Рішення № 40347026, 04.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.14р. Справа № 904/4669/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ", м. Цюрипинськ, Херсонська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ", м. Кривий Ріг

про стягнення 42 455,28 грн.

Представники:

Від позивача: Байраченко О.В., дов. № б/н від 25.04.14р.

Від відповідача: Дубчак Ю.В., дов. №б/н від 01.08.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» м. Цюрупиньск звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» м. Кривий Ріг з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 37943грн.68коп., пені в розмірі 1829грн.51коп., інфляційної складової 2321грн.79коп. та 3% річних в розмірі 360грн.30коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманої продукції згідно з видатковими накладними №4289 від 27.12.2013р. та №131 від 17.01.2014р. на підставі договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р., положення Цивільного кодексу України.

Внаслідок несплати продукції утворилась заборгованість в розмірі 37943грн.68коп.

На підставі положень пункту 5.2 договору позивач нарахував пеню в розмірі 1829грн.51коп. за період 11.01.2014р. по 27.05.2014р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України позивач також заявив до стягнення суми інфляційної складової 2321грн.79коп. та 3% річних в розмірі 360грн.30коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У відзиві від 13.08.2014р. відповідач не погодився із заявленими вимогами та наполягав на відмові в їх задоволенні з наступних підстав.

В договорі поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р. сторони не узгодили суттєву умову договору - строк поставки товару. Поставка товару в порушення істотних умов договору відбулась без визначення найменування (номенклатури, асортименту), терміну та місця поставки товару.

Поставлений товар не відповідав вимогам ТУ У 17.2-38045226-001:2012, а саме - мав невідповідну щільність через недостатній вміст целюлози. Внаслідок цього, гофрокартонні ящики не тримали форми і просідали. Відповідач повідомив позивача про відмову від товару та договору в повному обсязі. Також відповідач просив долучити до матеріалів справи повторне повідомлення про відмову від договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р., яке направлялось на адресу позивача 13.08.2014р.

У запереченнях на відзив від 27.08.2014р. позивач не погодився з доводами відповідача.

Частина 2 статті 267 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, не відносить до істотних умов договору строк поставки товару, а наділяє сторони правом встановлювати конкретні строки поставки товарів у межах дії договору поставки з урахуванням ритмічного та безперебійного постачання товарів.

В пункті 3.1 договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р. сторони узгодили, що ціни, термін їх дії та асортимент на товар вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки, а також у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних постачальника.

В специфікаціях №5 від 04.12.2013р. та №6 від 09.12.2013р., що є невід'ємними частинами договору поставки, сторонами було узгоджено найменування товару, його ціну та умови поставки.

З боку відповідача на адресу позивача не надходили претензії щодо відсутності чи неналежності документів, які передаються з кожною партією товарів. Також не надходило жодних повідомлень про невідповідність якості поставленого товару, актів про фактичну якість та комплектність отриманого товару.

В судовому засіданні від 02.09.2014р. представник відповідача надав додаткові документи, які на його думку підтверджують факт поставки неякісної продукції позивачем.

У письмових поясненнях від 02.09.2014р. представник відповідача вказав, що за договорами поставки ним було поставлено яйце куряче, упаковане в гофрокартонні ящики, отримані від позивача, ТОВ «Юніфуд Інтернешнл». ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» звернулось з претензією від 04.12.2013р. та вимогою про повернення товару через деформацію гофрокартонних ящиків. З точки зору відповідача, наведене підтверджує факт неякісної поставки позивачем товару.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встанови наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (далі - постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» (далі - покупець) був підписаний договір поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонні продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Найменування, кількість, термін та місце поставки товару узгоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у заявках -замовленнях, що є невід'ємними частинами цього договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних, складних на підставі заявок-замовлень. Заявки-замовлення покупця повинні бути передані постачальнику в письмовому, електронному або факсимільному вигляді.

Ціни, термін їх дії, асортимент вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних постачальника.

Покупець зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та післяоплату за поставлений товар в розмірі 50% вартості даної партії протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

В пунктах 4.8 та 4.9 договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р. сторони передбачили, що прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до положень Інструкцій №П-6 та №П-7, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965р. та 25.04.1966р. відповідно.

Між сторонами були підписані специфікації №1 від 31.10.2013р., №2 від 07.11.2013р., №3 від 25.11.2013р., №4 від 26.11.2013р., №5 від 04.12.2013р., №6 від 09.12.2014р. до договору поставки, в яких узгоджувались ціни та термін їх дії, асортимент, найменування, кількість, місце поставки товару.

Згідно з видатковими накладними №4289 від 27.12.2013р. та №131 від 17.01.2014р. відповідачем було поставлено товар відповідачу, який отриманий повноваженим представником (довіреності №КХ-08 від 17.01.2014р. та №105 від 24.12.2013р.)

Внаслідок часткової оплати (01.04.2014р. на суму 94грн.31коп.), утворилась сума боргу в розмір 37943грн.67коп., яка залишилась непогашеною на момент судового засідання.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 3.2 договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р., оплатити отриманий товар за видатковою накладною №4289 від 27.12.2013р. відповідач мав в строк до 11.01.2014р., за видатковою накладною №131 від 17.01.2014р. - до 03.02.2014р.

Що стосується посилання відповідача на відмову від договору поставки внаслідок поставки неякісної поставки продукції, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних №4289 від 27.12.2013р. та №131 від 17.01.2014р. на підставі договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р.

Належних та допустимих доказів відмови від договору саме в цей період відповідачем не надано. Доказів того, що товару, поставлений 27.12.2013р. та 17.01.2014р., був неякісним відповідачем не надано. Не приймається до уваги і посилання на претензію ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» від 04.12.2013р., оскільки вона не стосується періоду поставки товару відповідачу 27.12.2013р. та 17.01.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 37943грн.67коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з оплати суми боргу в розмірі 37943грн.67коп.

Позивач нарахував на підставі положень пункту 5.2 договору поставки №ТА000290-13 від 31.10.2013р. пеню в розмірі 1829грн.51коп. за період 11.01.2014р. по 27.05.2014р.

З урахуванням проведеної часткової оплати 01.04.2014р. в сумі 94грн.31коп. та з огляду на положення статті 253 Цивільного кодексу України і пункту 3.2 договору, судом було здійснено перерахунок суми пені. За результатами перерахунку, сума пені дорівнює:

- 64грн.38коп. за період з 12.01.2014р. по 31.03.2014р., нарахована на суму 2288грн.;

- 60грн.04коп, за період з 01.04.2014р. по 27.05.2014р., нарахована на суму 2193грн.69коп.;

- 1691грн.51коп. за період з 04.02.2014р. по 27.05.2014р., нарахована на суму 35749грн.98коп.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача дорівнює 1815грн.92коп. У задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував суму інфляційної складової 2321грн.79коп. та 3% річних в розмірі 360грн.30коп.

За наслідками перерахунку судом, розмір інфляційної складової був більшого розміру ніж заявлено позивачем до стягнення. У суду відсутні повноваження збільшувати розмір позовних вимог, а пред'явлення до стягнення в меншому розмірі є правом позивача.

Після перерахунку вказаних сум судом, розмір вимог, які підлягають задоволенню в цій частині становлять - 356грн.99коп. 3% річних та 2321грн.79коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити через безпідставність.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» м. Цюрупиньск до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості в розмірі 37943грн.68коп., пені в розмірі 1829грн.51коп., інфляційну складову 2321грн.79коп. та 3% річних в розмірі 360грн.30коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код 21882205, місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 21/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» м. Цюрупиньск (Ідентифікаційний код 38045226, місцезнаходження: 75101, м. Цюрупинськ, вул. Гвардейська, 103) суму боргу в розмірі 37943грн.67коп., пені в розмірі 1815грн.92коп, інфляційної складової 2321грн.79коп., 3% річних в розмірі 356грн.99коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 02.09.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 04.09.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова