Рішення № 40320783, 21.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/2550/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна",

08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське",

09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська, 1

про стягнення 3 354 608,94 грн.

за участю представників:

позивача - Смоленська А.В. (довіреність від 28.07.2014 № 72);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі - позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське" (далі - відповідач) про стягнення 3 650 387,19 грн., з яких: 2 870 359,74 грн. основного боргу, 432 993,31 грн. штрафу, 42 775,89 грн. 3 % річних та 304 258,25 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15232/14 від 29.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання ухвали суду від 24.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15234/14 від 29.07.2014) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 29.07.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.06.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16527/14 від 14.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судове засідання 14.08.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.06.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16945/14 від 19.08.2014) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 3 354 608,94 грн., з яких: 2 870 359,74 грн. основного боргу, 432 993,31 грн. штрафу, 42 775,89 грн. 3 % річних та 8 480,00 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 21.08.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі - продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське" (далі - покупець) укладено договір від 08.04.2013 № 7073/016299 (далі - Договір), згідно умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець, в свою чергу, в порядку та умовах, визначених Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар (насіння сільськогосподарських культур) в кількості, асортименті у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) та видаткових накладних до Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару та його вартість узгоджена сторонами в відповідних додатках, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що продавець поставляє товар покупцеві на умовах, що зазначені в додатках, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 4.5. Договору, передача товару оформляється накладними, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна товару та умови його оплати зазначаються у додатках до Договору.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках до даного договору.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами умов Договору (пункт 10.1. Договору).

На виконання Договору, сторонами укладено Додаток № 1 до Договору - Специфікацію від 08.04.2013 (далі - Специфікація № 1).

Додатковою угодою від 15.04.2014 № 1 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода № 1) сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до Специфікації № 1.

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації № 1, в редакції Додаткової угоди № 1, загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 210 336,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку.

Згідно з пунктом 2.2. Специфікації № 1, в редакції Додаткової угоди № 1, на дату підписання даного додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 1 724 755,20 грн.

Пунктом 7. Специфікації № 1, в редакції Додаткової угоди № 1, передбачено порядок оплати, а саме: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 210 336,00 доларів США, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 листопада 2013 року.

На виконання Договору, сторонами укладено Додаток № 2 до Договору - Специфікацію від 08.04.2013 (далі - Специфікація № 2).

Додатковою угодою від 15.04.2014 № 2 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода № 2) сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до Специфікації № 2.

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації № 2, в редакції Додаткової угоди № 2, загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 4 255,00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку.

Згідно з пунктом 2.2. Специфікації № 2, на дату підписання даного додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 44 705,15 грн.

Пунктом 7. Специфікації № 2 передбачено порядок оплати, а саме: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 4 255,00 Євро, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 листопада 2013 року.

На виконання Договору, сторонами укладено Додаток № 3 до Договору - Специфікацію від 08.04.2013 (далі - Специфікація № 3).

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації № 3, загальна вартість товару, без ПДВ, складає 80 000,00 грн.

Пунктом 7. Специфікації № 3 передбачено порядок оплати, а саме: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару, що складає 80 000,00 грн., та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 жовтня 2013 року.

На виконання Договору, сторонами укладено Додаток № 4 до Договору - Специфікацію від 08.08.2013 (далі - Специфікація № 4).

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації № 4, загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 16 608,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку.

Згідно з пунктом 2.2. Специфікації № 4, на дату підписання даного додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 136 185,60 грн.

Пунктом 7. Специфікації № 4 передбачено порядок оплати, а саме: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 16 608,00 доларів США, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 листопада 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін: від 19.04.2013 № К-005896/016299 на суму 80 000,00 грн., від 22.04.2013 № К-006138/016299 на суму 230 010,00 грн., від 23.04.2013 № К-006329/016299 на суму 842 533,95 грн., від 13.05.2013 № К-007710/016299 на суму 697 016,40 грн., від 19.08.2013 № К-015436/016299 на суму 136 185,60 грн., а відповідач, на підставі довіреностей від 19.04.2013 № 56, від 22.04.2013 № 57, від 23.04.2013 № 61, від 08.05.2013 № 84, від 19.08.2013 № 176, вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними, у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідки з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, від 18.07.2014 № 08.7.0.0.0/140618165787, від 21.07.2014 № 141522/0401-1, від 21.07.2014 № 20-2-14/1989, що засвідчені підписами уповноважених осіб банків та скріплені відбитками їх печаток, за весь період спірних правовідносин, відповідно до яких, судом встановлено відсутність надходжень грошових коштів від відповідача за Договором. Оригінали довідок наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на умови Договору, у тому числі, Специфікацій №№ 1, 2, 3, 4 та вищезазначені норми чинного законодавства, позивачем здійснено поставку товару, який прийнято відповідачем без зауважень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності таких зауважень, відтак, з урахуванням вартості отриманого відповідачем товару та строків остаточних розрахунків, що визначені Специфікаціями №№ 1, 2, 4 - до 20.11.2013, Специфікацією № 3 - до 20.10.2013, у відповідача наявні грошові зобов'язання, строки виконання яких настали.

Згідно з вимогами Специфікацій, оплаті підлягає гривневий еквівалент вартості поставленого товару по курсу перерахунку.

За умовами Договору, курс перерахунку - середньозважений курс на міжбанківському ринку, опублікований на сайті Національного банку України на день, що передує дню перерахування коштів за Договором, збільшений на 1 %.

Вказане положення Договору передбачає здійснення перерахунку на день, що передує дню фактичного платежу. Оскільки, оплата за Договором відповідачем не здійснювалася, правомірним є перерахунок позивачем суми заборгованості відповідно до офіційного курсу, що встановлений Національним банком України, станом на день подання позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Специфікацією № 1, згідно з курсом перерахунку станом на 04.06.2014 - 11,870105 грн. за 1 долар США, збільшений на 1 %, у розмірі 2 521 676,24 грн., за Специфікацією № 2, згідно з курсом продажу Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку станом на 04.06.2014 - 16,351 грн. за 1 Євро, збільшений на 1 %, у розмірі 69 573,51 грн., за Специфікацією № 3 у розмірі 80 000,00 грн., за Специфікацією № 4, згідно з курсом перерахунку станом на 04.06.2014 - 11,870105 грн. за 1 долар США, збільшений на 1 %, у розмірі 199 109,99 грн.

Зважаючи на вказане, позовна вимога про стягнення 2 870 359,74 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивач заявляє до стягнення з відповідача штраф, що за розрахуном позивача складає 432 993,31 грн.

Відповідно до пунктів 9. Специфікацій № 1, 2, 3, 4, у разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в пунктах 7 даних Специфікацій, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладання даного додатку.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем надано письмові пояснення, що розрахунок штрафу за Специфікаціями № 1, 2 та 4 здійснено ним, виходячи з гривневого еквіваленту простороченого платежу відповідача, що визначений на дату укладення відповідного Додатку.

Відтак, сума штрафу, згідно зі Специфікацією № 1, складає 344 951,04 грн. (1 724 755,20x20/100), сума штрафу, згідно зі Специфікацією № 2, складає 8 961,03 грн. (44 805,15x20/100), сума штрафу, згідно зі Специфікацією № 3, складає 16 000,00 грн. (80 000,00x20/100), сума штрафу, згідно зі Специфікацією № 4, складає 27 237,12 грн. (136 185,60x20/100). Сума штрафу разом складає 397 149,19 грн.

Наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 432 993,31 грн. є арифметично невірним та підлягає частковому задоволенню у розмірі 397 149,19 грн. Позовна вимога про стягнення 35 844,12 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 42 775,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 480,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 42 775,89 грн. 3% річних та 8 480,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 870 359,74 грн. основного боргу, 397 149,19 грн. штрафу, 42 775,89 грн. 3% річних та 8 480,00 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню, позовна вимога про стягнення 35 844,12 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ціни позову у розмірі 3 354 608,94 грн., що визначена у заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята господарським судом, розмір судового збору складає 67 092,17 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 16.06.2014 № 4422 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 73 007,75 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 16.06.2014 № 4422 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 5 915,57 грн.

Відшкодування решти судового збору, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське" (09246, Київська область, Кагарлицький р-н., с. Переселення, вул. Комунарська, 1, код ЄДРПОУ 37306925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) 2 870 359 (два мільйона вісімсот сімдесят тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп. основного боргу, 397 149 (триста дев'яносто сім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 19 коп. штрафу, 42 775 (сорок дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 89 коп. 3% річних, 8 480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 66 375 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 30 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) з Державного бюджету України 5 915 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 57 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.06.2014 № 4422.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук