Постанова № 4035358, 16.04.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Категорія статобліку - 2.31

Справа № 2а-1096/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук Н.В.

при секретарі - Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації, про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також стягнення соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 7820,05грн.

14.04.2009 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_1. підтримала в повному обсязі, одночасно заявивши до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період квітень 2007 року - березень 2009 року включно в загальному розмірі 9058,75грн.

Відповідач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, будучи належним чином повідомлений про час та місце його проведення. З клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечення проти позову не надав.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний позов частково з наступних підстав.

Як визначено у частині 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів зазначених норм до компетенції адміністративних судів відносяться публічно-правові спори.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів позову, вимоги, заявлені Позивачем, зводяться до оскарження дій суб'єкта владних повноважень, отже, предметом даного адміністративного позову є поновлення права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, а предметна підсудність адміністративних справ визначена ст.18 КАС України.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Частинами 2, 3 ст.18 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку що даний адміністративний позов в порядку адміністративного судочинства може бути розглянутий Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

На підставі свідоцтва про народження серії І-КИ № 077634 від 02.08.2006 року ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно довідок за № 288/1374 від 15.12.2008 року та № 17/297 від 01.04.2009 р. ОСОБА_1 отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в наступних розмірах:

за квітень 2007 року - 47,31 грн., за травень 2007 року - 129,03 грн., за червень 2007 року - 129,03 грн.,

за липень 2007 року - 129,03 грн., за серпень 2007 року - 132,64 грн., за вересень 2007 року - 134,45 грн.,

за жовтень 2007 року - 136,13 грн., за листопад 2007року - 140,05 грн., за грудень 2007 року - 144,10 грн.;

за січень 2008 року - 144,10 грн., за лютий 2008 року - 144,10 грн., за березень 2008 року - 144,10грн.;

за квітень 2008 року - 144,10 грн., за травень 2008 року - 144,10 грн., за червень 2008 року - 144,10 грн.,

за липень 2008 року - 144,10 грн., за серпень 2008 року - 144,10 грн., за вересень 2008 року - 144,10 грн.,

за жовтень 2008 року - 144,10грн., за листопад 2008року - 144,10 грн., за грудень 2008 року - 144,10 грн.;

за січень 2009 року - 144,10 грн., за лютий 2009 року - 144,10 грн., за березень 2009 року - 144,10грн.;

а також за період з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно позивач щомісяця отримувала 425,00грн. допомоги при народженні дитини.

Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Частиною 1 статті 1 цього Закону передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно статті 3 вказаного Закону, одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у частині 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік визначений в статті 62 Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та становив: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Відповідно до пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2008 рік визначений в статті 58 Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 р." та становить: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень.

Відповідно до пп.7, пп.8 п.23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 15 викладено в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";

пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладено у такій редакції:

"3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".

Відповідно до ст.46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримував вищезазначену допомогу, починаючи з квітня 2007 року.

У 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалася у розмірі, обчисленому відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", 2008 році - відповідно до п.23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 2009 році - відповідно до статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Згідно частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

При виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007, 2008 та 2009 роках Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечувало через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Однак, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Проте, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Неконституційними, зокрема, визнані зміни до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", внесені п.25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

У 2009 році конституційних подань до Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не здійснювалось.

Відповідно до частини 2статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У статті 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів   у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.

Положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Однак, враховуючи, що позивачем в обґрунтування позовних вимог за 2008 рік не надано доказів, що особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, тобто один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, є застрахованою особою згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тому ОСОБА_1. не має права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням положень цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Таким чином, ОСОБА_1. з 01 січня по 08липня 2007 року включно, у 2008 році та у 2009 році було нараховано та виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному обсязі та своєчасно, із зазначенням платежу у відомостях відповідно до чинного законодавства.

Проте, починаючи з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. включно Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації повинно було виплачувати позивачу передбачену законодавством державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі, встановленому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та відповідно до розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, затвердженого статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Під час прийняття постанови, відповідно до п.2 ч.1 ст.161 КАС України суд вирішує чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Якщо зазначені фактичні дані знаходять своє підтвердження, то це є підставою для визначення причини пропущення строку звернення до суду поважною, та розгляду адміністративної справи в порядку, встановленому КАС України.

Положеннями ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до господарського суду встановленого законом.

Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Отже, як вже зазначено вище, позивач має певний правовий статус соціального захисту, яким наділений державою, тобто держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Крім того, суд враховує, що право вимоги у відповідача - до грудня 2008 року включно, а з адміністративним позовом ОСОБА_1. звернулася 08.01.2009 р.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не здійснено нарахування позивачу встановленої законом недоотриманої суми щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень порушені соціальні гарантії та права позивача, які крім іншого, передбачені нормами Конституції України.

З урахуванням норм Конституції України, а також зважаючи на те, що жодна зі сторін не наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення строку звернення до суду, суд вважає за можливе не застосовувати строк звернення у даній адміністративні справі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення суми стягнення не є фактичним перерахунком недоотриманої позивачем суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а, отже, не є й підміною функцій Управління праці та соціального захисту населення та суду.

Оскільки суд вирішує адміністративний спір по суті заявлених позовних вимог, а однією з таких вимог є саме стягнення недоотриманої суми допомоги у відповідному розмірі.

За приписами ст.14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно, тобто розрахунковим періодом при нарахуванні суми такої допомоги визначений місяць.

Таким чином, сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка належала до сплати позивачу за період з липня 2007 р. по грудень 2007 р. включно, складає 2799,00грн. З урахуванням отриманої нею суми за вказаний період у загальному розмірі 816,40грн., стягненню з відповідача підлягає 1982,60грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, що у сумі складає 1982грн. 60коп. В решті позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації, про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково .

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1. соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 09.07.2007 р. - 31.12.2007 р. у встановлених законом розмірах - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, Дніпропетровська область, смт.Петропавлівка, вул.Радянська, 53, код ЄДРПОУ 03192555) на користь ОСОБА_1 (52732, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с.Петрівка, вул.Орджонікідзе, б.19, код 2758705302) недоплачену суму щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, що у сумі складає 1982грн. 60коп. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 60коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.04.2009 р.

Суддя Н.В. Захарчук