Ухвала суду № 40344114, 04.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/316/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1788/2014

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д. М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

представника відповідача - Триндохіра В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської районної державної адміністрації про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 01 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської РДА про визнання незаконним наказу від 25.02.2014 року про її звільнення з посади вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня та поновлення на займаній посаді. Позовні вимоги мотивовані тим, що наміру звільнятись позивач не мала, а заяву про звільнення з займаної посади написала під тиском та погрозами, а тому видача наказу проведено з грубим порушення трудового законодавства.

Рішенням Яремчанського міського суду від 01.07.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводять до того, що суд першої інстанції належним чином не врахував докази позивача про те, що ініціативи звільнятись в останньої не було, а заяву про звільнення вона написала під примусом, про що заявила в міліцію.

Так з 24.02.2014 року позивач перебувала в відпустці, про що був виданий наказ. Згідно показів свідка на неї чинився силовий та моральний тиск, що стало приводом для написання заяви про звільнення 25.02.2014 року.

Вказує, що із 60 заявлених свідків в судове засідання з'явилось кілька осіб, які не мають претензій або перебувають у неприязних стосунках з позивачем.

За наведених доводів просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_6, прослухавши записи показів свідків, допитаних судом першої інстанції, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оспорюване рішення суду відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з займаної посади проведено уповноваженим органом і відповідно до вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується з дійсними обставинами справи та нормами матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 05.04.1972 року працювала вчителем в Ільцівській ЗОШ І-ІІІ ступеня.

Наказом начальника управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської РДА від 25.02.2014 року №59-к ОСОБА_2 звільнено з посади вчителя географії Ільцівськї ЗОШ І-ІІІ ступенів та вчителя географії Верховинської вечірньої школи І-ІІІ ступенів із займаних посад з 25.02.2014 року за заявою працівника відповідно до ст.38 КЗпП України.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення даний наказ отриманий позивачем 12.03.2014 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалась на те, що 25.02.2014 року особи, що належали до Верховинської самооборони змусили її пройти до Будинку культури, де під впливом їхніх погроз вона була змушена написати заяву про звільнення. Судом першої інстанції вірно відхилено дані доводи, як такі, що не підтверджені належними засобами доказування.

Так, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 до Верховинського РВ УМВС про вчинення щодо неї неправомірних дій особами, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, проте відсутні дані про порушення кримінального провадження та його результати, а тому немає підстав вважати надану інформацію достовірною. Крім того, доводи позивача про вчинення на неї тиску, з застосуванням погроз та психологічного тиску спростовується показами свідків, здобутих в суді першої інстанції. Надана копія висновку лікаря травматолога про спричинені ОСОБА_2 травми датована 28.03.2014 роком тобто за спливом місяця після описаних нею подій, тому колегія сприймає її критично.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Даною статтею також передбачено, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Таким чином, колегія не вбачає порушення трудового законодавства в тому, що дата винесення наказу про звільнення ОСОБА_2 співпадає з датою написання нею заяви.

Що стосується доводів позивача в частині незаконності видачі оскаржуваного наказу через перебування її у відпустці на час звільнення, то колегія виходить з того, що діючим законодавством, а саме с.40 КЗпП України забороняється звільняти працівника в період перебування у відпустці тільки в тих випадках, коли таке звільнення проводиться по ініціативі власника чи уповноваженого ним органу. Оскільки позивача звільнено за її ж ініціативою, то таке звільнення можливе і в період знаходження такого співробітника у відпустці.

Враховуючи ініціативу позивача про звільнення, відсутність відкликання своєї заяви та згоди на це роботодавця, підстав для продовження трудових відносин позивача із відповідачем, колегією суддів не вбачається.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський