Постанова № 40356971, 02.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 920/865/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

представники сторін не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (вх. № 1948 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2014 року у справі №920/865/14

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт”, м. Шостка

про стягнення 17 978 грн. 93 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.06.2014 року у справі №920/865/14 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 10683 грн. 23 коп. 3 % річних, 2363 грн. 26 коп. інфляційних збитків, 1325 грн. 77 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2014 року у справі №920/865/14 в частині відмови в задоволенні інфляційних втрат та 3% річних. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України" в цій частині задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом норм ст. ст. 11, 525-526, 590, 599 та 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 175 Господарського кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 21.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 28.08.2014 року.

У судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року у справі №5021/1021/12 за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт”, про стягнення 2820982, 88 грн., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 2363260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2605БО-23 від 20.12.2010 року, 178794,84 грн. пені, 149323,45 грн. інфляційних збитків, 129604,00 грн. 3% річних, 56420,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили 31.10.2012 року.

У травні 2014 року позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 14073,24 грн. 3% річних та 3905,69 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відповідачем суми заборгованості, стягнутої на його користь рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року у справі № 5021/1021/12.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Згідно п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний до основного зобов'язання характер.

Таким чином, обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Те ж саме стосується інфляційних збитків, 3 % річних та судового збору, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов’язальні відносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов’язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов’язань. Крім того, з рішення суду зобов’язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Рішення суду про стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних, витрат по сплаті судового збору не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Як вбачається з розрахунків наданих позивачем, ним здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму у розмірі 2877402,88 грн., що в свою чергу складається, окрім суми основного боргу, з суми пені, інфляційних збитків, 3% річних та витрат по сплаті судового збору, стягнутих з відповідача за рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року у справі № 5021/1021/12.

Однак, чинне законодавство не передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних на суми пені, інфляційних збитків, 3% річних та витрат по сплаті судового збору, оскільки їх правова природа з прийняттям судового рішення не змінилася. Таке нарахування може здійснюватися виключно на суму основного боргу, в даному випадку на суму 2363260, 59 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов’язань за рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року у справі № 5021/1021/12 щодо стягнення з ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 178794,84 грн. пені, 149323, 45 грн. інфляційних збитків, 129604,00 грн. 3% річних, 56420,00 грн. витрат по сплаті судового збору є неправомірним та необґрунтованим.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зменшив суму, що підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2014 року у справі №920/865/14 прийнято при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Тому, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2014 року у справі №920/865/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.09.2014 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Шевель