Рішення № 40354171, 01.09.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2014 р.Справа № 921/746/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23, м. Київ 187, Голосіївський район, 03187.

до відповідача 1: Управління державної казначейської служби України у Борщівському районі Тернопільської області вул. Грушевського, 38, м.Борщів, Тернопільська область, 48702.

відповідача 2: Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції, вул. Верхрадського, 3, м.Борщів, Тернопільська область,48702

про cтягнення 5 231,55 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

За участю представників сторін:

позивача: не прибув;

відповідача 1: не прибув;

відповідача 2: не прибув.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача 1 Управління державної казначейської служби України у Борщівському районі Тернопільської області та відповідача 2 Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції про cтягнення 5 231,55 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою суду від 26.11.2013 р. по справі 9/76/5022-1671/2011 частково задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та визнано бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції незаконною та протиправною під час виконання наказу суду від 16.03.2012 р. на загальну суму 7 231,55 грн. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Оскільки кошти, що підлягають стягненню згідно наказу суду від 16.03.2012 р. на рахунок позивача в повній мірі не поступили, а тому позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України кошти в сумі, що заявлена до стягнення, в якості відшкодування шкоди.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 11.08.2014р., який відкладався до 01.09.2014 р.

Представник позивача у судові засідання 11.08.2014 р. та 01.09.2014 р. не прибув, однак 08.08.2014 р. та 22.08.2014 р. на адресу господарського суду надійшли клопотання № 06-3/08 від 06.08.2014 р., №18-1/08 від 18.08.2014 р., згідно яких ТОВ "Компанія "Ніко - Тайс" позовні вимоги підтримує в повній мірі, просить суд позов задоволити, а також розглядати спір без участі повноважного представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім того, ТОВ "Компанія "Ніко - Тайс" подало до суду письмові пояснення № 18-2/08 від 18.08.2014 р. (вх.№ 15355 від 22.08.2014 р.) з приводу витребуваних ухвалою від 11.08.2014 р. доказів, що за період з 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року у ПП "Андрій 2010", с.Мушкатівка Борщівського району Тернопільської області було майно та кошти, за рахунок яких орган виконання судових рішень Відділ Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції мав змогу здійснити виконання наказу господарського суду Тернопільської області №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року, відповідно до яких позивач зазначає, що він не є тим органом (особою), котрий здійснює виконання рішення суду та, зокрема, вчиняє дії на пошук та виявлення майна боржника. Також вказує, що відповідно до законодавства такими діями займається ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області. При цьому, на підтвердження того, що під час виконання наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011 мала місце бездіяльність відповідача 2, в порядку ч.2 ст.35 ГПК України, є ухвала господарського суду Тернопільської області від 26.11.2013 р. по справі № 9/76/5022-1671/2011, а тому у позивача немає об'єктивної можливості надати суду витребувані докази. Крім того, у даних поясненнях позивач стверджує, що надання оцінки діяльності та її перевірка ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області під час виконання наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011 в межах даної справи є прямим порушенням ч.2 ст.35 ГПК України та втручанням у здійснення правосуддя по справі № 9/76/5022-1671/2011, що є неприпустимим.

Представник відповідача 1 в судове засідання 01.09.2014 р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення "14.08.2014 р."

Відповідач 2 письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 11.08.2014 р. та 01.09.2014 р. не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення "01.08.2014 р." та "14.08.2014 р."

Відтак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Разом з тим, присутній у судовому засіданні 11.08.2014 р. представник відповідача 1 подав клопотання б/н і б/д (вх. № 14773 від 11.08.2014 р.), в якому зазначає, що безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, яким відповідно до Указу Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 р. та положення "Про Державну казначейську службу" є Державна казначейська служба України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 "Про затвердження Порядку виконань рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників", із змінами і доповненнями, казначейство (Державна казначейська служба України) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, а тому списання з Державного бюджету здійснюється виключно Державною казначейською службою, а не управлінням, як це зазначає позивач. Враховуючи вищенаведене, відповідач 1 - Управління державної казначейської служби України у Борщівському районі Тернопільської області, в порядку ст.24 ГПК України, просить суд замінити первісного відповідача 1 на належного відповідача - Державну казначейську службу України.

Розглянувши дане клопотання Управління державної казначейської служби України у Борщівському районі Тернопільської області, господарський суд прийшов до висновку, що останнє не підлягає до задоволення з огляду на те, що у п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач 1 є територіальним органом Державної казначейської служби України, що здійснює функції по фінансовому обслуговуванню Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції, відтак Управління державної казначейської служби України у Борщівському районі Тернопільської області є належним відповідачем у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

14 лютого 2012 року господарським судом Тернопільської області прийнято рішення по справі № 9/76/5022-1671/2011 про стягнення з Приватного підприємства "Андрій 2010", с. Мушкатівка, Борщівського району, Тернопільської області (ідент. код 36865533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, Запорізької області (ідент. код 30345439): 1 918 грн. 01 коп. - основного боргу; 1 940 грн. 51 коп. - штрафу; 157 грн. 81 коп. - пені; 1858 грн. 06 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами; 1357 грн. 16 коп. - судового збору.

16 березня 2012 року на виконання вказаного рішення господарським судом Тернопільської області видано наказ.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 травня 2012 року Відділом Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області №9/76/5022-1671/2011 від 16.03.2012 року та надано боржнику термін для добровільного виконання до 23.05.2012 року.

10 червня 2013 року господарським судом Тернопільської області винесено ухвалу у справі № 9/76/5022-1671/2011 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 32695043 про примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області у справі №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012р. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, Запорізької області, код 30345439 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", вул. Академіка Заболотного, 38/23, м. Київ, код 38039872.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року по справі № 9/76/5022-1671/2011 визнано частково бездіяльність ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області під час виконання наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року за період із 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, в частині не вжиття усіх передбачених, достатніх заходів по виявленню майна боржника у строки визначені ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.7 Інструкції для проведення виконавчих дій з виконання рішення протиправною та зобов'язано ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області вчинити усі необхідні дії для примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником на виконання наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011 було сплачено на рахунок стягувача: 2000 грн. боргу згідно квитанції № к13/О/73 від 24.01.2014 р. та квитанції № к13/3/25 від 13.02.2014 року, (належним чином засвідчені копії квитанції знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, на день звернення з позовом до суду заборгованість згідно наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року становить 5231 грн. 55 коп.

У своїй позовній заяві позивач також зазначає, що є всі необхідні умови відповідальності відповідача 1 щодо відшкодування шкоди позивачу, зокрема:

- дії відповідача 2 суперечать приписам Закону України "Про виконавче провадження";

- є наявними понесення збитків, які виразились у неотриманні позивачем грошових коштів, які присуджено рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011;

- безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача 2 під час виконання судового рішення та заподіянні зазначених збитків у вигляді неотримання позивачем грошових коштів у визначеному в рішенні розмірі;

- не спростована вина відповідача у порушенні приписів Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2011 року.

Суд критично оцінює дані твердження позивача , з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначається в ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення всіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2014 року по справі № 914/4280/13).

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як визначається в п. 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/2015 від 01.104.1994 р., з наступними змінами і доповненнями, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" № 6 від 07.02.2014 року зазначається, зокрема, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.

З огляду на вищенаведене, під час розгляду справи суд вважав за необхідне встановити, чи могло бути судове рішення фактично виконане, зокрема чи мав боржник майно достатнє для виконання судового рішення в порядку та в спосіб, зазначений в ньому, зокрема, ухвалою суду від 11.08.2014 року позивача було зобов'язано надати суду: докази, що за період з 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року у ПП "Андрій 2010", с. Мушкатівка Борщівського району Тернопільської області було майно та кошти, за рахунок яких орган виконання судових рішень Відділ Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції мав змогу здійснити виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року.

Вказані докази на вимогу суду позивач не надав.

В якості доказу на підтвердження бездіяльності Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції позивач вказує ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року по справі № 9/76/5022-1671/2011, якою було визнано частково бездіяльність ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області під час виконання наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року за період із 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, в частині не вжиття усіх передбачених, достатніх заходів по виявленню майна боржника у строки визначені ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.7 Інструкції для проведення виконавчих дій з виконання рішення протиправною та якою суд зобов'язав ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області вчинити усі необхідні дії для примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року по справі № 9/76/5022-1671/2011 встановлено, зокрема, що: "представником ДВС було подано докази про те, що за період із 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року ДВС вчинялось ряд дій спрямованих на виконання рішення суду. Також, ДВС хоч і з порушенням строків вчинялись і вчиняються і інші дії які, на думку суду, спростовують повну бездіяльність ДВС при примусовому виконання рішення як це стверджує скаржник".

Також у даній ухвалі по справі № 9/76/5022-1671/2011 судом було встановлено, що:

- 21.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником ТзОВ "Корпорація "Агросинтез" на ТзОВ "НІКО-ТАЙС";

- 12.08.2013 державним виконавцем направлено запит № 2144089 від 12.08.2013р. в ДПС України про відкритті рахунки боржником у банках та інших фінансових установах;

- згідно відповіді на запит державної податкової інспекції № 1001354720 від 13.08.2013 боржник має відкриті три розрахункових рахунки в "Райфайзен банк Аваль";

- 13.08.2013 державним виконавцем керуючись статтею 59 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" та статтями 11, 52 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на розрахункові рахунки боржника в банківських установах. Вказана постанова скерована до "Райфайзен банк Аваль" листом від 13.08.2013р. № 03-37/6801;

- 10.09.2013 державним виконавцем здійснено виїзд в с. Мушкатівка, Борщівського району, Тернопільської області по місцю знаходження ПП "Андрій 2010". При виїзді встановлено, що майно, яке можна описати і реалізувати на погашення боргу не виявлено, директором ПП "Андрій 2010" надано пояснення державному виконавцю, в якому він вказує про те, що ним погашено борг перед ТзОВ "Корпорація "Агросинтез". Зазначений виїзд зафіксовано у складеному Акті державного виконавця від 10.09.2013р., який складений у тому числі за участю двох понятих;

- 10.09.2013 за вих. № 7423 державним виконавцем направлено запит в ТзОВ "Ніко Тайс" з метою повідомити, про те чи сплачено боржником ПП "Андрій 2010" борг перед ТзОВ "Ніко Тайс" згідно рішення суду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що наявність лише часткової бездіяльності органу Державної виконавчої служби без настання наслідків у вигляді шкоди свідчить про відсутність правових підстав для її відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження із примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 9/76/5022-1671/2011 від 16 березня 2012 року триває, дане виконавче провадження не припинене та виконавчий документ (наказ) не повернуто стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" без виконання, більше того, як уже зазначалося, на виконання вказаного наказу боржником було сплачено на рахунок стягувача: 2000 грн. боргу згідно квитанції № к13/О/73 від 24.01.2014 р. та квитанції № к13/3/25 від 13.02.2014 року.

Крім того, суд вважає, що позивач не втратив права та об'єктивної можливості на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом під час здійснення відповідачем 2 виконавчого провадження, а встановлення в судовому порядку факту часткової бездіяльності з боку Відділу Державної виконавчої служби не може свідчити про те, що відповідачем 2 вичерпано всі заходи щодо примусового виконання за наказом господарського суду Тернопільської області.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначається в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в установленому порядку не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між неотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" від Приватного підприємства "Андрій 2010" грошових коштів в сумі 5231,55 грн. (за виконавчим документом - наказом господарського суду Тернопільської області від 16.03.2012 року по справі №9/76/5022-1671/2011) та бездіяльністю Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції, не підтверджено також, що за період з 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року у Приватного підприємства "Андрій 2010" було майно та кошти, за рахунок яких орган виконання судових рішень Відділ Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції мав змогу здійснити виконання даного наказу. Неподання позивачем зазначених доказів виключає відповідальність у вигляді відшкодування шкоди та свідчить про відсутність підстав для її стягнення.

З огляду на наведене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що в позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 04 вересня 2014 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька