Постанова № 4032216, 19.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.09Справа №2а-5343/09/4/0170 об 11:36 Окружний адміністративний суд у складі головуючого суддіЦиганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача Шиленко О.В.;

від відповідача Кадиров У.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Кримторг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2009 року №0003582303 і №0003592303

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Кримторг» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі ДПІ, відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2009 року №0003582303 і №0003592303. Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про не оприбуткування готівки через відсутність запису в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій, оскільки це є лише порушенням порядку ведення книги обліку розрахункових операцій і не є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за рішенням №0003592303, згідно із абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі Указ №436/95), крім того позивач посилався на недотримання принципу пропорційності рішення, оскільки суми готівки були фактично оприбутковані позивачем, правила оподаткування порушені не були; підставою скасування рішення №0003582303 на думку позивача є помилковість відомостей за актом перевірки про відсутність торгового патенту на доступному для огляду місці.

Ухвалами суду від 10.04.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав вказаних в цих запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень, спір що виник повязаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 34797300, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 11.12.2006 року.

Посадовими особами Державної податкової адміністрації в АР Крим на підставі направлень на планову перевірку від 01.02.2009 року №№ 697, 698 виданих Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці: магазину, розташованого в м. Сімферополі, вул. Пролетарська, 3-а, що використовується позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 03.01.2009 року (номер бланку 002000) згідно із висновками якого, перевіркою, серед інших, встановлені порушення ч. 1 ст. 7 Закону України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі Закон №98) та абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі Положення №637).

На підставі цього акту винесені: рішення від 18.02.2009 року №0003582303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 320,00 грн. (згідно із ч. 1 ст. 8 Закону №98); рішення від 18.02.2009 року №0003592303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 31488,25 (згідно із абз. 3 ст. 1 Указу №436).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №98 торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду. Судом встановлено, що в основу спірного рішення від 18.02.2009 року №0003582303 покладено висновок за актом перевірки про відсутність торгового патенту на відкритому і доступному для огляду місці. Позивач вказував, що торговий патент під час проведення перевірки знаходився на інформаційному стенді, проте належних доказів виконання вимог ст. 7 Закону №98 не надав.

За таких обставин судом не встановлено підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування рішення відповідача від 18.02.2009 року №0003582303.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 18.02.2009 року №0003592303 є виявлене під час перевірки не оприбуткування готівкових коштів в повному обсязі їх фактичного надходження в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 6297,65 грн.

Як вбачається з пояснень представника відповідача і його письмових заперечень, позивач проводив розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, проте сутність виявленого порушення полягає в тому, що позивачем не здійснювались відповідні записи в розділі 2 Книги обліку розрахункових операцій щодо обліку руху готівки.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу №436 за не оприбуткування неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265) встановлений обовязок субєктів підприємницької діяльності які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Перевіркою проведеною податковим органом не встановлено факту не проведення розрахункових операцій позивачем через РРО на суму 6297,65 грн. Відсутність запису в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій не свідчить про не оприбуткування отриманої за день готівки, а є лише порушенням встановленого порядку використання цієї книги (зокрема, вимог п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за N 106/5297) відповідальність за яке передбачена п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону №265.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є принцип пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення.

Враховуючи, що діями позивача, щодо не заповнення розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, не було завдано будь-якої істотної шкоди інтересам держави або інших осіб, загроза завдання такої шкоди є незначною, суд дійшов висновку, що застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31488,25 грн. призводить до порушення принципу пропорційності та порушення балансу між несприятливими наслідками для відповідача та метою, з якою застосований вказаний штраф.

Таким чином вимоги позивача щодо скасування рішення від 18.02.2009 року №0003592303 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

У звязку зі складністю справи, судом 19.06.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 24.06.2009 року постанову складено у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 18.02.2009 року №0003592303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Кримторг» на суму 31488,25 грн.

3.В задоволенні решти частини позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Кримторг» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.