Ухвала суду № 40336267, 02.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1202/14 Справа № 206/3819/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Поштаренко О. В. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Профорук В.О.,

за участю прокурора Чоботарьова О.І.,

представника виправного центру Іваника П.Ю.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляцію засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2014 року про відмову в задоволенні подання Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 про застосування умовно-дострокового звільнення до ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

цією ухвалою було відмовлено в задоволенні подання адміністрації Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 та спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засудженого 25.06.2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Своє рішення Самарський районний суд м. Дніпропетровська обґрунтовував тим, що засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, неодноразово судимий, схильний до скоєння злочинів, порушення порядку та режиму, поведінка засудженого не свідчить про його виправлення (а.п. 22).

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати як необґрунтовану і незаконну, та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання адміністрації Ігренського ВЦ про його умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, посилаючись на те, що на даний час є особою яка не має стягнень. Має декілька заохочень і вважає, що може бути звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково (а.п. 25-29).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтримку доводів своєї апеляції, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 та просив ухвалу суду скасувати і постановити свою ухвалу про задоволення подання виправного центру, аналогічну думку представника виправного центру Іваника П.Ю. про задоволення подання, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведення засудженим свого виправлення. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що ОСОБА_3 на час звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення мав заохочення, а також стягнення, які станом на час звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, погашені (а.п. 4).

Крім того, постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 року не відбутий строк, ОСОБА_3 03 роки 06 місяців 26 днів позбавлення волі було замінено на обмеження волі на підставі ст. 82 КК України.

Згідно характеристики засудженого, станом на травень 2014 року адміністрацією ІВЦ № 133 він характеризується позитивно (а.п. 3).

Разом з тим, крім врахування поведінки і ставлення до праці засудженого за весь період перебування у виправній установі, необхідно врахувати і дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і його особу в цілому.

Відповідно до ст.12 КК України, засуджений скоїв тяжкий злочин, не одноразово був судимим за інші злочини, що свідчить про те, що ОСОБА_3 схильний до антисоціальної поведінки.

Крім цього, наявність декількох заохочень за час відбування покарання не є доказом того, що засуджений за цей час довів своє виправлення. Згідно довідки про працевлаштування засудженого, ОСОБА_3 був не працевлаштований з різних причин (а.п. 6а). Тобто підтвердження про сумлінне ставлення до праці ОСОБА_3 відсутнє.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні подання, оскільки в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого.

У зв'язку з чим, ухвала суду є законною та обґрунтованою, тому підстав для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2014 року про відмову в задоволенні подання Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 про застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: