Постанова № 4032032, 16.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.06.09Справа №2а-1341/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТОВ «Согласіє»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення - рішення

за участю представників:

від позивача Ключник О.С. пред-к, дов.від 30.04.2008 р.

від відповідача не зявився.

Суть спору: ТОВ «Согласіє» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі (далі відповідач) від 23.12.2008 р. № 0005241503/0. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення перевірки діяльності позивача склали акт перевірки, в якому зробили помилкові висновки про порушення ним діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення сум податкових зобовязань та необґрунтованого застосування штрафних санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 12.03.2009 р., надав заперечення на позов, в яких зазначив, що сума податкового зобовязання була розрахована на підставі даних про фактичне використання позивачем земельної ділянки, з урахуванням вимог чинного законодавства, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи у судових засіданнях, яки відбулись 02.04.2009 р. та 04.06.2009 р. представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладених у позові та запереченнях на позовну заяву.

Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 16.06.2009 р., не забезпечив, про час т а день його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.

Представник позивача 16.06.2009 р. наполягав на задоволені позовних вимог, вважав можливим розглянути справу на підставі наданих матеріалів.

Суд приймаючи до уваги участь представника відповідача у попередніх судових засіданнях, сповіщення про час та день розгляду справи, відсутність доказів неможливості забезпечення участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, надходження необхідної для вирішення справи інформації, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача з питання повноти сплати земельного податку за 2006 р., за результатами якої 15.12.2008 р. склав акт № 3073/1503/32722426. У зазначеному акті зроблений висновок про встановлення порушення позивачем ст.ст. 2, 9, 12 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобовязання по земельному податку на 13506 грн.

На підставі акту перевірки № 3073/1503/32722426 відповідач 23.12.2008р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0005241503/0, згідно з яким визначив позивачу податкове зобовязання з земельного податку у сумі 20259 грн., у тому числі 13506 грн. основного боргу, 6753 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (ст.125 ЗК України). Ст. 126 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, право оренди земельної ділянки оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Розміри плати за використання земельних ресурсів та порядок її сплати, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справлення земельного податку визначені у Законі України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок і землекористувачі, окрім орендарів і інвесторів - учасників угод про розділ продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Ст. 13 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У ст. 15 зазначеного Закону визначено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачуються за фактичний період перебування землі у власності або у користуванні у поточному році.

Ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що податковим зобовязанням є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 вказаного закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків останній зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми неоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така неоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більш 50% такої суми.

Матеріали справи свідчать про те, на підставі рішення Господарського суду АРК Семісотською сільською радою позивачу виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку НА № 684000, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 6 га, яка розташована в с. Соляне, вул. Кримська 4.

Під час розгляду справи позивачем надана копія рішення Господарського суду АР по справі № 2-8/6198.2-2007 від 08.11.2007 р. Під час розгляду зазначеної справи Господарським судом АРК було встановлено, що власником комплексу обєктів нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці площею 6.0 га, розташованої за адресою: с. Соляне, вул. Кримська 4, є інша юридична особа - Промислово виробничий кооператив «Арабат», в наслідок чого рішення 16 сесії 24 скликання Семисотської сільської ради від 09.06.2004 р. порушує права та законні інтереси цього кооперативу, в звязку з чим підлягає визнанню недійсним. Судом також встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 6,0 га , яка розташована в с.Соляне, вул.Кримська 4, був виданий на підставі рішення Господарського суду АРК від 22.07.2005 р., яке в свою чергу було скасоване Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2006 р.

По справі № 2-8/6198.2-2007 Господарським судом АРК було прийнято рішення, відповідно до якого визнаний недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6.0 га, що розташована в с. Соляне, виданий ТОВ «Согласіє» (п.4), Семисотська сільська рада була зобовязана внести зміни до реєстраційного № 0020501100001 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування, договорів оренди землі шляхом реєстрації відомостей про скасування державного акту на право власності не земельну ділянку, виданого 23.09.2005 р. ТОВ «Согласіє» (п.5).

Вищим господарським судом України по справі № 2-8/6198.2-2007 14.15.2008 р. винесена постанова, згідно з якою залишено в силі рішення Господарського суду АР від 08.11.2007 р. , крім п. 4, який скасований і в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6.0 га , що розташована в с. Соляне, виданого ТОВ «Согласіє», провадження по справі припинено. При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обовязки, тобто він не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Під час розгляду справи відповідачем в якості доказу користування позивачем земельною ділянкою площею 6.0 га надана довідка Ленінського районного відділу Кримської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру» № 24-03/243 від 01.04.2009 р., в який зазначено, що в книзі запису держаної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку юридичних осіб зареєстровано надання позивачу державного аут на право власності на земельну ділянку площею 6.0 га, розташовану за адресою: с. Соляне, вул. Кримська 4. Представник відповідача зазначив, що податкове зобовязання по земельному податку позивачу було розраховане саме з причин наявності вказаної реєстрації. Будь-яких інших доказів користування земельною ділянкою позивачем до матеріалів справи надано не було.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги встановлення Господарським судом АРК під час розгляду справи № 2-8/6198.2-2007 то факту, що на земельній ділянці площею 6.0 га , розташованої за адресою : с. Соляне , вул. Кримська 4 , відсутні обєкти нерухомості, яки належать позивачу, ненадання будь-яких доказів користування зазначеною земельною ділянкою останнім, суд приходить до висновку, що ТОВ «Согласіє» відповідно до Закону України «Про плату за землю» не повинно було сплачувати земельний податок за користування саме вказаною земельною ділянкою.

На думку суду з причин встановлення фактів під час розгляду Господарським судом АРК справи № 2-8/6198.2-2007 посилання відповідача на наявність Державного акту на право власності на земельну ділянку НА № 684000 не є підставою вважати використання саме позивачем земельної ділянки площею 6.0 га, розташованої за адресою: с. Соляне, вул. Кримська 4.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що під час прийняття 23.12.2008 р. відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0005241503/0 позивачу було розраховане податкове зобовязання по податку на землю без зясування всіх обставин справи, в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.06.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі № 0005241503/0 від 23.12.2008 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження,постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.