Постанова № 40319790, 21.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 року 810/4805/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпініст» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000342201/902 від 11.04.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, у тому числі застосування штрафних санкцій. Вказує, що підставою для нарахування є акт перевірки № 594/2201/32724732 від 27.03.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буд - Інвестментз» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013».

Зазначає, що висновки акту перевірки вмотивовані тим, що позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 111 758,41 грн. за серпень 2013 року.

На думку позивача висновки акту перевірки на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення є протиправними та такими, що винесенні з порушень чинного податкового законодавства.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не з’явився. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Обґрунтування заперечень відповідач виклав у письмовій формі та вказав, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято відповідно до чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки ТОВ «Альпініст» було встановлено порушень чинного податкового законодавства України, а саме п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Альпініст» є юридичною особою, що зареєстровано 14.01.2004 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

Основним видом діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжирингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах та інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі службового посвідчення серії КО за № 098915, виданого 25.09.2013, згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буд - Інвестментз» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому, чи його уповноваженому представнику, під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки № 594/2201/32724732 від 27.03.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буд - Інвестментз» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013».

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 111 758,41 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, проведеної відповідачем, позивачу винесено податкове повідомлення – рішення, а саме № 0000342201/902 від 11.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, у тому числі із застосуванням штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Буд - Інвестментз» було укладено правочин, а саме договір субпідряду № 96 від 03.07.2013, предметом якого було виконання робіт і надання послуг з Антикорозійного захисту металевих конструкцій Київської філії Концерну РРТ.

За наслідками виконаних робіт, контрагентом була виписана відповідна податкова накладна № 58 від 30.08.2013 та відповідно позивач провів розрахунок за надані послуги.

На підставі виписаної податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит, однак перевіркою було встановлено його завищення у розмірі 111 758,41 грн.

На підтвердження реальності вищевказаних правочинів позивачем було надано ряд первинної документації.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо встановлених порушень позивачем норм податкового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув’язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження реальності укладеного правочину представником позивача було надано копії договору субпідряду № 96 від 03.08.2013, акту приймання виконаних будівельних робіт № ОУ – 0000054 та № ОУ – 0000055 за серпень 2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, податкової накладної № 58 від 30.08.2013, платіжного доручення за період вересень – грудень 2013 року, картки рахунку 631 за 2013 рік, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи вказані роботи було проведено позивачем на вимогу договору підряду із Київською філією концерну «РРТ».

На підтвердження виконання таких робіт позивачем було надано копію договору № 1719 від 09.08.2013, акту приймання виконаних робіт за серпень 2013 року, відомості витрачених ресурсів витрат замовника та акт приймання виконаних робіт за серпень 2013 року.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про необґрунтованість договірних відносин між позивачем та його контрагентами, оскільки ним надано усі належні документально підтверджені докази.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними.

Крім того, укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення є незаконним та протиправним.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0000342201/902 від 11.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» сплачений відповідно до квитанції № ПН 2135 від 08.08.2014 судовий збір в сумі 335 (триста тридцять п’ять) грн. 27 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.