Ухвала суду № 40346267, 03.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-3490/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. у справі № 1170/2а-3490/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградавтотранс"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000852310 від 06.09.2011 р., №0000842310 від 06.09.2011 р..

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

Повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, представник відповідача не з'явився до суду, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 26.04.2011 р. по 26.05.2011 р. посадовим особами ДПА у Кіровоградській області та Кіровоградської ОДПІ, проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Кіровоградавтотранс", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт №53/23-1/03117369 від 02.06.2011 (а.с. 22-129 т.1).

Як вбачається з вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення п.п. 4.1.1, п.4.1, ст.4, п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9, ст.5 та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 589 198 грн.; п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну

суму 1 192 811 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552310, №0000542310 від 20.06.2011, які було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Кіровоградській області.

Рішенням ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги №2954/10/25014 від 29.08.2011 р. (а.с. 14-21 т.1) частково задоволено скаргу позивача та скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 р. за №0000552310 в частині сплати грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 364 134 грн., застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 91 033,5 грн.; та №0000542310 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 110 833 грн., застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 27 708,25 грн. та відмовлено в задоволенні скарги в іншій частині.

На підставі акту перевірки, з урахуванням зазначеного вище рішення ДПА у Кіровоградській області, Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852310 від 06.09.2011 р., яким за порушення п.п. 4.1.1, п.4.1, ст.4, п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9, ст.5 та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54, ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 168 601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 150 грн. (а.с. 10-11, т.1, а.с. 13-15, 23-26 т.3).

Крім того, на підставі акту перевірки та рішення ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги №2954/10/25014 від 29.08.2011 р., Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842310 від 06.09.2011, яким ПАТ "Кіровоградавтотранс" за порушення п.п 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54, ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1293223 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 034 578 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 258 645 грн. (а.с. 12-13, т.1, а.с. 13-15, 23-26 т.3).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість робіт за договором з ТОВ «Досвід», а також сформував податковий кредит за цією угодою, а податковий орган безпідставно посилався на нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Досвід» та ПП «Дол-В», як підприємством, що має ознаки фіктивності.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Слід зазначити, що відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо- складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

З акту перевірки вбачається, що підприємства, які на думку відповідача є фіктивними, перебувають на обліку в податкових органах. Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказані контрагенти не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та не мали свідоцтв платників ПДВ відповідачем в акті не зазначено.

Крім того, слід врахувати, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Аналогічну позицію колегія суддів підтримує і стосовно інших контрагентів, які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, а саме ПП "Агроленд-КР", ПП "Інбудтраст".

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи перевірені первинні документи, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів, використання їх у господарській діяльності, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту та формування валових витрат, відповідачем в апеляційній скарзі спростовані не були.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного включення до валових витрат та формування податкового кредиту за угодою з ПП "Транс-ВМ". Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у позивача документів стосовно результатів наданих послуг з детальним та повним описом усіх питань, та невідповідність акта виконаних робіт вимогам п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи. Крім того, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується, зокрема, на принципі превалювання змісту над формою, що і було дотримано позивачем і його контрагентом.

Це також стосується висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На думку відповідача, підприємством занижено показники у рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості запасів" на загальну суму 30 929 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року у сумі 26 686, за 4 квартал 2010 року у сумі 4 232 грн. ( а.с.27 т.1) через математичну помилку при визначені приросту запасів підприємства. Проте, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем порушення не доведено.

Крім того, відповідно акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР не нараховано та не внесено до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати в розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку (а.с 50 т.1).

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ПАТ "Кіровоградавтотранс" відповідно до вимог ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства", п.7.8 ст.7 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР повинно було в строк до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у розмірі 51 551 грн.

Судом встановлено, що пунктом 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який набрав чинності 30.04.2010 року, внесено зміни до Закону України "Про акціонерні товариства", а саме ст. 30 Закону: в абзаці першому частини другої слова "в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства" виключити; частину другу після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту: "Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства".

Проте, до прийняття цього Закону, а саме 01.04.2010 року загальні збори акціонерів ВАТ «Кіровоградавтотранс» відбулися, та рішення щодо затвердження результатів діяльності акціонерного товариства за 2009 рік, річного звіту та балансу Товариства, а також щодо не нарахування дивідендів за 2009 рік було прийнято.

Таке рішення відповідало діючому на час прийняття законодавству. Оскільки Закон зворотної сили не має, Товариство не зобов'язано приймати іншого рішення та приводити його у відповідність з новим Законом.

Згідно вимог п.п. 7.8.1., п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 від 28.12.94 №334/94-ВР (а редакції чинній з 18.03.2010) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Тобто, законодавець пов'язує внесення до бюджету авансового внеску з прийняттям рішення загальними зборами акціонерів про виплату дивідендів.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв у 2010 році, зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Вбачається, що внесенням змін пунктом 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" до ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" по суті змінює об'єкт оподаткування податком на прибуток, що суперечить наведеній нормі Закону України «Про систему оподаткування», яка підлягає застосуванню як спеціальна норма.

Судом встановлено, що рішення загальними зборами ПАТ "Кіровоградавтотранс" про виплату дивідендів за 2009 рік не приймалось, обов'язку щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток не виникає.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо правовідносин з ПП «Злагода-М», ОСОБА_2, ОСОБА_3 не приймаються до уваги, оскільки це питання знайшло своє вирішення під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень і не є предметом судового спору.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. у справі № 1170/2а-3490/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун