Постанова № 4032087, 22.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.09Справа №2а-3013/09/5/0170 13:04 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представника відповідача Володькін С.А. держ. податк. інсп., посвідчення № 171577 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватне підприємство "Ясака"

до Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК

про скасування податкового повідомлення - рішення №0001551502/2 від 12.01.2009 р. на суму 74047,38 грн

Обставини справи: Приватне підприємство «Ясака» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим (далі відповідач) № 0001551502/2 від 12.01.09р. яким позивачу донараховано податкового зобовязання у сумі 74047,38 грн., у тому числі 54502,11 за основним платежем та 19545,27 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що про проведення перевірки декларацій з ПДВ за березень-липень 2008р. позивач не був повідомлений, що є порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Також позивач зазначає, що після виявлення помилки у податковому обліку він самостійно сплатив штраф платіжним дорученням № 1134 від 14.10.08р. та 16.10.08р. подав декларації та уточнюючі розрахунки, які були отримані відповідачем.

Представник позивача у судове засідання 22.06.09р. не зявився, однак 22.06.09р. до розгляду справи у судовому засіданні від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника у звязку із неможливістю його явки. У судових засіданнях 26.03.09р., 21.04.09р. та 14.05.09р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, заперечення на позов (вих. № 2643/9/10-0 від 25.03.09р.) ґрунтуються на ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що при звірки декларацій з ПДВ за березень-липень 2008р. у контрагента по терміну формування на 03.09.08р. встановлені відхилення. Як випливає з акту перевірки, основною причиною розбіжності по податкових зобовязаннях і податковому кредиту за відповідні періоди, є відображення контрагентами податкової накладної не в період виписки. Проте, в результаті перевірки документів, наданих на перевірку (податкові декларації по ПДВ, розшифровки податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих і виданих податкових накладних за відповідні періоди), встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними на загальну суму 54502,11 грн., у тому числі за червень 2008р. 31946,43 грн. та за липень 2008р. 22555,68 грн. Також відповідач зазначає, що вправлення внесені в декларації після початку і закінчення документальної невиїзної перевірки. Разом з тим відповідач вказує на те, що про проведення перевірки позивачу було відомо, оскільки були направлені запрошення, які отримані останнім.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.09р. підтримав свої заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.08р ДПІ у м. Ялті АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за березень-серпень 2008р. в ході якої встановлено порушення позивачем вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем включені до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, у звязку з чим за даними перевірки донарахований ПДВ у сумі 54502,11 грн., у тому числі по періодам: за червень 2008р. 31946,43 грн. та за липень 2008р. 22555,68 грн.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 2326/20743950/15-2 від 15.10.08р. який покладений у підставу винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001551502/0 від 27.10.08р., яким позивачу донараховано податкового зобовязання у сумі 74047,38 грн., у тому числі 54502,11 за основним платежем та 19545,27 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податкові повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до ДПІ у м. Ялті АР Крим, яка рішенням про результати розгляду скарги ДПІ у м. Ялті АР Крим № 28999/10/250 залишена без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у м. Ялті прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001551502/1 від 25.11.08р., яким позивачу донараховано податкового зобовязання у сумі 74047,38 грн., у тому числі 54502,11 за основним платежем та 19545,27 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим позивач звернувся із апеляційною скаргою до ДПА в АР Крим, яка рішенням про результати розгляду апеляційної скарги залишила її без задоволення. На підставі чого, 12.01.09р. ДПІ у м. Ялті АР Крим прийняла податкове повідомлення-рішення 0001551502/2.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, суд звертає увагу на неналежне запрошення позивача на перевірку, оскільки посилання відповідача на запрошення за вих. № 21618/10/15-2 від 04.09.08р. та вих. № 23452/10/15-2 від 29.09.08р. є безпідставними, у звязку з тим, що в них мова йде про перевірку декларацій з ПДВ за липень та за серпень 2008р. відповідно, а ні як не про документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень-серпень 2008р.

Таким чином, позивач взагалі не був сповіщений про проведення перевірки за зазначений період.

Більш того, у запрошенні за вих. № 21618/10/15-2 від 04.09.08р. яким позивач запрошувався для невиїзної перевірки надання декларації з ПДВ за липень 2008р. зазначено, що позивач запрошувався до відповідача 15.09.08р., однак відповідачем не надано суду жодних доказів проведення перевірки у період з 15.09.08р.

По-друге, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до зазначеної норми позивач самостійно обчислив суму податкового зобовязання з податку на прибуток, що підтверджується податковими деклараціями за червень 2008р. 70714,00 грн. та за липень 2008р. 2317,00 грн.

Відповідно до податкових та бухгалтерських документів у липні 2008р. в суму податкового кредиту позивачем не включена сума у розмірі 22555,68 грн. Однак у даному періоді позивачем самостійно виявлена помилка на суму 51674,83 грн., яка була відкорегована в подальшому у декларації за вересень 2008р.(а.с.58-59, 138-139).

Відповідно до п. 17. 2 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Згідно із зазначеною нормою позивач самостійно сплачує штраф у розмірі 2778,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1134 від 14.10.08р. де у графі призначення платежу вказано: «штраф ПДВ за 2008р. відповідно розрахунку від 14.10.08р.

Тобто, штраф сплачений під час проведення перевірки, про яку позивач взагалі не був повідомлений та 16.10.08р. подає до ДПІ у м. Ялті АР Крим декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008р. і уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, які отримані ДПІ у м. Ялті АР Крим 17.10.08р., про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення № 5848760 (копії декларацій та уточнюючих розрахунків залучені до матеріалів справи).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що помилки податкового обліку, що відображені у акті перевірки № 2326/20743950/15-2, були усунуті позивачем у повному обсязі, а саме із сплатою штрафу та наданням уточнюючих розрахунків, що вимагає п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181.

По-третє, суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що уточнюючий розрахунок не може мути взятий до уваги з причин не заповнення строк 2,3,5,6, оскільки позивач подав уточнюючий розрахунок за червень 2008р., в якому була виявлена помилка лише у відображенні періоду виписки податкової накладної тобто, замість травня вказаний червень. Вказана помилка була виправлена, але при цьому не податкове зобовязання ні податковий кредит не корегувався (зворотній бік а.с.125).

Разом з тим, Листом № 10061/7/16-1471 від 19.05.08р. ДПА України надала Розяснення окремих питань, що виникли під час подання податкової звітності з податку на додану вартість з урахуванням вимог Наказу ДПА України від 17.03.2008 р. № 159, відповідно до якого уточнюючи розрахунки подаються у випадку виправлення помилок у Розшифровках, що не вплинули на привільність визначення показників податкової декларації з ПДВ з заповненням строк 1 та7, строки 2,3,5,6 заповнюються у тому випадку, якщо проводиться корегування податкових зобовязань або податкового кредиту та якщо у Декларації з ПДВ змінюється кінцевий результат. У Розшифровках відображаються дані лише по тим контрагентам, які вимагає коригування (зі знаком «+» на суму збільшення та відповідно зі знаком «-» на суму зменшення). У підсумковій строки «Усього за місяць (квартал)» вказується нульова сума.

Більш того, у Листі від 23.06.2004 р. № 11591/7/15-2417-12 ДПА України зазначила, у випадку якщо платник податку при визначенні податкових зобов'язань допустив помилку і самостійно її виявив, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" такий платник податку має право надати уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи позивач усунув помилку за липень 2008р. у декларації за вересень 2008р., що вимагають вищезазначені вимоги.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізував вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано та не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001551502/2 від 12.01.09р. яким позивачу донараховано податкового зобовязання у сумі 74047,38 грн., у тому числі 54502,11 за основним платежем та 19545,27 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001551502/2 від 12.01.09р., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001551502/2 від 12.01.09р.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.06.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 30.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим № 0001551502/2 від 12.01.09р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ясака» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Крупської, б. 48, к. 1, кв. 904: ЄДРПОУ 20743950) 3,40грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.