Постанова № 40341599, 01.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 926/603/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014р.

у справі № 926/603/14

за позовом: Чернівецької митниці Міндоходів

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: розірвання договору, повернення майна та сплату штрафу

З участю представників :

від позивача - Перч В.М. - представник (довіреність №24-70-10-17/01/5960 від 30.07.2014р.)

від відповідача - ОСОБА_4 - представник (довіреність №б/н від 12.05.2014р.)

ОСОБА_5 - представник (довіреність №б/н від 17.01.2012р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014р., суддя Гурин М.О., позов було задоволено частково. Розірвано договір зберігання від 16.01.2014 №50 укладених між Чернівецькою митницею Міндоходів та ФОП ОСОБА_2 Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 повернути майно Чернівецькій митниці Міндоходів, а саме: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД 0207141000". Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,80 грн. на рахунок Чернівецької митниці Міндоходів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 3878,00 грн. В решті позову було відмовлено.

З даним рішенням не погодився відповідач - ФОП ОСОБА_2 і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Чернівецької митниці Міндоходів і зборів України подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у складі колегії відбулась заміна судді Бонк Т.Б. у зв'язку з відпусткою на суддю Гнатюк Г.М.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014р. у справі №926/603/14 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до статті 238 Митного кодексу України ФОП ОСОБА_6 (представник відповідача по справі) було передано 23.10.2013р. на зберігання Чернівецькій митниці Міндоходів по уніфікованій митній квитанції МД-1 серія КВ №601534 (а.с. 153) ввезеного ним на митну територію товар, не оформлений у митному режимі: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палетті", у зв'язку із тим, що в нього відсутні кошти для сплати митних платежів.

Вказаний товар за своїми товарними характеристиками підлягає зберіганню при температурі -18 градусів по Цельсію. Одночасно ФОП ОСОБА_6 було запропоновано приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товару (холодильна камера) по АДРЕСА_1, яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу та власник складу ФОП ОСОБА_2 може прийняти даний товар на відповідальне зберігання, що підтверджується заявою від 17.10.2013 (а.с. 21).

Згідно пункту 4 ст. 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Зберігатися такі товари на складі митного органу можуть протягом 90 днів (частина 1 статті 240 Митного кодексу України).

У зв'язку із відсутністю у митниці приміщення (холодильної камери), яке б забезпечувало зберігання товару з відповідною температурою, митниця прийняла рішення №40800/0058 від 23.10.2013 р. про створення зони митного контролю в приміщенні площею 25,55 кв.м. (холодильна камера) на складі де прийнято на зберігання майно, який належить ФОП ОСОБА_2 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

23.10.2013 року між Чернівецькою митницею Міндоходів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений Договір зберігання №310 (а.с. 13-14).

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що Митниця передає, а Підприємство приймає на зберігання з 23.10.2013 року до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна.

23.10.2013р. відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.05.2012р. №627 "Про затвердження Порядку складу митного органу" та вказаного Договору ФОП ОСОБА_2 було передано на зберігання майно "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД 0207141000", вартість якого становить 110834,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с. 17).

Відповідно до п.3.2. Договору приміщення підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу.

У зв'язку із закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберіганні Майна, митниця як бюджетна організація 16.01.2014 уклала Договір зберігання з ФОП ОСОБА_2 за №50 у новому бюджетному 2014 році для подальшого виконання в частині оплати договірних зобов'язань. При цьому Майно митниці за першим договором не поверталося, а продовжувалося перебувати на зберіганні відповідно до Договору зберігання від 16.01.2014 №50.

Договір зберігання від 23.10.2013 №310 виконаний лише в частині проведення розрахунку за зберігання по 31.12.2013, однак Майно продовжувало зберігатися без повернення власнику в силу Договору від 16.01.2014 №50 без складення нового акта приймання-передачі Майна.

Умови Договору зберігання від 23.10.2013 №310 та Договору зберігання від 16.01.2014 №50 є однаковими за змістом, один предмет.

Так пунктами 1.1.-1.3. договору №50 визначено, що Митниця передає Підприємству, а Підприємство приймає на зберігання з 01 січня 2014 р. до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна. Право власності на Майно до Підприємства не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Підприємства або бути передане ним третім особам.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2., 2.1.7., 2.1.8., 2.1.9. договору №50 Підприємство приймає Майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю, Забезпечує повне збереження Майна, а після закінчення зберігання повертає Митниці те саме Майно (для індивідуально-визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками). Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання. за першою вимогою Митниці надає їй можливість доступу до Майна і перевірки умов зберігання. Витрати з перевірки несе Сторона, що її затребувала. Повертає Майно Митниці повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 1-го дня з дня одержання такої вимоги. Повертає Майно повністю після припинення Договору.

Пунктом 3.2. договору №50 сторони встановили, що згідно пункту 4.3. Порядку роботи складу митного органу затвердженого наказом ДМСУ № 627 від 30.05.2012, приміщення Підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу. Відповідно власник товару сплачує плату за зберігання на складах митних органів починаючи з 11-го дня зберігання в розмірі визначеному наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2013 № 731.

У пункті 7.4. договору №50 передбачено, що договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє до повного його виконання Сторонами.

28.01.2014 р. за вих. №24-70-05-16/01/0688 Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до власника товару ФОП ОСОБА_6 з листом, яким повідомила останнього про те, що 90-дений термін перебування його товару на складі митниці закінчився і що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару.

З цією метою на виконання п.2.1.7. договору зберігання №50 від 16.01.2014 р. позивач звернувся з до Відповідача листом від 18.02.2014 №24-70-05-16/01/1414 (а.с. 25, 95) факсимільним та електронним зв'язком, з вимогою про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Доказами отримання даного листа відповідачем є підтвердження факту отримання листа представниками відповідача в ході розгляду справи, а також електронне повідомлення митниці про отримання листа від 20.02.2014 р.

Однак, в порушення п.2.1.7. та п.2.1.8. Договору №50 відповідач та його представники відмовились виконати умови договору зберігання в частині повернення переданого на зберігання майна, яке находиться на зберіганні, про що свідчить акт від 21.02.2014 року, складений та засвідчений комісійно (а.с. 95 на звороті).

20.02.2014 листом №24-70-03-02/01/1481 (а.с. 98-106) митниця повторно вимагала з посиланням на пункти Договору 2.1.7 та 2.1.8. надати доступ до приміщення для передачі у реалізацію майна. Направлявся такий лист відповідачеві на три адреси. Перший примірник листа надсилався за адресою АДРЕСА_2 та повернувся з поштового відділення у зв'язку із відсутністю адресата. Другий примірник листа направлено на адресу АДРЕСА_1 і також повернувся з поштового відділення у зв'язку із відсутністю адресата. Третій примірник листа направлено за місцем проживання відповідача АДРЕСА_3, який згідно листа Чернівецького обласного вузла спеціального зв'язку від 15.05.2014 №01/07-68 був вручений 21.02.2014р. в 11.35 під паспортні дані ОСОБА_8, яка являється мамою ОСОБА_2 та згідно Порядку приймання та вручення відправлень спеціального зв'язку вважається врученим відповідачу.

Однак, відповідач знову порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не надав доступу до приміщення та не повернув майно, тим самим порушив виконання п.2.17. та п. 2.1.8 Договору зберігання №50 від 16.01.2014 р.

08.04.2014 листом №24-70-05-01/15/2819 митниця в черговий раз звернулася до відповідача з вимогою про надання доступу до складського приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Лист надісланий факсимільним зв'язком та отриманий відповідачем 09.04.2014, що підтверджується самим відповідачем у своєму листі від 09.04.2014. Із змісту листа відповідача слідує, що відповідач просить відкласти передачу майна до моменту його повного одужання (а.с. 108).

В зв'язку з цим Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору зберігання, повернення майна та сплату штрафу.

Відповідно до статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів та має рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір зберігання №310 від 23.10.2013 р. припинив свою дію у зв'язку з переходом всіх прав і обов'язків по його виконанню у договір зберігання №50 від 16.01.2014 р., що не заперечується представниками сторін у судовому процесі.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме перехід зобов'язань по договору зберігання №310 в договір зберігання №50, свідчать про припинення зобов'язань сторін, по договору зберігання №310 від 23.10.2013 р., а відтак, предмет спору в частині розірвання договору зберігання №310 від 23.10.2013 р. у даній справі відсутній.

Враховуючи вищевказане, договір зберігання №310 від 23.10.2013 р. є припиненим.

За таких обставин, враховуючи той факт, що на момент звернення до суду договір зберігання №310 від 23.10.2013 р. був припиненим, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що позовна вимога позивача в частині розірвання договору зберігання №310 від 23.10.2013 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України, також, на них поширюються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього ж Кодексу.

Згідно статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 937 Цивільного кодексу України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Статтею 953 названого Кодексу унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, суд установив, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД 0207141000". Крім того, судом також установлено, з підтвердженням матеріалами справи та не заперечується представниками відповідача, що станом на день розгляду справи у відповідача на відповідальному зберіганні перебуває дане майно.

28.01.2014 р. за вих. №24-70-05-16/01/0688 Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до власника товару ФОП ОСОБА_6 з листом, яким повідомила останнього про те, що 90-дений термін перебування його товару на складі митниці закінчився і що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару. Крім того, було вказано, що для того щоб отримати товар, йому необхідно задекларувати його відповідно до митного режиму та сплатити митні платежі та складські збори за зберігання даного майна на складі митниці.

Відповідно до ст. 243 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій та п'ятій статті 240 цього Кодексу.

Постановою КМУ від 25 серпня 1998 N1340 (із змінами та доповненнями - далі Порядок 1340) затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним. Даний Порядок №1340 поширюється на майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін.

Дія Порядку №1340, зокрема поширюється на майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін.

Враховуючи те, що термін зберігання товару на складі митниці закінчився і те, що власник товару за ним не звернувся, дане майно перейшло в розпорядження держави в особі Чернівецької митниці Міндоходів та підлягало передачі у реалізацію.

Вимога митниці, викладена у листі від 09.04.2014 №24-70-05-16/01/2861 про надання доступу до приміщення, містить повідомлення, що в разі не невиконання даної вимоги Відповідачем митниця змушена розірвати договір, стягнути штраф та притягнути її до адміністративної відповідальності. Даний лист отримано 27.04.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про отримання листа факсимільним зв'язком підтверджує та обставина, що 10.04.2014 р. в присутності власника майна та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 було складено акт про відсутність доступу до товарів, що знаходяться під митним контролем для безпосередньої передачі швидкопсувного майна в реалізацію у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відповідача (а.с. 32)

Суд першої інстанції критично оцінив твердження представників відповідача про те, що відповідач був позбавлений можливості виконати покладені на неї обов'язки по договору зберігання в частині виконання п.п. 2.1.7. та 2.1.8. договору №50 у зв'язку з об'єктивними причинами, а саме: тимчасовою втратою працездатності та смертю батька оскільки дані обставини не відносяться до категорії форс-мажорних та не звільняють від виконання покладених на сторону обов'язків. Крім того, у відповідності до п. 2.1.1 договору №50 відповідач прийняв майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю. Як встановлено з матеріалів справи у спірному періоді у відповідача було як мінімум два представника наділені відповідними повноваженнями на представлення інтересів відповідача та вчинення відповідних дій, однак, відповідач свідомо уникаючи виконання покладених на нього договором обов'язків систематично порушував умова договору в частині забезпечення доступу до приміщення через свого представника та передачі майна із зберігання, що призвело до закінчення терміну придатності майна переданого на зберігання та відповідно й до його псування.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 949, 953 Цивільного кодексу України передбачають, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з того, що обов'язок зберігача повернути річ зі зберігання за першою вимогою передбачений нормами наведеного законодавства та з огляду на установлений судом факт направлення такої вимоги, а саме про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна у відповідності до п.п. 2.1.7. та 2.1.8. договору №50 і неповернення позивачеві спірного майна, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути майно Чернівецькій митниці Міндоходів, а саме: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД 0207141000".

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Загальний порядок укладення, змін і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Нормами ст. 652 Цивільного кодексу України визначена можливість розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи вищезазначені норми та надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору зберігання від 16.01.2014 р. №50, що призвело до непридатності майна переданого на зберігання для подальшої реалізації, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.3. Договору зберігання № 50 встановлено, що за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 120% вартості майна, зданого на зберігання.

За неодноразове порушення п.п. 2.1.7. та 2.1.8. договору, позивачем, у відповідності до пункту 4.3. Договору нарахована штраф в сумі 133000,80 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с. 40), суд першої інстанції правомірно визнав дану вимогу обгрунтованою та задоволив позовні вимоги у цій частині.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги повністю підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014р. по справі №926/603/14 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 року у справі №926/603/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 03.09.2014р.»