Ухвала суду № 40336449, 18.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2014 р. м. Київ К/800/63745/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спельта»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013

у справі № 2а-4419/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спельта»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спельта» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0000721504 від 13.09.2012.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спельта» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 3 399 143 грн. заявленої до бюджетного відшкодування, складено акт № 1402/15-4/35788626 від 18.07.2012, в якому зафіксовано порушення п. 1.8, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3 380 355,24 грн.; п. 1.8, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 3 380 355,24 грн.; п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2011 року на суму 3 399 143 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000721504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 399 143 грн., у зв'язку із частковим відшкодуванням суми ПДВ в розмірі 622 200 грн. визначено також суму податкового зобов'язання в розмірі 622 200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 849 785 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом вивчались взаємовідносини з постачальниками товарів, послуг у жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, червні 2011 року - ПП «КФ «Руал», ПП «Мін Агро», ТОВ «Вершина мірї», ПП «Агро дія», ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт», ПП «АПК-Дніпро», ПП «Профтранс», ТОВ «Альянс-Дніпро», ТОВ «Спалдус», ТОВ «Євротрейд-Холдінг» , ПГО «Автостоп-Довіра», ТОВ «Агрооіл Групп», ПАТ «Дельта-сервіс», ПП «Міламіс».

Саме висновки про безтоварність операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами стали підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано суду належних доказів того, що на момент проведення операцій позивача з вищевказаними контрагентами, останні були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства; надані докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з такими контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що основним фактором, який свідчить про відсутність товарності операцій є відсутність на момент проведення перевірки підтвердження переміщення товару, документів супутніх такому переміщенню, оформлених відповідно до вимог законодавства, відсутність підтвердження дотримання умов договорів по постачанню товарів.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (постачання товарів, послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «КФ «Руал», ПП «Мін Агро», ТОВ «Вершина мірї», ПП «Агро дія», ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт», ПП «АПК-Дніпро», ПП «Профтранс», ТОВ «Альянс-Дніпро», ТОВ «Спалдус», ТОВ «Євротрейд-Холдінг» , ПГО «Автостоп-Довіра», ТОВ «Агрооіл Групп», ПАТ «Дельта-сервіс», ПП «Міламіс», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товару та послуг; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спельта» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний Ю.І. Цвіркун