Ухвала суду № 40326435, 28.08.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.

секретар: Дзюбак М.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши апеляційні скарги Чернівецької міської ради та Міської комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Міської комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» про поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Міської комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що розпорядженням Чернівецького міського голови від 21 липня 2003 року № 450-к, на підставі трудового контракту, був вперше призначений на посаду головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1».

Зазначав, що у подальшому трудові контракти неодноразово переукладалися на нові строки і він продовжував працювати на цій же посаді. Останній трудовий контракт № 1218 із ним був переукладений 01 липня 2011 року, розпорядженням Чернівецького міського голови від 15 серпня 2011 року № 778-к.

Вказував, що розпорядженням секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року його звільнено із займаної посади, у зв'язку із закінченням дії трудового контракту (п. 2 ст. 36 КЗпП України) з 31 грудня 2013 року.

Вважає, що розпорядження про його звільнення з роботи є незаконним і порушує його конституційне право на працю.

№ 22ц-1042/14 головуючий по 1 інстанції Чебан В.М.

Категорія: 53/54 доповідач Кулянда М.І.

За результатами службового розслідування, що проводилося комісією МОЗ в період з 20 по 23 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді, що підтверджується Наказом Управління охорони здоров'я від 31 жовтня 2013 року № 219 .

Вважає, що його звільнення є наслідком упередженого ставлення до нього секретаря Чернівецької міської ради.

На підставі наведеного, просив суд скасувати розпорядження секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року № 903-к і поновити його на роботі на посаді головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що станом на 26 травня 2014 року складає 43 731 грн. 52 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2014 року позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року № 903-к.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» з 31 грудня 2013 року.

Стягнуто з комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що станом на 26 травня 2014 року складає 43 731 грн. 52 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення Чернівецькою міською ради та комунальною медичною установою «Міський клінічний пологовий будинок № 1» подано апеляційні скарги. Просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційні скарги Чернівецької міської ради та комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1», а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог в частині стягнення з комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 43 731 грн. 52 коп.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2014 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог задоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині стягнення з Міської комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 травня 2014 року в частині стягнення з комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 43 731 грн. 52 коп. скасовано.

Провадження у справі в цій частині закрито.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що позивач перебував у трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору, а тому звільнення його з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1», відповідно до розпорядження секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року №903 - к, в зв'язку із закінченням дії трудового договору з 31 грудня 2013 року є незаконним, і підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі на посаді головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1».

Такий висновок є правильним і ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Чернівецького міського голови від 21 липня 2003 року №450-к на підставі трудового контракту ОСОБА_1 було призначено на посаду головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» за контрактною формою трудового договору, за згодою сторін, на термін з 22 липня 2003 року по 31 липня 2004 року. В подальшому, трудові контракти неодноразово переукладалися і позивач продовжував працювати на цій же посаді.

Останній раз трудовий контракт з позивачем було переукладено 01 липня 2011 року, розпорядженням Чернівецького міського голови від 15 серпня 2011 року №778 - к. Строк дії контракту встановлений з 22 липня 2003 року по 31 грудня 2013 року.

Розпорядженням секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року № 903 - к позивача звільнено із займаної посади в зв'язку із закінченням дії трудового контракту ( п.2 ст.36 КЗпП України) з 31 грудня 2013 року.

Згідно ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим чи строковим.

Відповідно до ч.1,2 до ст. 39-1 КЗпП України, передбачено - якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 ст.23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою; про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а прцівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 саттті 36 Кодексу.

Переведення працівників на контракт є зміною істотних умов праці. Оскільки контрактна форма трудового договору стосовно керівників державних, комунальних закладів охорони здоров'я впроваджена Законом України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" від 07 липня 2011 року, який набрав чинності 01 січня 2012 року, а тому укладання трудових договорів у формі контракту є обов'язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров'я після зазначеної дати, і не поширюються на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

Таким чином, згідно вимог трудового законодавства до 01 січня 2012 року контрактна форма для керівників закладів охорони здоров'я не була обов'язкова.

Крім того, факт укладення з позивачем трудового договору на невизначений строк підтверджується тією обставиною, що жоден із контрактів, які передбачали прийняття і звільнення ОСОБА_1 з роботи в частині його звільнення не виконувались.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 01 липня 2011 року позивача не попереджено про зміну істотних умов праці та не з'ясовано його згоду на продовження роботи в нових умовах.

Натомість, як вбачається зі змісту вступної частини трудового контракту від 01 липня 2011 року з позивачем, в черговий раз, переукладено трудовий контракт від 22 липня 2003 року на строк до 31 грудня 2013 року, згідно розпорядження Чернівецького міського голови від 15 серпня 2011 року № 778-к, що свідчить наявність трудового договору з ОСОБА_1 на невизначений строк (ч.2 ст.39-1 КЗпП України).

Доводи апелянта Чернівецької міської ради про безпідставне застосування до спірних правовідносин ст.39-1 КЗпП України, оскільки, на думку апелянта, трудовий контракт не переукладався на новий термін, а укладався в новій редакції є помилковими та спростовуються змістом самого трудового контракту від 01липня 2011 року, де вказано що позивач наймається на посаду головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на термін з 22 липня 2003 року по 31 грудня 2013 року та не зазначено дату припинення попереднього трудового контракту з ОСОБА_1

Посилання апелянта Чернівецької міської ради на те, що до керівників комунальних закладів охорони здоров'я слід застосовувати контракту форму трудового договору, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала лише державна власність (загальнодержавна і власність адміністративно-територіальних одиниць) є безпідставними, виходячи з наступного. Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 року № 203 передбачено, що норма щодо обов'язкового укладання або переукладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, раніше призначеними на посаду стосовно комунальної форми власності має виключно рекомендаційний харарктер.

Доводи апелянта, комунальної медичної установи « Міський клінічний пологовий будинок № 1» щодо необхідності застосування до позивача контрактної форми трудового договору при прийнятті на роботу є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Інші доводи апеляційних скарг не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Чернівецької міської ради та комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: