Ухвала суду № 40324578, 02.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2366/13-ц Головуючий у І інстанції Орда О.О.Провадження № 22-ц/780/4666/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 1 02.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.

суддів Іванової І.В., Олійника В.І.

при секретарі: Горошук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Васильківської міської ради Київської області, Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Васильківської міської ради від 24.11.2005 року йому було надано земельну ділянку за рахунок земель прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 для гаражного будівництва та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Позивачем було встановлено та погоджено межі земельної ділянки з мешканцями будинку АДРЕСА_1. Проте в 2011 році, на думку позивача, через неправомірне та незаконне отримання відповідачами оскаржуваних державних актів він був позбавлений права отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, яку він отримав згідно з рішенням Васильківської міської ради.

Відповідачі за рішенням Васильківської міської ради отримали в користуванні земельні ділянки за адресою по АДРЕСА_2. Однак відповідно до державних актів на право приватної власності відповідачі отримали земельні ділянки по АДРЕСА_2 без зазначення будинку. Тобто державні акти, які отримані відповідачами порушили права позивача, оскільки вказані в них координати земельних ділянок співпадають з координатами земельної ділянки наданої позивачу. Також зазначено, що при отриманні оскаржуваних державних актів, відповідачами не розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для гаражного будівництва, тому Васильківська міська рада не могла прийняти рішення про затвердження такого проекту та передачу відведених земельних ділянок у власність відповідачів. Вважає що, оскільки, розташування земельних ділянок відповідачів і позивача співпадають, то такому розташуванню мусило передувати рішення про вилучення земельної ділянки та скасування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, оскільки такого вилучення не відбулось, то вважає, що це є порушенням його прав з боку відповідачів.

Просив визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання недійсним державних актів на право власності на землю, виданих відповідачам, у зв'язку з відсутністю проекту землеустрою, оскільки чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, встановлено випадки коли виготовлення проекту землеустрою не обов'язково а саме не довів факту порушення відповідачами порядку отримання земельної ділянки у власність та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову .

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 ЗК України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, та право на них підтверджується державними актами. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельної ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2012 року у адміністративній справі № 2а-256/12, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року, встановлено, що «згідно витягу з рішення ж п'ятнадцятої сесії четвертого скликання Васильківської міської ради Київської області від 24 листопада 2005 року № 07.01-15-ГУ, передано безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 кожному земельні ділянки у АДРЕСА_2 загальною площею 0,003 га кожна, в тому числі для гаражного будівництва - 0,003 га.

Згідно витягу з рішення п'ятнадцятої сесії четвертого скликання Васильківської міської ради Київської області від 24 листопада 2005 року № 07.01-15-ГУ, надано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку за рахунок земель прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, загальною площею 0,0025 га для гаражного будівництва».

Васильківським міськрайонним судом Київської області розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1, третя особа: Васильківська міська рада Київської області та Управління Держкомзему в м. Василькові Київської області про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-714/12 від 20 лютого 2012 року зобов'язано позивача усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним їм на праві власності земельними ділянками, площею 0,0030 га кожна, по АДРЕСА_2, кадастрові № 3210700000:04020:0010 та № 3210700000:04020:0011, шляхом знесення належного ОСОБА_1 металевого гаража, відновлення попереднього стану земельних ділянок на яких вони знаходилися та допустити вільний проїзд та виїзд до земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.08.2012 вказане рішення суду залишено без змін. Отже Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-714/12 від 20 лютого 2012 року набрало законної сили.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-714/12 від 20 лютого 2012 року зокрема, встановлено, що «з огляду державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 398967-2025 та № 398966-2024, виданих 4 серпня 2006 року Васильківською міською радою, розмір земельних ділянок належних позивачам на праві власності для індивідуального гаражного будівництва за рішенням 15 сесії 4 скликання Васильківської міської ради від 24 листопада 2005 року, складає 0,0030 га».

Як вбачається з рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2012 року судом, під час розгляду справи, було оглянуто проект землеустрою щодо наданої ОСОБА_1 земельної ділянки, відповідно до якого проектна документація була виготовлена лише влітку 2011 року без належного погодження встановлення на місцевості меж спірної земельної ділянки, кадастровий номер зазначеній земельній ділянці не присвоєний, а тому до державної бази Автоматизованої системи кадастру не внесений».

Крім того, в зазначеному рішенні суду встановлено, що «у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 52/46/11 від 31 серпня 2011 року фактичне розміщення земельних ділянок позивачів (мається на увазі гаражі ОСОБА_2 та ОСОБА_3) на місцевості відповідає кадастровим планам на ці землі та даним каталогів координат, але їх використанню перешкоджають два металевих гаражі, що розташовані вздовж проїзду до 2-х поверхового житлового будинку, що підлягають знесенню».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року встановлено «на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 листопада 2005 року № 07.01-15-IV ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального гаражного будівництва в АДРЕСА_2. Під час розроблення технічної документації були встановлені на місцевості та погоджені межі земельних ділянок, про що складено акти від 02.02.2011 року».

Стаття 152 ч.2 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Проте обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на наявність у нього права на земельну ділянку, натомість доказів виникнення у нього права на земельну ділянку суду не надано та не названо документів, які б підтвердили наявність такого права.

Як встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2012 року у адміністративній справі № 2а-256/12, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року, «згідно листа Відділу Держкомзему у місті Васильків Київської області від 05.04.2012 №365/03-02 щодо рішення 15 сесії Васильківської міської ради четвертого скликання від 24.11.2005 року № 05.01-15-ІУ в частині надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 «за рахунок земель прибудинкової території будинку АДРЕСА_1», то межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 не встановлені, проект землеустрою щодо встановлення меж прибудинкової території не розроблявся». Відсутність вказаного проекту (земель прибудинкової території будинку АДРЕСА_1), унеможливлює визначення місця розташування земельної ділянки наданої позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав вимоги позову необґрунтованими, безпідставними, а отже такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені докази по справі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позов не підлягає до задоволення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: