Ухвала суду № 40320421, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/24168/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-568/09/1570

за позовом Приватного підприємства "Шимківське"

до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської

області

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про скасування рішення від 19.11.2007 №0001722370, яким позивачеві органом державної податкової служби визначено фінансові санкції у сумі 4 600,00 грн. за порушення позивачем касової дисципліни, що полягало у відсутності підтверджуючого документу про сплату готівкових коштів контрагенту за товар на суму 4 600,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані допущеними з боку відповідача порушеннями щодо проведення та оформлення результатів перевірки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив зокрема з того, що у порушення приписів п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, згідно якого податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання. Водночас, як встановлено судами оскаржуване рішення фактично прийнято на підставі довідки від 05.11.2007 № 63/7017/32037801, а у рішенні зазначено, що загальна сума фінансових санкцій визначена в цьому рішенні на підставі акту перевірки від 05.11.2007 № 61/2300/32037801, в якому ні в описовій частині, ні у висновках не вказано про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637. Також суд зазначив, що оспорюване рішення прийнято 19.11.2007, а примірник довідки від 05.11.2007 позивач отримав 28.11.2007, тобто після прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, чим порушено право позивача на надання заперечень щодо вказаних в ній порушень.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

На думку скаржника, допущені недоліки податковим органом при відображенні результатів перевірки касової дисципліни ніяким чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки акт, як саме і довідка, є носієм доказової інформації, а про проведення планової документальної перевірки, до переліку якої було включено питання щодо додержання касової дисципліни підприємством, за наслідками якої було складено також довідку, позивач був повідомлений належним чином.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за підсумками якої складено акт від 05.11.2007 № 61/2300/32037801 (а.с. 50-57). На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване рішення.

Як встановлено судами, у акті перевірки відсутній опис допущеного позивачем порушення, що зумовило прийняття оспорюваного рішення.

Водночас судами встановлено, що фактично підставою для прийняття оспорюваного рішення стали висновки про порушення пп. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), які викладені у довідці від 05.11.2007 № 63/7017/32037801 про результати планової документальної перевірки Підприємства з питань дотримання Положення поряду ведення касових операцій в національній валюті України за період з 01.07.2004 по 30.06.2007.

Дійсно, акт, а також довідка чи інші документи, які складаються за наслідками перевірок, не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, встановлене статтями 11, 11 1, 11 2 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" правове врегулювання на час спірних правовідносин визначало певні умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що реалізація певних етапів перевірки як то встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття наказу про проведення перевірки, допуск до перевірки, вивчення наданих платником податків документів, оформлення результатів перевірки означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, а певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Тобто, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки державним податковим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень (рішень) прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо допущених порушень тощо.

Варто зауважити, що питання про правові наслідки порушень, допущених під час призначення та / або проведення перевірки, суд має розглядати лише в тому разі, коли відповідні порушення допущені або після допуску до проведення перевірки, або коли такого допуску не передбачається за умовами проведення перевірки (невиїзна перевірка). У разі, коли відповідні порушення передували допуску до проведення перевірки і допуск відбувся та перевірка була проведена, то питання щодо їх правових наслідків необхідно вирішувати з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, згідно якої після допуску до податкової перевірки посилання платника податків на недотримання контролюючим органом окремих процедур перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-568/09/1570 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Н.Г. Пилипчук