Рішення № 40341472, 01.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11708/14 01.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна

страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 800,52 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.06.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 800,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-161-555/10 від 14.10.2010 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Chery Amulet A15», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2027240), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/11708/14 та призначено розгляд справи на 21.07.2014 р. об 11:50 год.

16.07.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

16.07.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач повідомив суд про неможливість направити представника в судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., та просив суд проводити розгляд справи без участі представника.

17.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2014 р., а саме: копією рекомендованих листів № 929/14 та 930/14 від 26.06.2014 р. та копією відповіді відповідача щодо неможливості надання копії полісу.

В судове засідання, призначене на 21.07.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 15:50 год.

22.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2014 р. з документами для долучення до матеріалів справи, а саме з копією листа № 1050 від 17.07.2014 р.

24.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

22.08.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2014 р. з урахуванням відзиву відповідача, поданного 16.07.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судове засідання, призначене на 01.09.2014 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявність в матеріалах розписки від 21.07.2014 р.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 848/14 від 11.06.2014 р. позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.09.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.09.2014 р. без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.09.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір № 5-161-555/10 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Chery Amulet A15», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 15.10.2010 р. по 14.10.2011 р.

12.06.2011 р. в м. Чернігові на вулиці Музикальній сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Chery Amulet A15», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Наведене підтверджується довідкою № 133774 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ у Чернігівській області.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Славутицького міського суду Київської області від 02.08.2011 р. у справі № 3-368/2011, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Chery Amulet A15», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Акту № 110 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, що складений 20.06.2011 р. оцінювачем ОСОБА_4 становить 4 138,15 грн. (надалі - акт № 110 автотоварознавчого дослідження від 20.06.2011 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 187 від 25.06.2011 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3 310,52 грн., виплата якого позивачем підтверджується видатковим касовим ордером від 29.06.2011 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.06.2011 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб;

- забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № ВЕ/2027240. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. не надав копію полісу № ВЕ/2027240 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять витяг з єдиної централізованої бази даних, наданий позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № ВЕ/2027240, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_2, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 51 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № ВЕ/2027240, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений актом № 110 про автотоварознавче дослідження від 20.06.2011 р., страховим актом № 187 від 25.06.2011 р. по договору страхування та видатковим касовим ордером від 29.06.2011 р.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за зазначеним полісом становить 510,00 грн.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 2 800,52 грн. (3 310,52 грн. - сума матеріального збитку підтверджена актом № 110 про автотоварознавче дослідження від 20.06.2011 р., страховим актом № 187 від 25.06.2011 р. по договору страхування та видатковим касовим ордером від 29.06.2011 р. - 510,00 грн. - франшиза за полісом № ВЕ/2027240).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 2 800,52 грн.

Судом також врахована позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 1 Інформаційного листа № 01-06/1398/2012 від 09.10.2012 р. «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», зокрема, про те, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 800,52 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 2 800,52 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; ідентифікаційний код 14229456) 2 800,52 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 52 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.2014 р.

Суддя Гумега О. В.