Рішення № 40324577, 02.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1675/13 Головуючий у І інстанції Лисюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/4884/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 47 02.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.,

суддів Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Горошук І.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У вересні 2013 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 22 лютого 1997 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. За час шлюбу народилось двоє дітей: сини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між сторонами розпався з 2009 року,- проживають окремо, спільного господарства і бюджету не ведуть. Позивач проживає з дітьми, а відповідач виїхав на постійне проживання до своїх батьків в м. Зеленодольск Дніпропетровської області, коштів на утримання дітей не надає. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач в своїй апеляційній скарзі просив його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів в частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, враховуючи його інвалідність.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2014 року вказане рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей аліменти в розмірі 1/2 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 03 вересня 2013 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 1997 року між сторонами укладений шлюб (а.с. 16).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 17, 5).

Судом встановлено, що сторони у справі проживають окремо, неповнолітні діти проживають разом з матір'ю, матеріальної допомоги на їх утримання відповідач в добровільному порядку не надає.

Відповідачу встановлена III група інвалідності загального захворювання з липня 2009 року, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК (а.с. 26), копією пенсійного посвідчення (а.с. 25) та відповідно до довідки управлінням ПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області (а.с. 27) відповідач отримує пенсію в розмірі 994 грн на місяць.

З довідки про доходи від 02 грудня 2013 року, виданого ТОВ «Лілія ТВ» (а.с. 54) вбачається, що ОСОБА_1 працює оператором відеозапису ТОВ «Лілія ТВ» (25% ставки) та отримав заробітну плату за вересень 2013 року в розмірі 2 499, 17 грн, за жовтень 2013 року - 2 499, 17 грн, за листопад 2013 року - 831 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з можливості відповідача сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі враховуючи розмір пенсії, яку отримує відповідач, як інвалід III групи та розмір заробітної плати за місцем роботи за І та II квартали 2013 року.

Однак, такий висновок суду суперечить вимогам закону.

Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що є передбачені законом підстави для стягнення аліментів на утримання дітей до їх повноліття. Такі висновки суду є правильними. Проте, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд порушив норми матеріального права, зокрема приписи статей 181, 183, 184 СК України, згідно яких за загальним правилом розмір аліментів визначається у частці від доходу платника. Визначення аліментів у твердій грошовій сумі можливо лише у передбачених ст.184 СК України випадках, зокрема у випадку якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин. В матеріалах справи наявні докази того, що відповідач є інвалідом загального захворювання третьої групи, має регулярний дохід у вигляді пенсії та заробітної плати, докази того, що відповідач має інший періодичний заробіток чи отримує частину доходу в натурі в матеріалах справи відсутні, а тому підстави для визначення аліментів у твердій грошовій сумі, передбачені ст.184 СК України, відсутні. За таких обставин суд мав визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача, чого не зробив, порушивши норми матеріального права.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.180-183 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність в платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з правилами статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначені положення Закону не повною мірою враховані судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів.

Оскільки колегією суддів встановлено, що позивач має постійний дохід у вигляді пенсії та заробітної плати, підстави для визначення аліментів у твердій грошовій сумі відсутні, а тому суд відповідно до положень статей 182-183 СК України визначає аліменти на дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні частки суд враховує усі істотні обставини справи, передбачені положеннями с. 182 СК України, зокрема стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів, народження у нього дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/с 110), розмір його сукупного доходу.

Таким чином, враховуючи, що при постановленні рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 181, 185 СК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2013 року скасувати в частині визначення розміру аліментів, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, інваліда 3 групи, працюючого в ТОВ «Лілія ТВ», на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 03 вересня 2013 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :