Ухвала суду № 40344549, 15.08.2014, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/545/14 ун. № 759/13761/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді - Бандури І.С.,

при секретарі - Лебеді В.В.,

сторони кримінального провадження: прокурор Коновод В.В., обвинувачена ОСОБА_1; провівши в приміщенні суду підготовче відкрите судове засідання кримінального провадження № 32014110000000031 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Гусіноозерськ республіки Бурятія РСФСР, українки, громадянки України, освіта вища, неодруженої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, не судимої; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт № 32014110000000031 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України 13.08.2014.

Як вбачається із даного кримінального провадження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: Приватного підприємства «Лєпта», код ЄДРПОУ 31758975 (далі - ПП «Лєпта»).

Не зважаючи на те, що вказане підприємство зареєстровано в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1, взяла участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинила злочин у сфері господарської діяльності, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, в лютому 2011 року, перебуваючи по вул. Привокзальній, 3, в м. Києві, вступила у попередню злочину змову з ОСОБА_2, матеріали кримінального провадження відносно якого розслідуються в окремому проваджені, з метою придбання та державної перереєстрації, за матеріальну винагороду, суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «Лєпта» на своє ім'я, в органах державної влади, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так, ОСОБА_1, відповідно до розробленого злочинного плану, повинна надати свої анкетні дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню фіктивного підприємства - ПП «Лєпта» та відкрити рахунки ПП «Лєпта» в банківських установах на території України. У свою чергу, ОСОБА_2 відповідно до відведеної йому злочинної ролі, повинен підготувати документи необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади та організувати здійснення його державною перереєстрації, забезпечити та надати можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати придбане підприємство, з метою прикриття незаконної діяльності.

ОСОБА_1, в лютому 2011 року, цього ж дня, перебуваючи по вул. Привокзальній, 3, в м. Києві, виконуючи відведену їй роль в раніше розробленому злочинному плані, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих їй ОСОБА_2, як майбутнього засновника та власника придбаного фіктивного підприємства, усвідомлюючи, що підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодившись на таку пропозицію, надала ОСОБА_2, з метою підготування статутних та реєстраційних документів по придбанню ПП «Лєпта» копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.

У продовження раніше розробленого злочинного плану ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 10.02.2011, у невстановлений досудовим розслідуванням час, зустрівшись в раніше обумовленому місці по вул. Привокзальній, 3, в м. Києві, направились до офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - ПН КМНО ОСОБА_3В.), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 5. Перебуваючи в офісі ПН КМНО ОСОБА_3, ОСОБА_1, реалізуючи спільний злочинний умисел, достовірно знаючи, що придбає підприємство без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, надала власний паспорт серії НОМЕР_2, виданий Бахмацьким РВ УМВС України в Чернігівській області 14.02.2000 та довідку Бахмацької МДПІ у Чернігівській області про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, для нотаріального посвідчення договорі купівлі-продажу 100 відсотків частки у статутному капіталі ПП «Лєпта» та її підпису на Статуті ПП «Лєпта».

Після підписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Лєпта», укладеного між останньою та ОСОБА_4, який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Статуту ПП «Лєпта», ОСОБА_1 відповідно до відведеної їй злочинної ролі передала зазначені документи ОСОБА_2 для подальшої державної перереєстрації підприємства.

У свою чергу, ОСОБА_2 здійснюючи відведену йому роль у злочинному плані, у невстановлений досудовим слідством час та місці, домовився з ОСОБА_5, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення державної реєстрації підприємства в органах державної влади та передав для цього підписаний та наданий йому ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Лєпта» від 10.02.2011, Статут ПП «Лєпта», рішення власника ПП «Лєпта» № 2 від 10.02.2011 про призначення на посаду директора ПП «Лєпта» ОСОБА_1, довіреність № 1 від 11.02.2011, реєстраційну картку (форма №3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 11.02.2011. Після чого, ОСОБА_5, 14.02.2011, у невстановлений досудовим розслідуванням час, здійснила перереєстрацію ПП «Лєпта» у Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації за № 10721050002005463 та постановку, цього ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ПП «Лєпта» на податковий облік в ДПІ у Святошинському районні ДПС у м. Києві за №557/29-109, отримання свідоцтва № 100280066 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Лєпта», після чого передала одержані документи ОСОБА_2

У подальшому, ОСОБА_1, реалізуючи раніше розроблений злочинний план, за вказівкою ОСОБА_2, 18.02.2011, у невстановлений досудовим слідством час, відкрила рахунки ПП «Лєпта» №26041041770001 та № 260010417701 в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (МФО 380355), за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35.

Також, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати раніше розроблений злочинний план, за вказівкою ОСОБА_2, 07.04.2011, у невстановлений досудовим слідством час, відкрила рахунок ПП «Лєпта» № 26003329656 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805), за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 9.

ОСОБА_1, будучи засновником фіктивного підприємства - ПП «Лєпта», в період часу з 10.02.2011 по теперішній час, забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від її імені як службової особи ПП «Лєпта» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Дії ОСОБА_1, що створила ПП «Лєпта», здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме:

статті 1 Закону України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що «підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою виробництва продукції, виконання робіт, чи надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку»;

статті 14 Закону України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи;

пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р., згідно якого власник, або уповноважена ним службова особа підприємства повинні організувати бухгалтерський облік на підприємстві та забезпечити фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

статті 81 Цивільного Кодексу України, за якою юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

статті 87 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

статті 88 Цивільного кодексу України якою встановлено:

У засновницькому договорі товариства визначаються … умови передання товариству майна учасників…

статті 89 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

статті 56 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.

статті 57 Господарського кодексу України якою встановлено:

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

статті 57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

статті 88 Господарського кодексу України якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.

статті 89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом.

пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, несуть засновники (учасники) юридичної особи.

статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

статті 4 Закону України «Про господарські товариства» N 1576-XII від 19.09.1991 р. якою визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

В підготовчому судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 205 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував проти звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а обвинувачена ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності, на підставі наступного.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у кримінальній справі, зокрема у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності. Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Обвинувальний акт № 32014110000000031 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України надійшов до суду 13.08.2014

Виходячи з фактичних обставин, які викладені в обвинувальному акті, клопотанні обвинуваченої, подія кримінального правопорушення, яка згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, мала місце 14.02.2011, відтак на даний час сплинув трьохрічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з чим суд, за наявності згоди обвинуваченої ОСОБА_1 на закриття кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, ст. 285, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження № 32014110000000031 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України - закрити.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 78 коп. як витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи № 253 від 07.04.2014, проведеної НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.

Речові докази по справі, а саме документи, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її проголошення.

СУДДЯ: