Постанова № 40352993, 05.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6723/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/611/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 05.09.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

прокурора Корнєвої С.А.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

особи, яка притягується до до адміністративної відповідальності

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Тернопільської області, працюючого водієм ФОП «ОСОБА_4», який проживає по АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в дохід держави України грошових коштів у розмірі 12470 євро.

Відповідно до зазначеної постанови, 19 червня 2014 року близько 01 години 55 хвилин, під час проходження митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_3, який прилетів до України з Німеччини м. Франкфурт, літаком а/к «Люфтганза», рейсом 1492, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було завдано питання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі приблизно 23 000 євро. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де громадянин України ОСОБА_3 видав 22 740 євро. Вся виявлена готівка знаходилась в кишені брюк, одягнених на пасажирі. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів пасажира вся сума належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки в сумі, що не перевищує 10 000 євро. З виявленої суми громадянину було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 12740 євро. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався, чим порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити, виключивши з її резолютивної частини вказівку про конфіскацію на користь держави виявленої за протоколом про порушення митних правил валюти та повернути ОСОБА_3 або його уповноваженому представнику згідно протоколу про порушення митних правил від 19.06.2014 валюту в розмірі 12 740 євро. Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, суд неповно з»ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та надто суворе застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. На думку апелянта, суд безпідставно та не мотивовано обрав відносно правопорушника дану міру стягнення, не врахувавши обставин, що пом»якшують покарання. Просить врахувати щире каяття винного, який пояснив, що йому не було відомо про наявність обмежень щодо переміщення іноземної валюти в розмірі лише 10 000 євро через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», зокрема, внаслідок не надання та відсутність зазначеної інформації перед зоною спрощеного митного контролю, на запитання службової особи митного органу надав без будь-яких вагань відомості про наявність іноземної валюти у розмірі 22 740 євро навіть не підозрюючи про обмеження у її перевезенні в такому розмірі. Зазначає, що ОСОБА_3 не мав наміру приховати від митного контролю наявні у нього готівкові кошти, оскільки особисто повідомив інспектору точний розмір валютних цінностей. Вказує, що суд першої інстанції в своїй постанові не навів мотивів того, що одного адміністративного стягнення у вигляді штрафу не достатньо для досягнення бажаного стримуючого та карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. Крім цього, не довели вказаного також прокурор та представник митниці в судовому засіданні. При цьому апелянт, посилаючись на положення Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», протоколи 1,2,4,7,11, які є невід»ємною чатиною Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини (справа Ісмаілов проти Російської Федерації від 06.11.08) обґрунтовував свою вимогу тим, що за недекларування іноземної валюти при проходженні митного контролю ОСОБА_3 підлягає адміністративному стягненню лише у виді штрафу, оскільки одне таке стягнення, без застосування додаткового, буде достатнім для досягнення карного впливу та запобігання в подальшому порушень правил проходження митного контролю, а конфіскація валюти в даному випадку не відповідатиме тяжкості правопорушення та загальним інтересам і становить індивідуальний надмірний тягар. Крім того, зауважує, що у матеріалах справи відсутні дані та судом не здобуто доказів про те, що зазначені грошові кошти отримані незаконним шляхом, або призначені для використання в незаконній діяльності, що ОСОБА_3 раніше був судимий, притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, та що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків. Зазначає, що вилучені кошти були отримані законним шляхом, були особистими збереженнями, що підтверджується наданими суду першої інстанції документами. Вказує, що сума, яка за рішенням суду першої інстанції має бути конфіскована, є для ОСОБА_3 значною, а шкода, яка могла була заподіяна державі Україна незначна.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник подану апеляційну скаргу підтримали.

Вислухавши пояснення:

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав необґрунтованими, просив залишити постанову суду без змін;

представника Київської митниці Міндоходів, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого» коридору товарів, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про порушення митних правил від 19 червня 2014 року №0332/125120102/14, доповідними записками інспекторів Київської митниці, описом предметів, затриманих у правопорушника, іншими доказами, що містяться в справі. Не оспорюється факт вчинення зазначеного правопорушення й самим ОСОБА_3

Вказаним доказам судом першої інстанції була дана належна правова оцінка, дії ОСОБА_3 за ст. 471 МК України кваліфіковані вірно.

Апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на необхідність накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації вилученої валюти, оскільки санкція ст. 471 МК України передбачає безальтернативну санкцію - накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів (грошових коштів), порядок переміщення через митний кордон України яких було порушено. За таких умов незастосування даного виду стягнення прямо протирічить вимогам чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Посилання представника ОСОБА_3 на норми Європейської Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини», а також протоколи №1, 2, 4, 7, 11, є безпідставними, оскільки конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил не підпадає під порушення положень даної Конвенції.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, підстави для її зміні чи скасування відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465,466, 471 МК України,

постановила :

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька