Ухвала суду № 40336471, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ К/9991/517/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року

у справі № 2-а-4631/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Рембудсервіс»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Рембудсервіс» (далі - ПрАТ «Рембудсервіс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПрАТ «Рембудсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року, а також визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 12 квітня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником податку реальності проведених господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року апеляційну скаргу ПрАТ «Рембудсервіс» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 12 квітня 2010 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 12 квітня 2010 року. В частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПрАТ «Рембудсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року визнано нечинною та закрито провадження у справі в цій частині.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Рембудсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року, за результатами якої складено акт № 1217/18-007/14061407 від 30 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 382,75 грн. (84 921,83 грн. - основний платіж, 42 460,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Рембудсервіс» підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ПБК «Вертикаль», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору підряду № 97 від 27 серпня 2008 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ «ПБК «Вертикаль» в достатній кількості трудових та виробничих ресурсів, основних фондів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також неперебування контрагента позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 12 квітня 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом, фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, податковими накладними, банківськими виписками.

Придбані у контрагента роботи позивачем використано у власній господарській діяльності, в саме - передано третім особам на виконання укладених договорів, що засвідчується наявними в матеріалах справи документами.

А відтак, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції реальний характер розглядуваних операцій, що контролюючим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей постачальника або від його перебування за юридичною адресою, висновок суду про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова її правонаступником - Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.