Ухвала суду № 40346248, 25.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 року

справа № 804/7362/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №804/7362/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив»

до

про

Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року №0000992201. (т.1, а.с.3-15)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7362/13-а. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та прийнятим без достатніх правових підстав.

Постановою Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №804/7362/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя – Верба І.О.) (т.2, а.с.182-185)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідач – Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №804/7362/13-а та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що угода, укладена між ТОВ «Ексклюзив» з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор» за вересень 2011р. - жовтень 2012р. не направлена на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач та відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представників зазначених сторін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 10 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Матадор» за вересень 2011 року-жовтень 2012 року, результати якої оформлено актом №1224/220/31385624 від 23 квітня 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст..1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, п.198.3 ст.198, ст. 198,ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст188 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2011 р. жовтень 2012р. на суму 54512,0 грн. та встановлено завищення податкового зобов’язання на суму 34665,0 грн. Крім того відповідач вказує, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Ривс» та ТОВ «Матадор».

14 травня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки №1224/220/31385624 від 23 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000992201, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем у розмірі 20892 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5223 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Матадор» уклав з ТОВ «Ексклюзив» (замовник, покупець) договори: на перевезення вантажів автомобільним транспортом №04/49 від 02.09.2011 року, №04/09 від 15.03.2012 року, купівлі-продажу товару від 28.10.2011 року №28/11.

Також позивачем укладено договір оренди обладнання від 01.09.2011 року №04/48, згідно умов якого ТОВ «Ривс» (орендодавець) надає, а ТОВ «Ексклюзив» (орендатор) приймає на правах оренди обладнання, яке буде використовуватись останнім в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження реальності господарських операцій надав усі необхідні документи.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 червня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №804/7362/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 30 червня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна