Ухвала суду № 40336476, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ К/9991/88763/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

у справі № 2-а-734/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт» (далі - ТОВ «Базальт»; позивач) звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000602301/2 від 09 січня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 278 691,00 грн. за основним платежем та 134 571,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000612301/2 від 09 січня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 672,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336,00 грн.; № 0000622301/2 від 09 січня 2009 року в повному обсязі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09 січня 2009 року в частині визначення ТОВ «Базальт» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 277 853,00 грн. за основним платежем та 133 859,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Базальт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 164/23-01/20014458 від 15 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, контролюючим органом, зокрема, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09 січня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 418 177,00 грн. (282 244,00 - основний платіж, 135 933,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення товариством підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.6, пункту 5.10 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості комплектуючих до професійного обладнання для видобування корисних копалин (бурів сталевих, сталі бурової, коронок бурових, канатів для різки граніту, тросів для фрезерування каменю).

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на те, що зазначені матеріальні цінності являють собою складові частини виробу - скельного молотка, який належить до третьої групи основних фондів, а відтак, на переконання Коростенської ОДПІ Житомирської області, позивач мав право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат лише суму, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

За змістом підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Пунктом 2.2 розділу 2, пунктами 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 04 липня 2003 року № 281, (далі - Положення) визначено, що технічне обслуговування - це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні.

Метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасного виявлення й усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення.

Технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 Положення упровадження системи технічного обслуговування забезпечує, зокрема, організацію матеріально-технічного забезпечення матеріалами, запасними частинами та змінним устаткуванням, необхідними для утримання устаткування в справному стані.

При цьому пунктами 4.1, 4.2 розділу 4 Положення передбачено, що витрати на технічне обслуговування устаткування належать до витрат на утримання та експлуатацію основних фондів.

Витрати на технічне обслуговування устаткування включають, в тому числі, витрати на виготовлення і придбання змінного устаткування.

Відповідно до пункту 2.12 розділу 2 Положення змінне устаткування - це вироби спеціального призначення, які використовуються для забезпечення процесу виробництва та здійснюють безпосередній вплив на оброблюваний матеріал і продукти його переробки або застосовуються в процесі перетворення вихідної сировини в напівфабрикат або готову продукцію.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що в охоплений перевіркою період ТОВ «Базальт» надавало послуги з розробки Межиріцького родовища гранітів та займалось реалізацією гранітних блоків.

У своїй діяльності позивач користувався буровим обладнанням, зокрема, скельними молотками. Для виконання робіт з розробки родовища до скельних молотків товариством придбавались бури сталеві та сталь бурова, які є змінним устаткуванням, що, зокрема, засвідчується наявним в матеріалах справи експертним висновком № В-3179 від 26 серпня 2008 року.

З огляду на викладене, слід погодитись з доводами судових інстанцій про безпідставність віднесення відповідачем придбаного ТОВ «Базальт» устаткування до комплектуючих (складових частин виробу), що придбаваються з метою поліпшення основних фондів, та, як наслідок, неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаним епізодом.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.