Ухвала суду № 40336452, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ К/9991/88756/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-12081/08

за позовом Малого приватного підприємства «Алекс+»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, позов Малого приватного підприємства «Алекс+» (далі - МПП «Алекс+»; позивач) до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010642301/0 від 29 грудня 2007 року в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення № 0010652301/0 від 29 грудня 2007 року в частині визначення МПП «Алекс+» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 000,00 грн. за основним платежем та 10 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Коростенська ОДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку МПП «Алекс+» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 110/23-01/32758033 від 20 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0010642301/0 від 29 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 961,00 грн. (9 061,00 грн. - основний платіж, 3 900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0010652301/0 від 29 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34 466,00 грн. (22 977,00 грн. - основний платіж, 11 489,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні у Малого підприємства «Стандарт» сертифікатів та прайс-листів без мети їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, під час проведення перевірки з'ясовано, що позивачем в лютому 2006 року проведено по рахунках бухгалтерського обліку Дт20 Кт37 накладну № 15 від 28 лютого 2006 року на отримання від МП «Стандарт» сертифікатів у кількості 300 000 штук та прайс-листів у кількості 640 000 штук на загальну суму в розмірі 126 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 21 000,00 грн.). В березні 2006 року вищевказані сертифікати та прайс-листи МПП «Алекс+» віднесено на витрати на збут як витрати на проведення рекламної акції. Однак, документів, які б підтверджували фактичне використання вказаної продукції в межах виробничої діяльності, на переконання контролюючого органу, підприємством на перевірку не надано.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

В розглядуваній ситуації судами встановлено, що МПП «Алекс+» відповідно до Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» для надання споживачам інформації про молочну продукцію, яку воно реалізує, видано наказ № 3 від 02 січня 2006 року про проведення рекламної акції, пунктом 1 якого наказано придбати сертифікати в кількості 300 000 штук та прайс-листи в кількості 640 000 штук з метою сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо молочної продукції. Згідно з пунктами 2, 3 вказаного наказу рекламну акцію наказано провести в період з 01 березня 2006 року по 31 березня 2006 року, а по її закінченню скласти акт списання використаних матеріалів.

На виконання вимог наказу № 3 від 02 січня 2006 року позивачем 02 січня 2006 року укладено з МП «Стандарт» договір купівлі-продажу, на підставі якого МПП «Алекс+» в лютому 2006 року придбано у контрагента сертифікати та прайс-листи на загальну суму в розмірі 126 000,00 грн., які після проведення рекламної акції списано, що засвідчується наявним в матеріалах справи відповідним актом № СпТМЦ-37 від 31 березня 2006 року.

За змістом пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені судовими інстанціями обставини щодо реального (товарного) характеру господарської операції з придбання підприємством поліграфічної продукції у контрагента та її використання у власній господарській діяльності, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем даних податкового обліку в даному випадку слід визнати обґрунтованими.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.