Постанова № 4031993, 03.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.09Справа №2а-7141/08/8 (15:05) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка № 1"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Мітяєвська Світлана Анатоліївна, довіреність № 002від 20.01.09

від відповідача: Бісікало Тетяна Анатоліївна, довіреність № 2222/9/10 від 19.10.07

Суть спору: Позивач Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму 6291,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн., №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн., №0005821502/0 від 23.11.2007р. на суму 8206,00грн., №0000011502/0 від 12.01.2008р. на суму 5970,01грн., №0000111502/0 від 13.02.2008р. на суму 9781,40грн., №0000271502/0 від 21.04.2008р. на суму 11267,03грн., № 0000601502/0 від 15.08.2008р. на суму 20105,03грн., №0000661502/0 від 03.10.2008р. на суму 17280,02грн., № 0000781502/0 від 06.11.2008р. на суму 22737,52грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що викладені в актах перевірок висновки не відповідають фактичним обставинам справи, адже відображені в актах перевірок факти порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобовязань з ПДВ не підтверджуються відповідачем первинними документами бухгалтерського обліку позивача, зокрема, платіжними дорученнями та вказаними в них призначеннями платежів, якими він сплачував визначене ним та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з ПДВ податкове зобовязання, що є порушенням вимог п.п. 1.7, 2.3.2 та 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

В свою чергу, дії ДПІ у м. Алушті по направленню на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. сплачених позивачем коштів по сплаті поточних зобовязань з ПДВ за 2007-2008р.р. в оплату податкового боргу з ПДВ за період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р., позивач вважає протиправними та такими, що суперечать п. 1.2 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вищевказаного Закону України.

До того ж, як вказує позивач у своїх поясненнях по справі, постановою Господарського суду АР Крим від 14.04.2008р. по справі № 2-27/8373-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р., встановлено факт відсутності у позивача у період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р. заборгованості з ПДВ перед бюджетом (стор. 3 постанови ГС АРК та стор. 5 постанови САГС).

Крім того, позивач вказує, що нарахування відповідачем спірних штрафних санкцій було здійснено в автоматичному режимі, що не передбачено жодною нормою податкового законодавства, а отже, свідчить про необґрунтованість такого нарахування.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на позов. При цьому вважає, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк позовної давності щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму 6291,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн. та №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн. та в цій частині просить відмовити в позові за пропуском строку звернення до суду із позовом.

В свою чергу, відповідач свої дії по погашенню податкового боргу позивача, що виник раніше, за рахунок коштів підприємства при сплаті ним поточних зобовязань, що і призвело до порушення граничних строків, обґрунтовує п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., яка, на його думку, надає право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобовязань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Спірні ж податкові повідомлення-рішення вважає правомірними та обгрунтованими, оскільки позивачем допущено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, за що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Слухання справи відкладалось в порядку ст.1298 КАС України та оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з липня 2007р. по жовтень 2008р. ДПІ у м. Алушті проведено декілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Так, за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Алушті 16.07.2007р. за період з 01.08.2006р. по 25.06.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ, визначених у податковій декларації за липень 2006р. № 17510 від 21.08.2006р. у сумі 12582,00грн. (а.с. 18-19, т.1), відповідачем складено акт перевірки №932/15-2/24410369 від 16.07.2007р. (а.с. 14-17, т.1), на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0005381502/0 від 26.07.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 6291,01грн. (а.с. 12, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 09.08.2007р. за період з 03.10.2006р. по 25.07.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ, визначених у податковій декларації за серпень 2006р. № 18800 від 20.09.2006р. у сумі 16513,00грн. (а.с.29-32, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1076/15-2/24410369 від 09.08.2007р. (а.с.25-27, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005471502/0 від 17.08.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 8256,51грн. (а.с. 24, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 28.08.2007р. за період з 31.10.2006р. по 10.08.2007р. - по податковій декларації за вересень 2006р. № 21603 від 20.10.2006р. у сумі 19184,00грн. (а.с.45-46, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1169/15-2/24410369 від 28.08.2007р. (а.с.38-40, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005561502/0 від 13.09.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 9592,01грн. (а.с. 36, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 10.10.2007р. за період з 01.12.2006р. по 24.09.2007р. - по податкових деклараціях за жовтень 2006р. № 24867 від 17.11.2006р.у сумі 13527,00грн. та за листопад 2006р. № 27151 від 20.12.2006р. у сумі 14095,00грн. (а.с.65-68, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1354/15-2/24410369 від 10.10.2007р. (а.с.58-60, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005701502/0 від 24.10.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 13811,02грн. (а.с.56, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 07.11.2007р. за період з 31.01.2007р. по 23.10.2007р. - по податковій декларації за грудень 2006р. № 30038 від 20.01.2006р. у сумі 16412,00грн. (а.с. 92-93, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1459/15-2/24410369 від 07.11.2007р. (а.с.85-87, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0005821502/0 від 23.11.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 8206,00грн. (а.с.84, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 18.12.2007р. за період з 03.03.2007р. по 27.11.2007р. - по податковій декларації за січень 2007р. № 934 від 19.02.2007р. у сумі 11940,00грн. (а.с.103-104, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1712/15-2/24410369 від 18.12.2007р. (а.с. 98-100, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 12.01.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 5970,01грн. (а.с. 97, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 28.01.2008р. за період з 27.11.2007р. по 28.12.2007р. - по податкових деклараціях за лютий 2007р. № 3738 від 20.03.2007р. в сумі 9926,00грн. та за червень 2007р. № 14616 від 19.07.2007р. у сумі 14921,00грн. (а.с.121-124, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 93/15-2/24410369 від 28.01.2008р. (а.с.115-118, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000111502/0 від 13.02.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 9781,40грн. (а.с. 113, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 21.03.2008р. за період з 31.03.2007р. по 28.02.2008р. - по податковій декларації за липень 2007р. № 17573 від 17.08.2007р. у сумі 22534,00грн. (а.с.145-146, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 381/15-2/24410369 від 21.03.2008р. (а.с.134-138, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000271502/0 від 21.04.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11267,03грн. (а.с. 133, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 01.08.2008р. за період з 02.10.2007р. по 21.07.2008р. - по податкових деклараціях за серпень 2007р. № 19389 від 20.09.2007р. у сумі 20755,00грн., а також за вересень 2007р. № 22778 від 19.10.2007р. у сумі 19455,00грн. (а.с.170-173, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 914/15-2/24410369 від 01.08.2008р. (а.с.162-166, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000601502/0 від 15.08.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 20105,03грн. (а.с.161, т.1).

За результатами перевірки, проведеної 22.09.2008р. за період з 01.12.2007р. по 09.09.2008р. - по податкових деклараціях за жовтень 2007р. № 26142 від 20.11.2007р. та за листопад 2007р. № 28121 від 19.12.2007р. (а.с.198201,т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1203/15-2/24410369 від 22.09.2008р. (а.с.188-191, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000661502/0 від 03.10.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 17280,02грн. (а.с. 187,т.1).

За результатами перевірки, проведеної 27.10.2008р. (за період з 31.01.2008р. по 16.10.2008р. - по податкових деклараціях за грудень 2007р. № 31137 від 21.01.2008р. у сумі 17678,00грн., за січень 2008р. № 2432 від 19.02.2008р. у сумі 12996,00грн., за лютий 2008р. № 4698 від 20.03.2008р. у сумі 14801,00грн. (а.с. 243-250, т.1), відповідачем складено акт перевірки № 1347/15-2/24410369 від 27.10.2008р. (а.с.216-219, т.1), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000781502/0 від 06.11.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 22737,52грн. (а.с. 214, т.1).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями, далі Закон України №2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість у звязку з порушенням позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.

Оцінивши вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України №2181 встановлено, що податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Пункт 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, частиною 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обовязок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, що передбачено п.5.1. ст. 5 Закону України №2181.

Стаття 1 Закону України №2181 також визначає, що обовязок погашати податковий борг покладено на платника податків, із чого слідує, що право визначати призначення платежу, внаслідок чого і відбувається погашення податкового боргу, належить лише платнику податків.

Пункт 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обовязок по сплаті податкових зобовязань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі-Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобовязань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р., зареєстрованої в Мінюсті 23.03.2001р. за №268/5459, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В той же час, як пояснив представник відповідача та вбачається з вищевказаних актів перевірок, при перевірці були використані податкові декларації позивача з ПДВ та відомості картки особового рахунку підприємства з ПДВ. Первинні документи позивача, зокрема, платіжні доручення, якими позивач сплачував визначене та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобовязання згідно з вказаними у них призначеннями платежів, відповідачем не досліджувалось.

Вказане підтверджується також тим, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати податкових зобовязань у спірному періоді, про що свідчать визначені в них призначення платежів, у відповідних актах перевірок не відображені та не досліджувались. В той же час, зазначені в актах перевірок платіжні доручення свідчать про сплату податкових зобовязань з ПДВ за податковий період, що не перевірявся.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем платіжними дорученнями, а також порівняльною таблицею даних про платіжні доручення, зазначені ДПІ в актах перевірок, та порівняльною таблицею сплати узгоджених податкових зобовязань позивача з ПДВ за висновками ДПІ та первинними документами позивача, а також контррозрахунком штрафних санкцій (а.с. 31-35, 39-49.т.2).

Виключенням з цього є перевірка дотримання позивачем граничних строків сплати ПДВ за липень 2006р. в розмірі 12582,00грн. із граничним строком сплати 31.08.2006р., сплата якого частково на суму 2482грн. підтверджується платіжним дорученням № 209 від 30.05.07р., тобто з порушенням граничного строку в цій частині на 272 дня, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50%, що дорівнює: 2482 х 50% = 1241грн.

За наслідками даної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму штрафних санкцій в розмірі 6291,01грн. (50%).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в частині застосування вказаним податковим повідомленням-рішенням штрафу в розмірі 1241грн. дії ДПІ у м. Алушті є обґрунтованими та правильність нарахування штрафу підтверджується доказово, а позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, та у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0005381502/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 1241,00грн. слід відмовити.

Наданими позивачем платіжними дорученнями підтверджується, що певні порушення граничних строків сплати ПДВ у перевіреному періоді позивачем було допущено, але у звязку з тим, що, як слідує з актів перевірок та наданих сторонами по справі контррозрахунків, порівняльних таблиць, вони не досліджувались працівниками контролюючого органу при проведенні спірних перевірок, суд вважає, що вказані документи не можуть свідчити про правильність та обґрунтованість викладених в актах перевірок висновків ДПІ.

До того ж, як слідує з даних документів, кількість днів прострочення між даними ДПІ, викладеними в актах перевірок та покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень, та даними позивача, підтвердженими платіжними дорученнями з відповідними призначеннями платежів, істотно відрізняється за рахунок того, що кошти у сплату поточних зобовязань з ПДВ за 2007-2008р.р. ДПІ у м. Алушті направляла в рахунок сплати податкового боргу з ПДВ, що виник по перевірених податкових деклараціях з ПДВ за період з липня 2006р. по лютий 2008р. і таке нарахування штрафних санкцій здійснювалось в автоматичному режимі.

Проте, як слідує з матеріалів справи, факт відсутності у позивача податкового боргу з ПДВ перед бюджетом за період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р. встановлено постановою Господарського суду АР Крим від 14.04.2008р. по справі № 2-27/8373-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р., за позовом ДПІ в м. Алушті до КП «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» про стягнення податкового боргу з ПДВ в розмірі 209767,19грн., який виник за період з 20.07.2006р. по 21.05.2007р. (стор. 3 постанови ГС АРК та стор. 5 постанови САГС, а.с. 251-261, т.1).

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень працівниками контролюючого органу, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, картка особового рахунку не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобовязань, у звязку з чим суд доходить висновку про необгрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, окрім податкового повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0005381502/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 1241,00грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, ДПІ у м. Алушті на підставі п.7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. здійснювала погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях при сплаті поточних зобовязань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Крім того, відповідно до положень чинних протягом спірного періоду Інструкцій про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 37 та № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, окрім податкового повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0005381502/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 1241,00грн, здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ у м. Алушті суду не надано.

Оцінивши доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005381502/0 від 26.07.2007р. на суму 6291,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн. та №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн., суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

Пункт 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

В свою чергу, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначає, що платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, ч. 1 ст. 99 КАС України визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що спеціальним законом з питань оподаткування, який визначає, зокрема, і процедуру оскарження дій органів державної податкової служби, є Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., у п. 15.1 ст. 15 якого визначені строки давності та їх застосування.

Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181-IІІ встановлено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податковим органом податкові зобовязання з ПДВ (штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р.), суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме строку звернення до суду із позовом, встановленого п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181-IІІ (1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання).

В свою чергу, в силу п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, за винятком випадків адміністративного оскарження здійсненого нарахування у встановленому законом порядку і строки).

Виходячи з аналізу вказаних норм, а також виходячи з принципу законності, встановленого ст. 9 КАС України, а саме п. 7 ст. 9 КАС України, згідно з яким у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає, що час, встановлений для податкових органів для прийняття заходів по погашенню податкового боргу (1095 календарних днів), повинний відповідати часу, встановленому платнику податків для оскарження донарахованого податкового зобовязання, застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, тобто 1095 календарних днів з дня винесення податкового повідомлення-рішення або з дня нарахування пені відповідно до особового рахунку.

Враховуючи, що позовну заяву позивачем подано до суду 17.11.2008р., суд вважає, що по всім зазначеним в ній податковим повідомленням-рішенням ним не пропущено строку звернення до суду із позовом, у звязку з чим вважає за необхідне розглянути позовні вимоги позивача по суті виявлених порушень в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03 червня 2009 року, повний текст постанови із врахуванням святкового дня 08.06.2009р. складено 09 червня 2009 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта Автономної Республіки Крим №0005381502/0 від 26.07.2007р. в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 5050,01грн., №0005471502/0 від 17.08.2007р. на суму 8256,51грн., №0005561502/0 від 13.09.2007р. на суму 9592,01грн., №0005701502/0 від 24.10.2007р. на суму 13811,02грн., №0005821502/0 від 23.11.2007р. на суму 8206,00грн., №0000011502/0 від 12.01.2008р. на суму 5970,01грн., №0000111502/0 від 13.02.2008р. на суму 9781,40грн., №0000271502/0 від 21.04.2008р. на суму 11267,03грн., № 0000601502/0 від 15.08.2008р. на суму 20105,03грн., №0000661502/0 від 03.10.2008р. на суму 17280,02грн., № 0000781502/0 від 06.11.2008р. на суму 22737,52грн.

3. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта Автономної Республіки Крим №0005381502/0 від 26.07.2007р. в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 1241,00грн. відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» (АР Крим, м. Алушта, вул.. Таврійська, б. 2) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.