Ухвала суду № 40320423, 31.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 липня 2014 року м. Київ В/800/3364/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2014 № К/800/21276/14 у справі № 803/685/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд Вищого адміністративного суду України від 18.04.2014 № К/800/21276/14.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2014 № К/800/21276/14 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства та норм міжнародних угод щодо уникнення подвійного оподаткування, які є частиною національного законодавства України, стосовно оподаткування процентів за договорами позики.

На підтвердження зазначеного позивач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.04.2013 К/9991/42757/12, від 16.12.2013 К/9991/33246/11, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Так, у судових рішеннях, на які посилається Товариство та в яких, на його думку, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень чинного законодавства та норм міжнародних угод щодо уникнення подвійного оподаткування, трактуються положення ст. 13 Закону № 334/94-ВР та норми міжнародних угод, а саме Конвенції між Урядом України і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, Конвенції між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеративною радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи та капітал відносно оподаткування виплаченої винагороди (роялті) за використання торговельної марки та оподаткування заліку взаємної заборгованості між резидентом та нерезидентом у межах договору оренди та договору доручення.

А у справі, про перегляд судового рішення касаційної інстанції якої поставлено питання у заяві, суд, виконуючи завдання по здійсненню правосуддя щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходив з того, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у справі, предметом дослідження якої були договори процентної позики в рамках міжнародних угод між Урядом України та Республікою Польща, Урядом України та Швейцарською Федеративною радою, відповідає практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Тобто в оскаржуваному рішенні суду касаційної інстанції нормативне регулювання відмінне від того, на яке посилається скаржник на обґрунтування наявності неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки мова йде про різні міжнародні угоди та договори, за наслідками виконання яких платник податків - резидент здійснював виплати на користь нерезидента.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2014 № К/800/21276/14 у справі № 803/685/13-а відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Ланченко Л.В.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.