Рішення № 40323834, 02.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9556/13-ц 02.09.2014 02.09.2014 02.09.2014

Провадження №22-ц/784/2439/14

Провадження № 22ц/784/2439/14 Головуючий у 1-ї інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 34 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

при секретарі: Кудрі В.М.,

за участю: представника позивача - Степаненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(далі - ПАТ «Миколаївобленерго»)

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2014 року

за його позовом

до ОСОБА_3

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 5 144 грн. 08 коп. шкоди, заподіяної пошкодженням належної йому залізобетонної опори, внаслідок ДТП, яке відбулося з вини відповідача.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2014 року в задоволені позову ПАТ «Миколаївобленерго» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на порушення судом норм матеріального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким вимоги підприємства задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Миколаївобленерго», місцевий суд виходив з того, що вина відповідача у заподіяні збитків позивачу не доведена.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд до них дійшов з порушенням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

З матеріалів справи убачається, що 5 листопада 2011 року внаслідок ДТП, що відбулося з вини відповідача ОСОБА_3 за участю двох транспортних засобів, було пошкоджено залізобетонну опору №12 ПЛ-0,4 кВ від ТП-175 ф.1, яка належить підприємству.

Вина відповідача встановлена в процесі проведення попереднього слідства за порушеною кримінальною справою по факту ДТП за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Провадження по вказаної кримінальної справі закрито за нереабілітуючими ознаками, з посиланням на порушення відповідачем вимог п.п.16.11, 16.3 ПДД України, які знаходяться в причинно-слідчому зв'язку з наслідками, що виникли після пригоди. Копія відповідної постанови від 20 січня 2012 року направлена у ДАІ м. Одеси для складання відповідного адміністративного протоколу, якій не було складено з незалежних від сторін причин (а.с.66, 79-83).

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_3 підтверджена матеріалами кримінальної справи, в тому числі протоколом огляду місця події, рапортами працівників ОВС, висновками автотехнічної експертизи та т.Іншим (а.с.68, 70, 73, 75-77).

Відповідач ОСОБА_3 під час ДТП керував транспортним засобом, якій знаходився в його належному володінні, але не був застрахований (а.с.69).

Тому відповідач повинен відшкодувати позивачу завдану внаслідок своїх протиправних дій шкоду в порядку статей 1166, 1187 ЦК України.

Розмір відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5 144 грн. 08 коп. позивачем визначено відповідно до акту інвентаризації, локального кошторису розрахунку вартості ремонтних робіт опори №4-1-1, рахунку на оплату робіт з вирівняння опори і акту прийму виконаних робіт (а.с.7-13, 98-100).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі.

Способом відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач обрав стягнення на його користь вартості виконання ремонтних робіт, які реально ним здійснені для усунення пошкоджень та відновлення стану опори.

За такого, колегія суддів вважає, що для визначення розміру матеріальної шкоди може бути покладено локальний кошторис розрахунку вартості ремонтних робіт опори №4-1-1, довідка щодо вартості робіт та акт прийому виконаних робіт, при відсутності на час розгляду справи спору щодо визначення його розміру.

Враховуючи наведені обставини, матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню з винної особи - відповідача ОСОБА_3 слід визначити у загальному розмірі 5 144 грн. 08 коп..

Тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв'язку зі скасуванням рішення суду та ухваленням нового рішення згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в судах першої та апеляційної інстанціях в розмірі 351 грн. 20 коп..

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 5 144 грн. 08 коп. матеріальної шкоди і 351 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді