Рішення № 40341617, 18.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" серпня 2014 р. Справа № 911/1780/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс», м. Обухів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Виговська Є. С. предст. дов. №1635/13 від 20.11.2013р.;

відповідач - не з'явився;

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №12/129-03/029-09 від 27.10.2009р. в рахунок погашення заборгованості у розмірі 566 206,19 грн., з яких 570 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 37 216,52 грн. заборгованості по сплаті процентів, 660,08 грн. пені за прострочення кредиту та 1 329,59 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість за кредитним Договором №012/02/221-06 від 27.10.2009р. відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим позивач просить суд звернути стягнення на визначене іпотечним договором № 12/129-03/029-09 від 27.10.2014р. майно, а саме: нежитлову будівлю, об'єкт роздрібної торгівлі та комерційних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, нежитлову будівлю площею 80,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження в розмірі встановленому на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014р. у справі №911/1780/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 23.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 28.07.2014р. та продовжено строк розгляду спору, в порядку ст. 69 ГПК України.

09.07.2014р. через канцелярію суду позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 206 186, 04 грн., з яких 180 416,14 грн. заборгованість зі сплати процентів, 4 457,30 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів, звернути стягнення на майно, предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, об'єкт роздрібної торгівлі та комерційних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Подана заява обґрунтована тим, що на даний час сума заборгованості змінилась у зв'язку з частковим виконанням, а саме зі сплатою відповідачем заборгованості по кредиту, а також з тим, що сторонами були внесені зміни до договору іпотеки №12/129-03/029-09 від 27.10.2009р., відповідно до яких з іпотеки виведено нежитлову будівлю площею 80,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо збільшення вимог в частині нарахування відсотків, пені за прострочення кредиту та пені за прострочення сплати процентів, позивач зазначив, що, оскільки постановою господарського суду Харківської області у справі № 922/012/13-г від 14.01.2013р. позичальника ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом, нарахування штрафних санкцій та відсотків з 14.01.2013р. банком було припинено.

Проте, в подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. постанову господарського суду Харківської області від 14.01.2013р. було скасовано, а провадження у справі № 922/012/13-г припинено.

У зв'язку з чим, позивачем було здійснено донарахування процентів за кредитом та штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, суд вирішив прийняти заяву про зменшення позовних вимог, а подальший розгляд справи проводити в межах вказаної заяви.

28.07.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Київської області від 08.07.2014р. по справі № 911/1929/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» про стягнення 566 206,19 грн. вже було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд розглянувши подане клопотання та матеріали справи, прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, предметом розгляду справи № 911/1929/14 було солідарне стягнення 566 206,19 грн., з яких: 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за договором №012/02/221-06 від 24.10.2006р., 660,08 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, 37 216,52 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 1 329,59 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Доказів виконання рішення по справі № 911/1929/14 до суду не надано.

В свою чергу, предметом розгляду справи № 911/1780/14 є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №012\02\221-06.

Наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконане, не може бути перешкодою для звернення стягнення на майно, передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним судом України у постанові від 04.09.2013р. № 6-73 цс 13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 18.08.2014р.

Повноважні представники відповідача та третьої особи в судове засідання 18.08.2014р. не з'явились, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення до суду не надсилали.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 18.08.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

24.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якою за всіма правами та зобов'язаннями є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль) (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №012\02\221-06 (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору, предметом договору є надання банком позичальнику кредиту у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 цього Договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Частини № 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 2 500 00,00 грн. строком до 23.10.2016р. зі сплатою 18,0% річних, для розвитку бізнесу.

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору від 25.10.2006р. суму кредиту зменшено до 1 700 000,00 грн.

Пунктом 1.4.1.1. Частини № 1 Кредитного договору передбачено, що у разі використання фіксованої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Період часу з моменту видачі кредиту чи його першої частини (траншу) до останнього числа календарного місяця, на який припадає видача кредиту чи його першої частини (траншу) вважається першим календарним місяцем.

Відповідно до п. 1.4.1.2 Договору, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов ст. 1.5. Договору.

Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5 1.1 Частини № 2 Кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначенні у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього Договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту у строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 (трьох) банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

Відповідно до п. 1.9.1 Частини № 2 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - Вимога). При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, шляхом надання останньому грошових коштів у розмірі та на умовах передбачених кредитним договором.

Водночас, як зазначає позивач, в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом не здійснив, у встановлені строки штрафних санкцій за невиконання вищезазначених договорів не сплатив.

Станом на 18.02.2014р. загальна заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становила 566 206,19 грн., з яких 527 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 37 216,52 грн. - заборгованість за процентами; 660,08 грн. - пеня за прострочення кредиту; 1 329,59 грн. - пеня за прострочення процентів.

Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», позивачем на адресу відповідача та третьої особи направлено вимогу за вих. № 140-0-0-00/8/411 від 31.03.2014р. про погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем та третьою особою без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Проте, в процесі розгляду справи в суді відповідачем було сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 527 000,00 грн.

В зв'язку з цим, станом на 23.06.2014р. сума заборгованості становить 206 186, 04 грн., з яких 180 416,14 грн. заборгованість зі сплати процентів, 4 457,30 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами є арифметично вірним, а також те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату процентів за користування кредитними коштами не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача 180 416,14 грн. процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4 457,30 грн. та 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Згідно п.п. 4.1 та 4.1.1 Частини № 2 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому Договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в цьому Договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначенні цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

Відповідно до розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту, нарахування було здійснено зростаючим підсумком на суму заборгованості по сплаті кредиту за періоди:

з 01.11.2013 по 30.11.2013 на 5 070,12 грн. заборгованості за листопад 2013,

з 01.12.2013 по 31.12.2013 на 19 982,40 грн. заборгованості за листопад-грудень 2013,

з 01.01.2014 по 31.01.2014 на 34 894,68 грн. заборгованості за листопад 2013-січень 2014;

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 49 806,96 грн. заборгованості за листопад 2013-лютий 2014;

з 01.03.2014 по 31.03.2014 на 64 719,24 грн. заборгованості за листопад 2013-березень 2014;

з 01.04.2014 по 30.04.2014 на 79 631,52 грн. заборгованості за листопад 2013-квітень 2014;

з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 94 543,80 грн. заборгованості за листопад 2013- травень 2014;

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені графіком до договору строки часткового повернення кредиту, а саме щомісячно протягом листопада 2006-жовтня 2016, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків сплати кредиту за листопад 2013-травнь 2014 у позивача виникло з 01.12.2013р., 01.01.2014р., 01.02.2014р., 01.03.2014р., 01.04.2014р. та 01.05.2014р., відповідно, а не з першого числа місяця, в якому мав бути здійснений відповідний платіж, як помилково вважає позивач.

У зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені за порушення строків сплати кредиту зростаючим підсумком, в межах заявленого позивачем періоду та враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог:

з 01.12.2013 по 31.12.2013 на 5 070,12 грн. заборгованості за листопад 2013,

з 01.01.2014 по 31.01.2014 на 19 982,40 грн. заборгованості за листопад-грудень 2013.

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 34 894,68 грн. заборгованості за листопад 2013-лютий 2014;

з 01.03.2014 по 31.03.2014 на 49 806,96 грн. заборгованості за листопад 2013-березень 2014;

з 01.04.2014 по 30.04.2014 на 64 719,24 грн. заборгованості за листопад 2013-квітень 2014;

з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 79 631,52 грн. заборгованості за листопад 2013- травень 2014;

Загальна сума пені за несвоєчасну сплату кредиту за розрахунком суду складає 3 321,27 грн.

В свою чергу, 21 312,59 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість за договором в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки не погасив, доказів оплати суду не надав та доводів позивача не спростував, судом встановлено факт існування заборгованості за кредитним договором в сумі 185 519,08 грн., які складаються з 180 416,14 грн. заборгованості по сплаті процентів, 3321,27 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів.

27.10.2009р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за Кредитним договором між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» (далі - іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки № 12/129-03-029-09, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 під реєстровим номером 928 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають зокрема і з кредитного договору № 012\02\221-06 від 24.10.2006р., укладеного іпотекодержателем з ФОП ОСОБА_3.

Згідно з п. 1.1.2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

нежитлова будівля, об'єкт роздрібної торгівлі та комерційних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», площею - 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно б/н від 07.02.2005 року, виданого на підставі рішення виконкому Української Міської Ради за № 16 від 27.01.2005 року, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 9797243 в книзі 50, номер запису 53, що підтверджується Витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обухівським бюро технічної інвентаризації за № 6567582 від 22.05.2005р.;

нежитлова будівля, «ІНФОРМАЦІЯ_1», площею 80,3 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., м. Обухів, вул. Київська(Леніна), 164. приміщення 109 (далі - предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу аптеки від 29.06.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 3160, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2005р. в Обухівському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 11196736 в книзі 54, номер запису 135, що підтверджуєте витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обухівським бюро технічної інвентаризації за № 7778117 від 14.07.2005.

Згідно п. 3.1.4. Договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або Кредитним договорами, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки, у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитних договорів, або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.3 Договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки уразі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором або кредитними договорами.

20.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» Додатковий договір № 2 про зміни до Договору іпотеки № 012/129-03/029-09 від 27.10.2009 року, відповідно до якого з іпотеки виведено нежитлову будівлю площею 80,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зважаючи на те, що заборгованість в розмірі 206 186, 04 грн., з яких 180 416,14 грн. заборгованість зі сплати процентів, 4 457,30 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів, відповідачем погашена не була, позивач просить суд звернути стягнення на визначене іпотечним договором № 12/129-03/029-09 від 27.10.2014р. майно, а саме: нежитлову будівлю, об'єкт роздрібної торгівлі та комерційних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження в розмірі встановленому на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про повернення банку суми процентів згідно кредитного договору № 012\02\221-06 від 24.10.2006р. та штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлена вимога про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Статтею 39 даного ЗУ «Про іпотеку» визначений порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, де зазначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Частиною 1 статті 58 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Враховуючи вимоги ст. ст. 39, 43 Закону України «Про іпотеку», ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, є обґрунтованими, документально підтверджуються, а відтак, підлягають задоволенню частково, виходячи з задоволеної суми боргу в розмірі 205 050,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжного доручення № 298180 від 08.05.2014р., позивачем було сплачено 11 324,12 грн., виходячи з ціни позову 566 206,19 грн.

Однак, в подальшому позивачем було зменшено розмір позовних вимог, в зв'язку з чим, остаточна ціна позову на момент прийняття рішення складала 206 186,04 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, за позовну вимогу про стягнення 206 186,04 грн. позивач мав сплатити 4123,72 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7200,85 грн., відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості в сумі 205 050,00 грн., з яких 180 416,14 грн. заборгованість зі сплати процентів, 3321,27 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 21 312,59 грн. пені за прострочення сплати процентів, звернути стягнення на майно, предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, об'єкт роздрібної торгівлі та комерційних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

- встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, 13-А, код ЄДРПОУ 20596199) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 4101 (чотири тисячі сто одну) грн. 00 коп. судового збору.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 85 коп., що перерахований платіжним дорученням № 298180 від 08.05.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 298180 від 08.05.2014 року залишити в матеріалах справи №911/1780/14.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 03.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.