Ухвала суду № 4035253, 18.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року № 22а-12228/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства на постанову   господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі за позовом Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства до Державної податкової інспекції в Бродівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000212311/0/1054 від 22.02.2006 року,

 ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 році Бродівське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство звернулось до господарського суду Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00000212311/0/1054 від 22.02.2006 року. В обґрунтування позовних вимог вважає донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій незаконним, оскільки відповідно до п. 3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж сукупних валових активів (цілісного майнового комплексу) підприємства, здійснене в процедурі санації, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства боржника на дату прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство не включається до складу майнових активів підприємства боржника.

В зв'язку із скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2008 року постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 року і рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2006 року по справі № 5/549-19/100А, прийнято до провадження та винесено постанову господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі за позовом Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства до Державної податкової інспекції в Бродівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000212311/0/1054 від 22.02.2006 року, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Бродівське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство.

У поданій апеляційній скарзі позивач - Бродівське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство просить зазначену постанову скасувати, та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою позивач - Бродівське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство обґрунтовує тим, що відповідно до акта прийому-передачі валових активів від 06 травня 2004р. продавець передав у власність, а покупець прийняв сукупні валові активи Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства, що знаходяться за адресою Львівська обл., Бродівський р-н., с. Пониковиця, вул. Бродівська, 17. Включення валових активів до складу ПП «Солітон» також підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунок 15 капітальні інвестиції за 30.06.04 року, балансом ПП "Солітон" за 1 півріччя 2004р. звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2004 року.

Крім того, вважає що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що продаж сукупних валових активів Бродівського сортонасінницького підприємства здійснювався арбітражним керуючим на виконання плану санації. Затверджений судом план санації передбачав саме продаж Бродівського сортонасінницького підприємства, як окремого об'єкта господарювання, а не продаж окремого майна цього підприємства. Апелянт вважає, що при вирішенні питання про права та обов'язки особи, суд не залучив до справи третіх осіб, а саме - ВАТ «Бродівське хлібоприймальне підприємство» та ПП «Солітон» у зв'язку з тим, були порушені права зазначених юридичних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Актом перевірки Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства від 14.12.2005 року №29/23-1/03374706 зафіксовані наступні порушення:

порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок

на додану вартість», яке полягало в тому, що на виконання плану санації Бродівського

міжгосподарського сортонасінницького підприємства, затвердженого ухвалою

господарського суду Львівської області від 20.04.2004р. у справі 36/287-8/180 згідно

договору купівлі-продажу від 30.04.2004р. на рахунок позивача перераховано ПП «Солітон»

(покупцем) 269163, 00 грн. без податку на додану вартість, що зумовило несплату до

бюджету вказаного податку у розмірі 44860.00 грн.

порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4, пп. 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про

податок на додану вартість», яке полягало у зайвому віднесенню до податкового кредиту

податок на додану вартість у загальному розмірі 1011,00 грн., що не підтверджений

податковими накладними у жовтні, листопаді, грудні 2003 року та травні 2004р. Також

податковою інспекцією виявлено завищення податкового кредиту на 7000,00 грн. за

придбану у ПП «Нова реальність» сою згідно податкової накладної №50 від 30.04.2003р.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 в редакції Закону України від 15.07.1999р. №3977-ХІУ) не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Таким чином, вказаною нормою Закону визначено два види господарських операції, які не є об'єктом оподаткування. У вказаній нормі поняття «цілісного майнового комплексу» законодавцем визначено для цілей виключення з об'єктів оподаткування першого виду господарських операцій: передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезення за межі митної території України. Для цілей виключення з об'єктів оподаткування другого виду господарських операцій: продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням гудвілу) іншому платнику податку, законодавець у вказаній нормі визначив поняття «сукупних валових активів».

Згідно вказаного Закону, цілісний майновий комплекс (далі ЦМК) - це активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує 12 календарних місяців.

Згідно наказу Фонду державного майна "Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації" від 05.05.2001 №787, ЦМК - це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

Тобто, ЦМК - це активи підприємства, які лише у своїй сукупності (а не окремо) забезпечують ведення господарської діяльності.

Натомість, із договору купівлі продажу (відчуження) сукупних валових активів (цілісного майнового комплексу) від 30.04.2004р. , а саме з його додатку 1 випливає, що крім основних засобів, які беруть участь у процесі виробництва продавалися основні засоби, які не беруть і не можуть брати участі у виробництві. Звідси випливає, що продавалось саме майно (рухоме та нерухоме), а не ЦМК. А оскільки, відбувався продаж майна, то така операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, згідно п. п. 3.1.1 п. 3.1.ст. 3 Закону, де зазначено, що: об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів ( робіт, послуг ) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди ( лізингу ) та операції з передачі права на об'єкти застави позичальнику (кредитору ) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Відповідно до п.1.4 ст. 1 вказаного Закону, продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору найму (оренди) нерухомого майна та обладнання, укладеного між ПП «Солітон» (третя особа у справі) та ВАТ « Бродівське хлібоприймальне підприємство», ПП «Солітон» передано ВАТ «Бродівське хлібоприймальне підприємство» в строкове платне володіння і користування нерухоме майно та обладнання (додаток №1 до договору оренди від 01.08.2004р.), яке знаходиться за адресою: с. Пониковиця Бродівського району Львівської області. ПП «Солітон» передано у оренду саме те майно, яке було ним придбане у Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства. Переоцінена вартість даного майна, згідно додатку №1 до договору оренди від 01.08.2004р., становить 258800,00 грн. ПП «Солітон», згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2004р. придбавав цілісний майновий комплекс за 269163,00 грн., а в строкове платне володіння та користування надає не весь ЦМК ( адже ЦМК - це активи, які окремо здійснювати господарську діяльність не можуть, лише їх сукупність визначає господарську діяльність як таку), а частину - за 258800,00 грн., що підтверджує, що ПП «Солітон» придбавав у Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства саме майно (рухоме та нерухоме), інакше за договором оренди передавався б в користування ЦМК.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Положення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлює заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону. Враховуючи вищенаведене, мораторій, який вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним визначення податковим органом податкових зобов'язань Бродівському міжгосподарському сортонасінницькому підприємству з податку на додану вартість на підставі висновків проведеної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Отже, судом першої виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду при встановлені обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бродівського міжгосподарського сортонасінницького підприємства залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі № 13/174А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В.Ніколін

Судді Т.В.Онишкевич

А.М.Ліщинський

.