Постанова № 4031990, 22.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.09Справа №2а-2000/08/5 10:25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представника позивача Кириченко С.В. провідний юрисконсульт, дов. № 03-09/142 від 23.03.09р. представника відповідача Заболотний З.В. держ. податк. інсп., дов. № 140/10/10-0 від 12.01.09р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ВАТ "Державна акціонерна компанія "Титан", Красноперекопський район, м. Армянськ

до Красноперекопська об'єднанна державна податкова інспекція в АР Крим

про визнання нечинним рішень

Обставини справи: ВАТ «Титан» (далі позивач) звернулось до Окружногоадміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання нечинними рішень Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за результатами проведення виїзної комплексної планової перевірки 24.12.2007р. склав акт №1009/23-0/05762329, в якому зробив невірні висновки про порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», необґрунтовано нарахував пеню за порушення стоків постачання товарів по зовнішньоекономічним договорам. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 27.05.08р. прийняти рішення № 0000052200/2 та № 0000062200/2 про застосування до позивача штрафних санкцій, яки на його думку неправомірні та підлягають визнанню нечинними.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву ( вих. № 6343/10/10-0 від 08.10.08р.), в якому з позовними вимогами не погодився, вказав, що зазначені рішення прийняти з додержанням вимог діючого законодавства за порушення позивачем термінів отримання продукції за зовнішньоекономічними контрактами, тому відсутні підстави для визнання їх нечинними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення № 501/23-0 від 27.11.07р. відповідач 24.12.07р. провів виїзну комплексну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06р. по 30.06.07р.

За результатами проведення вказаної перевірки 24.12.07р. був складений Акт № 1009/23-0/05762329, в якому відповідач, зокрема, зафіксував факт порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення законодавчо встановлених термінів здійснення імпортних операцій по контракту № 818 від 27.02.01р. з фірмою «S.A.R.», франція (сума дебіторської заборгованості 90,0 дол США); по контракту № 18/1 від 01.03.01р. з фірмою KRULL Corp., США (сума дебіторської заборгованості 27800,0 дол. США); з фірмою AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil, Марокко (сума дебіторської заборгованості 450,0 дол. США); з фірмою SQUARE Lyon, France (сума дебіторської заборгованості 640 євро), а також зафіксований факт порушення позивачем ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення термінів надання в ГУ НБУ в АР Крим декларації про валютні цінності, доходи на майно, яки належать резиденту України та знаходяться зі її межами станом на 01.10.06р., на 01.01.07р., на 01.04.07р., на 01.07.07р.

На підставі акту № 1009/23-0/05762329 відповідачем 14.01.08р. прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0000052200/0, відповідно до якого за порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» згідно зі ст. 4 зазначеного Закону до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 920819,23 грн.

Крім того, на підставі акту № 1009/23-0/05762329 відповідачем 14.01.08р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000062200/0, відповідно до якого за порушення ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» на підставі ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та 2.7 «Положення про валютний контроль» зареєстрованого Постановою НБУ від 08.02.00р. № 49 до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1360 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржував зазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та за результатами розгляду апеляційний скарг вони залишені без задоволення та відповідачем були прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки № 1009/23-0/05762329 від 24.12.07р. вбачається, що при аналізі виконання зовнішньоекономічних контрактів перевіркою встановлена прострочена дебіторська заборгованість:

- за контрактом № 818 від 27.02.2001 р., укладеному з фірмою «S.A.R» (Франція) -в сумі 90 дол. США (стор. 41 акту перевірки) (т. 1 а.с.72);

-по імпортному контракту № 885 від 21.03.2003 р., укладеному з фірмою «ЕАSТЕК Inc.», США - в сумі 54131,93 дол. США (стор. 41 акту перевірки) (т. 1 а.с.72);

-по імпортному контракту № 1429 від 17.07.2003 р., укладеному з фірмою «ЕАSТЕК Inc.», США - в сумі 57786,96 дол. США (стор. 42 акту перевірки) (т. 1 а.с.73);

-по імпортному контракту № 816 від 24.03.2004 р., укладеному з фірмою «ЕАSТЕК Inc.», США - в сумі 36916,21 дол. США (стор. 43 акту перевірки) (т. 1 а.с.74);

-по імпортному контракту № 85 від 03.01.2003 р., укладеному з фірмою «RAWMATIMPEX S.A.R.L.», Ліван - в сумі 8257,08 дол. США (стор. 44 акту перевірки) (т. 1 а.с.75);

-по імпортному контракту № 2793 від 19.12.2003 р., укладеному з фірмою «RAWMATIMPEX S.A.R.L.», Ліван - в сум1 79402,81 дол. США (стор. 45 акту перевірки) (т. 1 а.с.76);

- за контрактом № 18/1 від 03.01.2003 р., укладеному з фірмою «KRULL Согр.», США, в сумs 27800 дол. США (стр.46 акту перевірки) (т. 1 а.с.77);

- по отриманим послугам від фірми «AZIZ BOUSLAMТІ», Марокко, в сумі 450 дол. США (стор.47 акту перевірки) (т. 1 а.с.78);

- по отриманим послугам від фірми «SQUARE, Lіon», Франція в сумі 640 євро (стор.47 акту перевірки) (т. 1 а.с.78).

Під час розгляду справи судом оглянуті у судових засіданнях зазначені контракти (копії залучені до матеріалів справи) та дійшов наступних висновків.

Щодо виконання зовнішньоекономічного контракту № 818 від 27.02.2001 р., укладеному з фірмою «S.A.R» (Франція) -в сумі 90 дол. США суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що заборгованість за розрахунками з виконання цього контракту відсутня, оскільки вона була списана по закінченню строків позовної давності і за даними бухгалтерського обліку позивача відсутня.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Проаналізував зазначене суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування пені за недотримання строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо заборгованості за розрахунками з фірмою «S.A.R» (Франція), оскільки вона була списана по закінченню строків позовної давності (акт списання досліджений судом під час розгляду справи).

Відносно виконання контрактів, укладених з фірмами «ЕАSТЕК Inc.» та «RAWMATIMPEX S.A.R.L.», предметом яких є концентрат ільменіту і фосфоритів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вивчивши зазначені контракту судом вбачається, що постачання концентрату ільменіту і фосфоритів здійснювалось на умовах CIF та CFR, а портом розвантаження був один з Українських портів Чорного моря, а однією з умов контрактів було те, що ризик збитку переходив від продавця (нерезидента) до покупця (позивача) при перетині вантажем лінії поручнів судна в порту розвантаження. У пункту «Невиконання контрактних зобовязань» зазначалось, що під невиконання мається на увазі будь-яка несплата однією зі сторін у строк або нездатність здійснити будь-який платіж повністю або виконати зобовязання у відповідності із певним контрактом з будь-яких причин, крім форс-мажору.

Згідно з розділом CFR COST AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення) Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Разом з тим, згідно з розділом CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Пунктами А.8. зазначених розділів Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати передбачені «Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення» передбачено, що Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення. Цей документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротна морська накладна, документ перевезення внутрішнім водним транспортом) повинний поширюватися на товар, що продається, бути датованим у межах строків, узгоджених для відвантаження товару, давати покупцю можливість вимагати товар від перевізника в порту призначення та, за відсутності іншої домовленості, давати покупцю можливість продати товар у дорозі третій особі шляхом виконання передавального напису на документі на користь наступного покупця (оборотний коносамент) або шляхом повідомлення перевізника.

Такими відповідними доказами у даному випадку і є коносаменти, комерційні інвойси та вантажні маніфести, які свідчать про те, що позивач добросовісно виконав свої обовязки з виконання вищезазначених контрактів.

Разом з тим, з аналізу ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства Українислідує, що коносамент є документом, що доводить, що вантаж у вказаній в ньому кількості і якості занурений на судно для перевезення і прийнятий під відповідальність перевізника. Датою виписки такого документу є дата виконання відповідного договору, якщо інше не передбачено в договорі.

Матеріали справи свідчать про те, що постачання вищезазначеної продукції було проведено згідно коносаментам, комерційним інвойсам та вантажних маніфестів із відмітками митниці, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1а.с. 196-203).

Відповідно до експертних висновків Регіональної Торговельно-промислової палати (копії яких також залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 181-194), які були надані до перевірки, були встановлені норми природного спаду продукції виробничо-технічного призначення при навантажувально-розвантажувальних і перевалочних роботах.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення зобовязання, а саме, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 53 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Таким чином, судом визначено, що постачальники, тобто нерезиденти, виконали свої зобовязання з постачання товару у повному обсязі у виконання вищезазначених контрактів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: коносаментів, комерційних інвойсів, вантажних маніфестів із відмітками митниці (т. 1а.с. 196-203), платіжних доручень в іноземній валюті (т. 1 а.с.227-235), вантажно-товарними деклараціями форми МД-2 (т. 1 а.с. 236-252) та актами виконаних робіт. У звязку з чим суд вважає, що відсутні були правові підстави природний збиток, що утворився на митній території України і засвічений регіональними торгівельно-промисловими палатами, вважати недопоставками.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Господарського суду від 03.04.06р. у справі № 2-25/113-2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.06р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.08р., позов задоволений частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0000662301/1 від 25.02.05р. про донарахування податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій за порушення валютного законодавства у розмірі 680,00 грн. та № 0000702301/0 від 17.12.04р. та № 0000702301/1 від 25.02.05р. у частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 130186,85 грн.

Під час розгляду справи № 2-25/113-2006 судами було встановлено, що дебіторська заборгованість за контрактом № 885 від 21.03.2003 р., укладеному з фірмою «ЕАSТЕК Inc.», США - в сумі 54131,93 дол. США відсутня. У періоді, що був охоплений перевіркою від 10.12.2004р. операції із зазначеним контрагентом по вказаному контракту не здійснювались та сальдо розрахунків залишилось нульовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини справи, які були предметом розгляду справи № 2-25/113-2006 не змінились.

Вивчивши вказані обставини, суд вбачає, що, відповідач під час складення Акту № 1009/23-0/05762329 безпідставно проігнорував висновки, зроблені під час розгляду справи № 2-25/113-2006.

Проаналізував все вищевикладене, суд дійшов висновку, що дебіторська заборгованість з виконання контрактів № 818 від 27.02.2001 р., укладеному з фірмою «S.A.R» (Франція), № 816 від 24.03.2004 р., укладеному з фірмою «ЕАSТЕК Inc.» та № 85 від 03.01.2003 р., укладеному з фірмою «RAWMATIMPEX S.A.R.L.», Ліван відсутня.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт № 75 від 28.10.04р. та № 44 від 13.07.04р., копії яких залучені до матеріалів справи (т. 2 а.с.101-102) заборгованість у розмірі 450 дол. США за розрахунками з фірмою «AZIZ BOUSLAMТІ», Марокко та в сумі 640 євро за розрахунками з фірмою «SQUARE, Lіon», Франція відсутня.

Також, у виконання зобовязань за контрактом № 18/1 від 03.01.2003 р., укладеному з фірмою «KRULL Согр.», США нерезидентом були проведені експертно-юридичні роботи і організаційно-правові заходи щодо захисту економічних інтересів позивача. Після завершення вказаних робіт був підписаний акт б/н від 27.05.03р. виконаних робіт на суму 27800 дол. США (т. 2 а.с. 103).

Враховуючи, що оплата нерезиденту за контрактом № 18/1 від 03.01.03р. була проведена на суму отриманих послуг, у звязку чим також не має підстав для нарахування пені.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач не порушував встановлених законодавством строків розрахунків, у звязку з чим у відповідача відсутні були правові підстави для нарахування фінансових санкцій у вигляді пені в розмірі 920819,23 грн.

А разом з тим, саме з огляду на вказані вище факти суд зробив висновок про відсутність у відповідача підстав для застосування відповідальності, встановленої у ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та 2.7 «Положення про валютний контроль» зареєстрованого Постановою НБУ від 08.02.00р. № 49, а саме, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1360,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише визнати нечинними рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р. без вимоги про їх скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржувані рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р. є актами індивідуальної дії.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.06.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 30.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052200/2 та № 0000062200/2 від 27.05.08р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.