Рішення № 40320761, 26.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/67/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 Справа № 908/2829/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, 16-а; пошт.адр.: 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160/162)

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд.1)

про стягнення суми 24080,45 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Харцизова Т.В. (дов. № 22 від 20.05.14)

Від відповідача: Касянова Я.С. (дов. № 7/8-82 від 21.08.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 14206,36 грн., суми 30% річних в розмірі 2030,89 грн. та суми штрафу в розмірі 7843,20 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2829/14, судове засідання призначено на 26.08.014р.

26.08.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 1/1113 від 11.12.2013р. позивач поставив відповідачу товар на суму 20292 грн. Постачання відбулося за видатковою накладною № РН-1501/4 від 15.01.2014р. Однак, в порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 7720 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму 14206,36 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, суму 2030,89 грн. 30% річних та суму 7843,20 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 3, 6, 11, 207, 208, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 181, 193, 216-218, 220, 224, 229, 265 ГК України. Також в судовому засіданні представник позивача в усній формі зазначив, що відповідачем, після порушення провадження у справі, було сплачено суму 200 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову в частині вимог про стягнення штрафу та інфляційних втрат, зазначивши, зокрема, про наступне. На момент виникнення заборгованості фінансовий стан підприємства, у якого в кінці 2013р. та на початку 2014р. мають місце ознаки поточні неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Одним із головних напрямків роботи підприємства є забезпечення працевлаштування засуджених. В колонії щоденним обліком виконання норм виробітку охоплені всі працевлаштовані засуджені. За обставин, які існують на сьогоднішній день на підприємстві, є велика ймовірність зупинки виробничого процесу та виникнення заборгованості із заробітної плати та інших податків до бюджету. Відповідач з сумою основного боргу згоден з урахуванням часткової оплати в розмірі 200 грн. Просить відмовити позивачу в позові в частині вимог про стягнення штрафу та інфляційних втрат. Зазначена позиція викладена у відзиві на позовну заяву, якій надійшов до суду 26.08.2014р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013р. між ТОВ "Югсталь" (продавець, позивач у справі) та ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 1/1113, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному даним договором, металопрокат (далі -«товар») (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору товар постачається партіями. Асортимент, кількість ціна, строки поставки товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони визначили, що платежі по даному договору здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець оплачує вартість товару на таких умовах: 100% передплата, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Специфікацією № 2 від 15.01.2014р. сторонами визначено назву, ціну, кількість та вартість партії товару, так загальна вартість товару складає 20292 грн. Також сторонами погоджено умови оплати: 100% по факту поставки, протягом 5-ти календарних днів.

Згідно з п. 4.3. договору підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його прийомки покупцем за кількістю та якістю та відсутністю претензій до продавця зі сторони покупця.

Відповідно до п. 9.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2014р., на виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 20292 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № РН-1501/4 від 15.01.2014р., яка підписана та скріплена печатками обома сторонами, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 15.01.2014р.

Проте відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 7720 грн., а саме: 21.01.2014р. - суму 6720 грн., 10.02.2014р. - суму 1000 грн. Станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача складала суму 12572 грн.

Матеріали справи також свідчать, що 21.08.2014р. відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 21.08.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що суму 200 грн. заборгованості сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, станом на день слухання справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12372 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 12372 грн. підтверджується матеріалами справи.

Позивач просить стягнути суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 1634,36 грн., які нараховані за загальний період з січня 2014р. по червень 2014р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже позивачем неправильно визначено загальний період нарахування інфляційних втрат, правильним є загальний період з лютого 2014р. по червень 2014р.

Так, за загальний період з лютого 2014р. по червень 2014р. інфляційні втрати складають суму 1424,14 грн. (на суму боргу 13572 грн. нарахування здійснюється за лютий 2014р., що складає 81,43 грн. інфляційних втрат; на суму боргу 12572 грн. нарахування здійснюється за березень - червень 2014р., що складає 1342,71 грн.).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 13796,14 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (12372 грн. + 1424,14 грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2030,89 грн. - 30% річних за загальний період з 21.01.2014р. по 05.08.2014р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

З приписів розділу 4 Постанови пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Так, п. 7.2. договору сторонами визначено, що у випадку порушення строків оплати товару, більше ніж на 5 календарних днів, покупець, зокрема, сплачує продавцю 30% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок 30% річних в сумі 2030,89 грн. здійснено позивачем вірно. З відповідача підлягає стягненню сума 2030,89 грн. 30 % річних.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7843,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2. договору сторонами, зокрема, визначено, що у випадку порушення строків оплати товару, більше ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 30% від вартості вчасно неоплаченого товару.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що при його здійсненні допущено помилку, оскільки представлений позивачем розрахунок передбачає подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань покупцем, що суперечить приписам статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. 30% від вартості вчасно неоплаченого товару повинно розрахуватись на суму 13572 грн. вартості вчасно неоплаченого товару, що становить 4071,60 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4071,60 грн. штрафу.

Таким чином в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині позовних вимог про стягнення суми 200 грн. основного боргу - припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд.1; код ЄДРПОУ 08680075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, 16-а; пошт.адр.: 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160/1624 код ЄДРПОУ 37941143) суму 13796 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 14 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, суму 2030 (дві тисячі тридцять) грн. 89 коп. - 30% річних, суму 4071 (чотири тисячі сімдесят одна) грн. 60 грн. штрафу, суму 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 72 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову -відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 01.09.2014р.