2013 року в загальному розмірі 770 353,03 грн., з яких: 669 616,74 грн. - основний борг, 42 250,06 грн. - пеня, 25 005,40 грн. - інфляційні та 33 480,83 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 04.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «КВС - Україна» (надалі позивач) та публічним акціонерним товариством «Браїлівське» (надалі відповідач 1) договору поставки № 14/04/2013, позивачем поставлено відповідачеві 1 насіння сільськогосподарський культур на суму 1 129 093,74 грн..

Відповідно до п. 3.1. договору порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору. В додатку № 1 до договору визначено, що оплата здійснюється в наступному порядку:

- перший етап - попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до 20 лютого 2013 року;

- другий етап - оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється не пізніше 1 листопада 2013 року.

Однак, відповідачем порушено умови договору в частині проведення розрахунків, і оплачено товар на суму 459 477,00 грн.. З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача 1 з вимогою про погашення боргу, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Крім того позивач вказує, що 04.03.2013 року було укладено договір поруки № 14-1/04/2013 відповідно до якого ТОВ «Валінор - Менеджмент» зобов'язується в повному обсязі відповідати перед ТОВ «КВС - Україна» за виконання зобов'язань ПАТ «Браїлівське» згідно договору поставки № 14/04/2013 від 04.01.2013 року.

Ухвалою суду від 05.06.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/767/14 та призначено її до розгляду.

14.07.2014 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву за підписом генерального директора ТОВ «Валінор - Менеджмент» Андросюк І.С., в яких останній заперечує проти стягнення штрафу посилаючись на те, що за прострочення платежу за договором може бути стягнути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, посилаючись на постанову Верховного суду України від 07.11.2011 року № 3-121гс11, вказує, що яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів та зміною складу суду в даній справі. Так, ухвалою суду від 15.07.2014 року справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 03.09.2014 року. Ухвалою суду від 03.09.2014 року склад суду змінено.

В судове засідання 03.09.2014 року з'явились представники позивача. Відповідачі правом участі в судовому засіданні не скористались, визначених судом доказів не надали, про поважність причини своєї неявки суду не повідомили. Про час та місце слухання справи повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями вх. № 5282 від 25.07.2014 року та № 5264 від 25.07.2014 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КВС - Україна» (за договором Постачальник) та публічним акціонерним товариством «Браїлівське» (за договором Покупець) укладено договір поставки за № 14/04/2013 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, у терміни і на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати Покупцю насіння сільськогосподарських культур (товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного Договору.

Ціна товару визначається в додатку(ах) до Договору, що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1. Договору).

Загальна ціна Договору являє сумарну вартість всього товару, що поставляється за даним Договором згідно додатку(ів), що є його невід'ємною частиною (п. 2.2. Договору).

Порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного Договору (п. 3.1. Договору).

Поставка товару проводиться на умовах і в терміни, вказані у відповідних додатках до Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до додатку № 1 до Договору Постачальник, у строк до 01 квітня 2013 року, постачає партію насіння кукурудзи загальною вартістю 918 954,00 грн..

Пунктом 9 додатку № 1 до Договору сторони визначили, що оплата здійснюється у наступному порядку:

- перший етап - попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до 20 лютого 2013 року;

- другий етап - оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється не пізніше 1 листопада 2013 року.

Додатком № 2 до Договору змінено додаток № 1 до Договору та визначено, що Постачальник постачає 1394 посівних одиниць насіння кукурудзи, а саме:

- Авангард, насіння кукурудзи, F1, Максим XL 70 т.н., 900 п.о. за ціною 689,43 грн. за посівну одиницю (без ПДВ) та 837,32 грн. за п.о. з ПДВ, на загальну суму 744 588,00 грн. з ПДВ»;

- Капітан, насіння кукурудзи, F1, Максим XL 70 т.н., 444 п.о. за ціною 645,80 грн. за посівну одиницю (без ПДВ) та 774,96 грн. за п.о. з ПДВ, на загальну суму 344 082,24 грн. з ПДВ»;

- Еміліо, насіння кукурудзи, F1, Максим XL 70 т.н., 50 п.о. за ціною 673,73 грн. за посівну одиницю (без ПДВ) та 808,47 грн. за п.о. з ПДВ, на загальну суму 40 423,50 грн. з ПДВ»;

Загальна вартість партії товару за додатком № 2 становить 1 129 093,74 грн..

Судом встановлено, що позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, згідно видаткових накладних поставлено відповідачеві 1 товар на загальну суму 1 129 093,74 грн.. (а.с. 20, 21, 24), який останній отримав за довіреностями на отримання товару (а.с. 22, 23, 25).

Відповідач 1 свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, перерахувавши на рахунок позивача 459 477,00 грн. (а.с. 53).

З метою проведення розрахунків за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача 1 з претензією за № 722 від 07.11.2013 року, яка останнім залишена без реагування.

Як свідчать матеріали справи, станом на день розгляду справи, вказані зобов'язання відповідачем 1 не виконі. Таким чином, сума заборгованості за Договором становить 669 616,74 грн..

Судом також встановлено, що 04 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Валінор - Менеджмент» - (відповідач 2, за договором Поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «КВС - Україна» (позивач, за договором Кредитор) укладено договір поруки за № 14-1/04/2013 (надалі Договір поруки).

Згідно з цим Договором Поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання обов'язків ПАТ «Брайлівське» (надалі іменується «Боржник») згідно Договору постачання № 14/04/2013 від 4 січня 2013 року, укладеного між Кредитором та Боржником (надалі іменується «Основний Договір»). (п. 1.1. Договору поруки).

Підставою для зобов'язання, забезпеченого порукою згідно цього Договору, є Основний Договір (Договір постачання № 14/04/2013 від 4 січня 2013 року), предметом зазначеного вище Основного Договору є купівля Боржником у Кредитора насіння кукурудзи на суму 918 654 грн. з урахуванням ПДВ, згідно додатка № 1 від 4 січня 2013 року до Основного Договору. (п. 2.1. Договору поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання згідно Основного Договору з оплати товару на суму 918 954 грн. з урахуванням ПДВ, а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату відповідних штрафних санкцій згідно Основного Договору (п. 3.1. Договору поруки).

Поручитель і Боржник несуть солідарну (субсидовану) відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань згідно Основного Договору (п. 6.1. Договору поруки).

14 травня 2013 року між ТОВ «Валінор - Менеджмент» та ТОВ «КВС - Україна» укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки № 14-1/04/2013 від 04.01.2013 року якою внесено зміни до Договору поруки в частині предмету Осиного Договору та розміру поруки. Визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання боржником зобов'язання згідно Основного договору з оплати товару на суму 1 129 093,74 грн., а також відшкодування Кредитору збитків та сплату відповідних штрафних санкцій згідно Основного Договору.

Як свідчать матеріали справи та пояснення учасників процесу, відповідачем 2 зобов'язання за Договором поруки, станом на день розгляду справи, не виконані.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем 1 грошового зобов'язання за Договором поставки № 14/04/2013 від 04.01.2013 року.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами зобов'язань в частині проведення розрахунків за Договором поставки, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за вказаним Договором в розмірі 669 619,74 грн. є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, а відтак підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 42 250,06 грн. пені, 33 480,83 грн. - штрафу та 25 005,40 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачі не виконали зобов'язання у вказаний строк, вони є боржниками, що прострочили.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку несплати у строк платежів за даним Договором, Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, Покупець зобов'язується виплатити Постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені платити Постачальнику штраф в розмірі 5% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 8.5. Договору визначено, що у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу та інфляційних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, штрафу та інфляційних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача 2 щодо неправомірності одночасного стягнення пені та штрафу не беруться до уваги, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Водночас, враховуючи досліджені у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги ступінь виконання зобов'язання за Договором, складну економічну ситуацію в державі.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування пені та штрафу.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню та штраф на 25% та стягує з відповідачів пеню в розмірі 31 687,54 грн. і штраф в розмірі 25 110,62 грн..

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідачами не надано до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, а заперечення відповідача 2 не беруться судом до уваги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Також суд зважає на те, що у п. 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки як стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК).

Відповідачем 1 - публічним акціонерним товариством «Браїлівське» не виконані вимоги ухвал 05.06.2014 року, від 24.06.2014 року та від 15.07.2014 року, чим допущені порушення вимог процесуального законодавства, а саме ст.22 ГПК України, направлені на затягування судового процесу, які суд розцінює як зловживання процесуальними правами. Невиконання відповідачем 1 вимог суду відповідно до ст. 83 ч.1 п. 5 ГПК України є підставою для стягнення з останнього в дохід Державного бюджету України штрафу в розмірі 1000 гривень.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, п. 5 ч. 1 ст. 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «Браїлівське» (23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00385661) та товариства з обмеженою відповідальністю «Валінор - Менеджмент» (74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 37615249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КВС - Україна» (01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, 19, 8-й поверх, код ЄДРПОУ 31189761) 669 616 (шістсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 74 коп. - основного боргу; 25 005 (двадцять п'ять тисяч п'ять) грн. 40 коп. - інфляційних; 31 687 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 54 коп. - пені; 25 110 (двадцять п'ять тисяч сто десять) грн. 62 коп. - штрафу; 15 407 (п'ятнадцять тисяч чотириста сім) грн. 06 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Браїлівське» (23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00385661) до спеціального фонду Державного бюджету України 1 000 (одну тисячу) грн. - штрафу.

4. В позові в частині стягнення 10 562,52 грн. пені та 8 370,21 грн. штрафу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 вересня 2014 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Грабик В.В.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ПАТ "Браїлівське" (23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул. Заводська, 7)

3 - ТОВ "Валінор-Менеджмент" (74360, Херсонська область. Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3)