Рішення № 40356936, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13095/14 02.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове

ремонтно-будівельне управління"

про стягнення 255 083,47 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Кирищук В. П. (дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі по тексту - відповідач) про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у сумі 234 200,11 грн., 5 584,48 грн. пені, 3 % річних у сумі 5 424,36 грн., інфляційних втрат у сумі 9 874,52 грн. за договором № 31-1559-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13095/14, розгляд справи призначено на 05.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 розгляд справи було відкладено на 02.09.2014 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

15.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (з додатками).

В судове засідання 02.09.2014 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 31-1569-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 в частині оплати поставленої теплової енергії.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач, енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір № 31-1569-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді було підписано 01.07.2001.

Згідно з п. п. 2.2.1. та 2.3.1. договору, позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п.2.2.3 договору при зміні тарифів енергопостачальна організація зобов'язана повідомляти абонента у 5-тиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до п. 5.1. договору та звертання-доручення про укладення договору, розрахунковим способом.

Сторони дійшли згоди у п. 8.1. договору, що договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31 грудня 2001 року. Відповідно до п. 8.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В додатку № 3 до договору сторони погоди тарифи на теплову енергію: для опалення 54,42 грн./Гкал (100%) без урахування ПДВ; для гарячого водопостачання 54,42 грн./Гкал (100 %) без урахування ПДВ. Вказані тарифи затверджені Розпорядженням Київської міської адміністрації № 1245 від 20.06.2002.

Протягом дії договору тарифи на постачання теплової енергії змінювалися згідно відповідних постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Додатком № 4 до договору сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, у відповідності до п. 2. додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Згідно п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, розрахункова група, тел. 244-46-14 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акти звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Пунктом 7 додатка № 4 до договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За твердженням позивача за період з 01.11.2012 по 01.05.2014 включно відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунки за теплову енергію, в результаті чого заборгував позивачу (за вказаний період) суму в розмірі 234 200, 11 грн.

В ході розгляду справи позивачем було надано довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» теплоенергію, із якої вбачається, що станом на 01.05.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 234 200,11 грн., доказів сплати якої відповідачем не надано та матеріали не містять. На підтвердження заявленої суми заборгованості позивачем надано облікові картки за період заборгованості, підписаний позивачем акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.08.2014, докази направлення зазначеного акту відповідачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір № 31-1569-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 є договором енергопостачання.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем протягом періоду з липня 2012 року по квітень 2014 року включно відповідно до умов чинного законодавства та договору постачалася відповідачу теплова енергія на загальну суму 253 590, 80 грн., що підтверджується обліковими картками № 389 за липень 2012, № 389 за серпень 2012, №389 за вересень 2012, №393 за жовтень 2012, №397 за липень 2012, №397 за грудень 2012, №397 за січень 2013, №399 за лютий 2013, №399 за березень 2013, №399 за квітень 2013, №399 за травень 2013, №399 за червень 2013, № 399 за червень 2013, № 399 за липень 2013, №401 за серпень 2013, №401 за вересень 2013, №367 за жовтень 2013, №367 за листопад 2013, №367 за грудень 2013, № 328 за січень 2014, №329 за лютий 2014, №340 за березень 2014, №336 за квітень 2014 , наявними в матеріалах справи.

З поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається часткова оплата відповідача за поставлену теплову енергію. За свідченнями позивача та згідно підписаного ним акту звіряння розрахунків, надісланому відповідачу (копії доказів надсилання наявні в матеріалах справи) та довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію період з липня 2012 по липень 2014 заборгованість відповідача складає 234 200,11 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 234 200,11 грн. відповідачем суду не надано.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті поставленої енергії, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача пеню, відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в розмірі 5 584,48 грн. за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, 3% річних в розмірі 5 424,36 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 9 874,52 грн. за період з 01.11.2012 по 30.04.2014.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0, 5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи законодавче обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню за прострочення грошового зобов'язання, її розрахунок у справі здійснюється за подвійною обліковою ставкою НБУ, як і було розраховано позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 5 584,48 грн. у відповідності до п. 7 додатку № 4 до договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7 додатку № 4 до договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в сумі 5 424,36 грн., відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в період з листопада 2012 року по травень 2014 року у сумі 9 874,52 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3; код ЄДРПОУ 03333937; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 234 200 (двісті тридцять чотири тисячі двісті) грн. 11 коп. основного боргу, 5 584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. пені, 5 424 (п'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 36 коп. 3 % річних, 9 874 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 52 коп. інфляційних нарахувань та 5 101 (п'ять тисяч сто одну) грн. 67 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко