Рішення № 40320667, 27.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12051/14 27.08.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 362,49 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Галіч Ж.В. (за довіреністю від 04.03.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

18.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №09-06-06/10549 від 11.06.2014 Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 362,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.07.2014.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/547 від 17.07.2014, у зв'язку із тривалим лікарняним судді Капцової Т.П., призначено повторний автоматичний розподіл справи у Господарському суді міста Києва, справу №910/12051/14 передано для розгляду судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/12051/14 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 27.08.2014.

В судове засідання, призначене на 27.08.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 Листа № 01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 між ОСОБА_2 та НАСК «Оранта» було укладено Договір №УБ0986699 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

10.09.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, потерпілий водій - ОСОБА_3, та автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, винний водій - ОСОБА_4, як зазначає позивач у позовній заяві.

Позивач наголошує на тому, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 п.п.31.4.1. Правил дорожнього руху.

11.09.2013 до НАСК «Оранта» із заявою звернувся страхувальник з приводу виплати страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.

03.10.2013 НАСК «Оранта» складений страховий акт №СТО-13-11826/1 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до дослідження №АХ4500АХ-01.10/5 від 13.09.2012, як вказано у позовній заяві.

Так, позивач вказує на те, що на підставі вказаних документів було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 362,49 грн.

11.03.2014 НАСК «Оранта» звернулась із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу №09-06-06/4457 до СТзДВ «Гарантія» на суму 17 362,49 грн., однак відповідач грошові кошти не сплатив.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в якості відшкодування шкоди у сумі 16 362,49 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, 17.07.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду. Крім того, Конституція України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості (ст. 62): "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опесередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адмістративні правопорушеня має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, водій - ОСОБА_3, та автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водій - ОСОБА_4

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі №640/15835/13-п ОСОБА_4 визнано винним у здійсненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як відомо, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно Полісу №АВ/9742487.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_4 Полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АВ/9742487, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_4 транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що згідно страхового акту №СТО-13-11826/1 від 03.10.2013 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, відповідно до дослідження №АХ4500АХ-01.10/5 від 13.09.2012, матеріальні збитки спричинені страхувальнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складають 17 362,49 грн.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 362,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №81182 від 12.12.2013, наявним в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу вих.№09-06-06/4457 від 11.03.2014.

Однак, станом на час розгляду справи докази сплати страхового відшкодування відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Слід також зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З полісу страхування №АВ/9742487 вбачається, що вказаний поліс діяв станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме 10.09.2013. Згідно вказаного полісу передбачено франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_4 транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 16 362,49 грн. (враховуючи зменшення суми відшкодування на суму франшизи 1 000,00 грн. у відповідності до норм чинного законодавства України, та враховуючи умови за Полісом №АВ/9742487).

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем не спростовано відсутність боргу перед позивачем, належних доказів сплати суми страхового відшкодування до суду не надано.

З огляду на вищезазначене, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 16 362,49 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, код ЄДРПОУ 21130899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, р/р 26501000001044 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ідентифікаційний код 00034186) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: в порядку регресу страхове відшкодування у сумі 16 362,49 грн. (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 49 копійок) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.09.2014 р.

Суддя Ю.В. Цюкало