Постанова № 4032229, 26.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.06.09Справа №2а-5460/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю представника позивача Кульського Леоніда Семеновича, представника відповідача Тарасенко Ольги Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Укрсельхозпродукт»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з позовом Приватне підприємство «Укрсельхозпродукт» до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2008 року № 0012972301/0, № 0012982301/0; від 28.11.2008 року № 0012972301/1, № 0012982301/1; від 06.02.2009 року № 0012972301/2, № 0012982301/2; від 10.04.2009 року № 0012972301/3, № 0012982301/3.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що ДПІ у м. Сімферополі була проведена виїзна планова документальна перевірка, за результатами якої був складений акт від 10.09.2008 року № 6796/23-7/32624531 та винесені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2008 року, якими позивачеві нараховано податкове зобовязання № 0012972301/0 з податку на додану вартість в сумі 18875,00 гривень, у тому числі за основним платежем -12583,00 гривень, за штрафними санкціями 6292,00 гривень; № 0012982301/0 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 23595,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 15730,00 гривень, за штрафними санкціями 7865,00 гривень.

За поясненнями представника позивача, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки про неправомірне віднесення до складу валових витрат, а також віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по договору з ТОВ «Росбуд» з надання послуг у сфері маркетингових досліджень. Представник позивача повністю не згодний з висновками акту перевірки, вважає, що висновки відповідача не відповідають дійсності, зроблені без детального аналізу самого договору, актів виконаних робіт та інших матеріалів, які підтверджують факт того, що маркетингові послуги за цим договором мали наслідком укладення цілого переліку договорів, послуги за договором здобувалися позивачем для використання у господарській діяльності, а тому вважає правомірним включення вартості таких послуг до валових витрат підприємства, а сум ПДВ за договором до податкового кредиту.

Також представник позивача зазначив, що в процесі адміністративного оскарження

податкових повідомлень-рішень від 24.09.2008 року, податковими органами прийнято ряд

інших податкових повідомлень-рішень, якими, ПП «Укрсельхозпродукт» частково зменшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість - від 28.11.2008 року № 0012972301/1 з податку на додану вартість в сумі 14108,00 гривень, у тому числі за основним платежем 9405,00 гривень, за штрафними санкціями 4703,00 гривень, № 0012982301/1 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 23595,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 15730,00 гривень, за штрафними санкціями 7865,00 гривень.

Податкові повідомлення-рішення від 06.02.2009 року № 0012972301/2, № 0012982301/2; від 10.04.2009 року № 0012972301/3, № 0012982301/3 за сумами податкових зобовязань аналогічні податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2008 року № 0012972301/1, № 0012982301/1.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, висновки акту від 10.09.2008 року № 6796/23-7/32624531 про неправомірне віднесення до складу валових витрат, а також віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по договору з ТОВ «Росбуд» з надання послуг у сфері маркетингових досліджень є правомірними, оскільки ані договором (який не був наданий при проведенні перевірки), ані актами виконаних робіт не підтверджується фактичне виконання послуг, немає вказівки на мету, характер, тематику досліджень, не підтверджено використання результатів досліджень у господарській діяльності позивача, тому не має підстав вважати, що проведення даних досліджень спричинило одержанню прибутку.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Укрсельхозпродукт» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом - 32624531, зареєстрованою 25.07.2003 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 (а.с. 07).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Укрсельхозпродукт» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Пунктом 11 статті 11 зазначеного закон встановлено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів платнику податків є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судом установлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на підставі направлення № 1853/23-7 від 13.08.2008 року проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Укрсельхозпродукт» дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 року до 31.03.2008 року, за результатами якої був складений акт № 6796/23-7/32624531 від 10.09.2008 року (дала Акт).

Відповідно до Акту, перевірка проведена відповідно до плану графіку на серпень 2008 року. Про проведення перевірки ПП «Укрсельхозпродукт» повідомлене згідно діючого законодавства шляхом вручення повідомлення від 24.07.2008 року № 42896/10/23-7 замовленою кореспонденцією з повідомленням 28.07.2008 року. Перевірки проводилась з 13.08.2008 по 03.09.2008 року у присутності директора підприємства.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позивач мав законні підстави для проведення планової виїзної перевірки платника податків.

За результатами перевірки складено Акт № 6796/23-7/32624531 від 10.09.2008 року, згідно з яким вищевказаною перевіркою виявлені порушення ПП «Укрсельхозпродукт» пунктів 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції закону № 283/97-ВР від 22.05.97 та п.п. 7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим направлено ПП «Укрсельхозпродукт» податкові повідомлення-рішення від 24.09.2008 року, якими позивачеві нараховано податкове зобовязання № 0012972301/0 з податку на додану вартість в сумі 18875,00 гривень, у тому числі за основним платежем -12583,00 гривень, за штрафними санкціями 6292,00 гривень; № 0012982301/0 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 23595,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 15730,00 гривень, за штрафними санкціями 7865,00 гривень.

Судом встановлено, що в процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.09.2008 року, податковими органами прийнято ряд інших податкових повідомлень-рішень, якими, ПП «Укрсельхозпродукт» частково зменшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість - від 28.11.2008 року № 0012972301/1 з податку на додану вартість в сумі 14108,00 гривень, у тому числі за основним платежем 9405,00 гривень, за штрафними санкціями 4703,00 гривень, № 0012982301/1 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 23595,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 15730,00 гривень, за штрафними санкціями 7865,00 гривень.

Податкові повідомлення-рішення від 06.02.2009 року № 0012972301/2, № 0012982301/2; від 10.04.2009 року № 0012972301/3, № 0012982301/3 за сумами податкових зобовязань аналогічні податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2008 року № 0012972301/1, № 0012982301/1.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Згідно з висновками акту при перевірці правильності формування валових витрат встановлено, що між ПП «Укрсельхозпродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росбуд» укладено договір на проведення маркетингових досліджень та консультаційно-інформаційних послуг № 15/02-06 від 15.02.2006 року, сума витрат за надання послуг включена до складу валових витрат підприємства.

Зі змісту акту при проведенні перевірки зазначений договір, додаткова угода до договору, звіт виконавця про проведену роботу з аналізом, висновками та дослідженнями зазначеної у договорі теми не надані, проте ці документи могли б підтвердити фактичне виконання маркетингових досліджень. Ані в договорі (який не представлений до перевірки) ані в акті виконаних робіт немає вказівки на мету, характер, тематику досліджень, не підтверджено використання результатів досліджень у господарській діяльності позивача, тому не має підстав вважати, що проведення даних досліджень спричинило одержання прибутку в здійсненні конкретної господарської діяльності.

В звязку з чим при перевірці правильності віднесення до складу валових витрат підприємство ПП «Укрсельхозпродукт» необґрунтовано зависило валові витрати за рахунок включення до них сум витрат на проведення маркетингових досліджень та консультаційно-інформаційних послуг в сумі 62917,00 гривень, у тому числі у 4 кварталі 2006 року на 29167,00 гривень, у 1 кварталі 2007 року на 33750,00 гривень, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 15730,00 гривень, у тому числі у 4 кварталі 2006 року на 7292,00 гривень, у 1 кварталі 2007 року на 8438,00 гривень.

За висновками Акту при перевірці правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що ПП «Укрсельхозпродукт»

неправомірно до податкового кредиту були віднесені суми ПДВ з витрат на проведення маркетингових досліджень та консультаційно-інформаційних послуг в розмірі 12583,00 гривень без підтвердження належності цих послуг до власної господарської діяльності підприємства.

В звязку з чим підприємство ПП «Укрсельхозпродукт» необґрунтовано зависило податковий кредит на суму 12583,00 гривень у тому числі у 4 кварталі 2006 року на 5833,00 гривень, у 1 кварталі 2007 року на 6750,00 гривень.

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки від 10.09.2008 року № 6796/23-7/32624531 та від підпису зазначеного акту відмовився, про що посадовими особами відповідача складено Акт відмови від підпису № 9/23-7/32624531 від 10.09.2008 року.

Судом встановлено, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, являються необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Об`єктом оподаткування за п.3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон № 334/94-ВР) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати, відповідно до п.5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР є сумами будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, задля віднесення суми тих чи інших витрат платника податку до валових витрат, на суму яких зменшується скоригований валовий дохід з метою визначення прибутку (об`єкту оподаткування) зазначені витрати обовязково мають бути здійснені з метою компенсації вартості послуг, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Судом встановлено, що 15.02.2006 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (замовник) та ТОВ «Росбуд» (виконавець) укладено договір № 15/02-06 про надання маркетингових послуг.

Пунктом 1 договору визначено його предмет: замовник доручає, а виконавець зобовязується надати за винагороду маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги в сфері статутної діяльності замовника чи інші, які цікавлять замовника.

До того ж п.2 договору визначено напрями маркетингових досліджень: можливості та перспективи ведення комерційних операцій по наданню послуг згідно зі статутною діяльністю замовника, визначення потенційних та можливих конкурентів за видами діяльності, загальна характеристика потенційних споживачів послуг замовника та умов роботи за напрямами статутної діяльності.

Відповідно до п.5.3 договору при здачі результатів дослідження сторони складають акт виконаних робіт.

Попередня вартість послуг за договором визначена сторонами 274400,00 гривень, проте кінцева вартість послуг може бути визначена при фактичному прийманні робіт за договором. Строк дії договору передбачений з моменту його підписання до 31.12.2007 року.

15.08.2006 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (замовник) та ТОВ «Росбуд» (виконавець) укладено договір № 15/02-06 про надання маркетингових послуг (який по суті є додатковою угодою до договору № 15/02-06 від 15.02.2006 року, аналогічний з ним за змістом). Попередня вартість послуг за договором визначена сторонами 60000,00 гривень, проте кінцева вартість послуг може бути визначена при фактичному прийманні робіт за договором.

У судовому засіданні детально досліджено зміст договору, та встановлено, що зазначений договір є договором з надання послуг та містить усі істотні умови.

Отже суд не погоджується з висновками Акту та твердженнями відповідача про відсутність у договорі характеру та тематики досліджень, що замовляються, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Суд зазначає, що договірні правовідносини завжди передбачають певну мету їх створення. Договірні правовідносини з надання послуг передбачають надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003)

Маркетингові послуги, крім іншого, мають за мету просування продукту на ринок, націлені на краще задоволення потреб споживача та виробника (продавця) продукції, відкриття нових ринків або завоювання нових позицій для продукції підприємства на ринку з метою збільшення обсягу продажу.

Отже, суд вважає хибними твердження відповідача про відсутність наміру ПП «Укрсельхозпродукт» використовувати результати дослідження у своїй господарській діяльності та відсутність мети одержання прибутку за допомогою проведених досліджень.

До того ж суд зазначає, що не надання під час перевірки звіту виконавця та детального аналізу з результатами дослідження не може бути підставою для висновків про відсутність підстав для включення витрат за договором до валових витрат позивача, оскільки, по-перше надання таких висновків згідно з п. 5.2. договору від 15.02.2006 року № 15/02-06 передбачено або в письмовій або в усній формі, по-друге, на думку суду, підстави для включення витрат за договором до валових випливають з інших письмових доказів.

Так, судом встановлено, що 29.12.2006 року, 16.01.2007 року, 27.01.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (замовник) та ТОВ «Росбуд» (виконавець) підписано акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 15.02.2006 року №15/02-06.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 29.12.2006 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06 ТОВ «Росбуд» проведені роботи по дослідженню конюнктури ринку сільськогосподарської продукції України та надано перелік потенційних продавців сільгосппродукції: ТОВ «Стронг Юніон», ПП ТОВ «Птахокомплекс», ПП «Корал», СТОВ «Агро-сервіс», ТОВ «Наука Елеватор» із зазначенням орієнтовної суми договорів. Зазначеним актом підтверджено виконання робіт (надання маркетингових послуг) на суму 35000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5833,33 гривень.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2007 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06 ТОВ «Росбуд» проведені роботи по дослідженню ринку сільськогосподарської продукції України, надано інформацію для укладення договору купівлі-продажу з потенційним покупцем ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією» із зазначенням орієнтовної суми договору. Зазначеним актом підтверджено виконання робіт (надання маркетингових послуг) на суму 23000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3833,33 гривень.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 29.01.2007 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06 ТОВ «Росбуд» проведені роботи по дослідженню конюнктури ринку сільськогосподарської продукції України, укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Металіст» від 11.01.2007 року, з ФГ «Агрофірма «Базис» від 04.01.2007 року, з ТОВ СВПП «Аграрій» від 17.01.2007 року, з ПП «Полтімекс» від 25.01.2007 року. Зазначеним актом підтверджено виконання робіт (надання маркетингових послуг) на суму 17500,00 гривень, у тому числі ПДВ 2916,67 гривень (за даними Акту перевірки від 10.09.2008 року 6796/23-7/32624531.

Отже судом достеменно встановлено, що акти виконаних робіт безперечно підтверджують факт виконання ТОВ «Росбуд» умов договору від 15.02.2006 року №15/02-06 з надання маркетингових послуг, проведення маркетингових досліджень. Зазначені акти доводять підстави компенсації вартості послуг з надання дослідження ринку, які придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що є підставою для віднесення суми цієї компенсації до валових витрат ПП «Укрсельхозпродукт» відповідно у 4 кварталі 2006 року, 1 кварталі 2007 року.

До того ж судом перевірено фактичне використання результатів одержаних досліджень у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до Акту перевірки позивач має право здійснювати оптову торгівлю зерном та кормами для тварин, роздрібну торгівлю з лотків, оптову торгівлю хімічними продуктами, надання послуг у рослинництві, овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва.

Судом встановлено, що на реалізацію отриманих маркетингових досліджень позивачем укладено договори з суб`єктами господарювання, які були зазначені ТОВ «Росбуд» як потенційні покупці та продавці.

04.12.2006 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ПП ТОВ «Птахокомплекс» (продавець) укладено договір № СО - 013 купівлі-продажу товару (сої урожаю 2006 року).

02.04.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ПП «Корал»(продавець) укладено контракт № 01/06/27/07/014 купівлі-продажу товару (пшениці 6-го класу).

16.11.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та СТОВ «Агро-сервіс» (продавець) укладено договір № 29/11 купівлі-продажу товару (соняшнику).

01.11.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та СТОВ «Агро-сервіс» (продавець) укладено договір № 01/11-АС купівлі-продажу товару (добрива).

Суд зазначає, що ПП ТОВ «Птахокомплекс», ПП «Корал», СТОВ «Агро-сервіс» були надані у списку потенційних продавців сільгосппродукції в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 29.12.2006 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06, що підтверджує факт безпосереднього використання маркетингових досліджень у господарській діяльності ПП «Укрсельхозпродукт».

21.05.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (постачальник) та ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією» (покупець) укладено договір № 13 поставки товару (рапс врожаю 2007 року).

08.06.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (продавець) та ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією» (покупець) укладено договір № 23 купівлі-продажу товару (кукурудза, соя, пшениця 4-го класу, ячмінь, рапс).

Суд зазначає, що ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією» було надано у списку потенційних покупців сільгосппродукції в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2007 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06, що підтверджує факт безпосереднього використання маркетингових досліджень у господарській діяльності ПП «Укрсельхозпродукт».

11.01.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ТОВ «Металіст» (продавець) укладено договір № 02-Л купівлі-продажу товару (льон маслічний врожаю 2006 року).

04.01.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ФГ «Агрофірма «Базис» (продавець) укладено договір № 17-Л купівлі-продажу товару (льон маслічний врожаю 2006 року).

17.01.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ТОВ СВПП «Аграрій» (продавець) укладено договір № Л-04 купівлі-продажу товару (льон маслічний врожаю 2006 року).

05.02.2007 року між ПП «Укрсельхозпродукт» (покупець) та ПП «Полтімекс» (продавець) укладено договір № 05-Л купівлі-продажу товару (льон маслічний врожаю 2006 року).

Оплата по зазначеним договорам підтверджується податковими накладними № 1 від 11.01.2007 року, № 17 від 06.02.07 року, № 2 від 23.01.07 року, таке інше, а також виписками з особового рахунку позивача.

Суд зазначає, що ТОВ «Металіст», ФГ «Агрофірма «Базис», ТОВ СВПП «Аграрій» та ПП «Полтімекс» були у списку підприємств з якими, укладено угоди купівлі-продажу сільгосппродукції в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 29.01.2007 року до договору від 15.02.2006 року №15/02-06, що підтверджує факт безпосереднього використання маркетингових досліджень у господарській діяльності ПП «Укрсельхозпродукт».

Викладене доводить, що маркетингові послуги за договором від 15.02.2006 року №15/02-06 між ТОВ «Росбуд» та ПП «Укрсельхозпродукт» мали наслідком укладення цілого переліку угод між позивачем та іншими особами саме у сфері господарської діяльності позивача, що підтверджує використання проведених досліджень у власній господарській діяльності ПП «Укрсельхозпродукт» та основну мету її здійснення одержання прибутку.

Таким чином, суд вважає правомірним включення ПП «Укрсельхозпродукт» вартості оплачених маркетингових послуг ТОВ «Росбуд» за договором 15.02.2006 року №15/02-06 до валових витрат позивача, тому висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримпро порушення позивачем податкового законодавства в частині включення вартості послуг до валових витрат підприємства суперечать чинному законодавству.

Суд вважає не доведеним відповідачем посилання на порушення ПП «Укрсельхозпродукт» п.п. 7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за яким, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом між ТОВ «Росбуд» та ПП «Укрсельхозпродукт» укладено договір від 15.02.2006 року №15/02-06 про надання маркетингових послуг.

Позивачем відповідно до актів приймання виконаних робіт на рахунок, зазначений контрагентом у договорі були перераховані грошові кошти за виконані роботи за договором. Суми податку на додану вартість, визначені за актами приймання передачі виконаних робіт позивачем включені до податкового кредиту відповідного періоду.

Фактичне виконання договору підтверджується Актами приймання виконаних робіт від 29.12.2006 року, 16.01.2007 року, 27.01.2007 року.

ТОВ «Росбуд» були виписані податкові накладні:

- № 975 від 29.12.2006 року на загальну суму робіт 35000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5833,33 гривень.

- № 14 від 16.01.2007 року на загальну суму робіт 23000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3833,33 гривень.

- № 57 від 29.01.2007 року на загальну суму робіт 17500,00 гривень, у тому числі ПДВ 2916,67 гривень.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ТОВ «Росбуд» податкові накладні № 975 від 29.12.2006 року, № 14 від 16.01.2007 року, № 57 від 29.01.2007 року повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, судом встановлено, що на момент проведення перевірки суми ПДВ, попередньо включені до податкового кредиту підтверджені податковими накладними.

Отже, оскільки, як раніше встановлено судом, включення ПП «Укрсельхозпродукт» вартості оплачених маркетингових послуг ТОВ «Росбуд» за договором від 15.02.2006 року №15/02-06 до валових витрат позивача є правомірним, вони використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, то є законним включення сум податку на додану вартість за цим договором до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Отже висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримпро порушення позивачем податкового законодавства в частині включення суми податку на додану вартість за договором від 15.02.2006 року №15/02-06 не відповідають чинному законодавству.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, тому зазначені податкові повідомлення рішення визнаються судом протиправним та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ПП «Укрсельхозпродукт» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про, а не про визнання їх протиправними, та їх скасування як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.06.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.06.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим від 24.09.2008 року № 0012972301/0, від 24.09.2008 року № 0012982301/0; від 28.11.2008 року № 0012972301/1, від 28.11.2008 року № 0012982301/1; від 06.02.2009 року № 0012972301/2, від 06.02.2009 року № 0012982301/2; від 10.04.2009 року № 0012972301/3, від 10.04.2009 року № 0012982301/3.

3.Стягнути на користь позивача Приватного підприємства «Укрсельхозпродукт» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.