Ухвала суду № 40319499, 01.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5300/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1945/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позовні вимоги мотивувало тим, що 13.09.2007 між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому банком надано кредит у сумі 30000 грн. зі сплатою 26% річних за користування кредитними коштами та сплатою штрафу у розмірі 25% від суми простроченого платежу та відсотків за кожний випадок прострочення. Для забезпечення виконання зобов'язання 13.09.2007 між банком та ОСОБА_3. укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх зобов'язань за даним кредитним договором. ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим за період з 11.02.2009 до 27.03.2014 утворилась заборгованість у сумі 15 845,33 грн., яку просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» та витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором у сумі 15 845,33 грн. та 243,60 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зазначає, що рішення в частині стягнення з нього заборгованості в сумі 15845, 33 грн. та судових витрат 246,60 грн. за кредитним договором підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивача, наявністю рішення Івано-Франківського міського суду від 10.02.2009 року про дострокове стягнення з нього боргу за тим самим кредитним договором, укладеним між тими ж сторонами, відсутністю боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед банком по відсотках у зв'язку з їх повною виплатою у 2009 році. Просив рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити. В решті рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Київська Русь» рішення суду вважає таким, що підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 через неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що висновок суду про пропущення банком строку для пред'явлення вимоги до поручителя не відповідає дійсності, оскільки банк виконав умови статті 559 ЦК України та п.4.3 Договору поруки від 13.09.2007 року і в межах 6-місячного строку звернувся з позовом до поручителя. Апелянт вказує, що рішення суду відповідачами не було виконано, розмір заборгованості за кредитним договором постійно зростає, тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення донарахованих відсотків та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків. Просив рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 15845,33 грн. заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 підтримали доводи поданої ним апеляційної скарги, апеляційну скаргу позивача просили відхилити. Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» Пестов М.К. підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 просив відхилити. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, направивши заяву про розгляд справи в його відсутності.

Вислухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що відповідно до кредитного договору №753-04-07-2 від 13.09.2007 року Івано-Франківською філією АБ «Київська Русь» надано ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 30000 грн. зі сплатою 26% річних за користування кредитними коштами та сплатою штрафу у розмірі 25% від суми простроченого платежу та відсотків за кожний випадок прострочення. (а.с.4-5).

В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору укладено договір поруки №753-04-07-2/ІІ від 13.09.2007, відповідно до якого співвідповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору, а саме за повернення кредиту у розмірі 30000 грн., сплату відсотків, штрафних санкцій та відшкодування збитків кредитору (а.с.6).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.02.2009, що вступило в законну силу, стягнуто у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за даним кредитним договором, що станом на 10.02.2009 становила 20637 грн., з яких 18905,16 грн. - основний борг, 1732,46 - штраф за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту (а.с.12). Однак, зазначене рішення суду виконано частково, основний борг по тілу кредиту не погашено, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень, зазначених в п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства, що виникають з кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Встановлено, що зобов'язання за договором не виконано, позичальник - відповідач ОСОБА_2 продовжує користуватися кредитними коштами, тому суд прийшов до правильного висновку, що банком правомірно нараховано відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.3, п.1.4 кредитного договору, а також штраф за порушення строків повернення кредиту та строків сплати відсотків за користування кредитом згідно п.2.9, п.2.10 кредитного договору.

Таким чином, посилання ОСОБА_2 щодо закінчення терміну дії договору згідно п.1.1. договору - 13.09.2010, і фактичне дострокове закінчення договору з часу звернення банку до суду не відповідає дійсності, оскільки п.1.1 договору визначено 13.09.2010 як строк повернення кредиту; п.3 договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, а не дострокового припинення договору; рішенням суду від 10.02.2009 стягнуто існуючу на той час заборгованість за кредитним договором, а не розірвано договір. Крім того, п.8.1 договору обумовлено строк дії договору до повного виконання зобов'язань за ним.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 про неправомірне зарахування банком його платежів не в рахунок основного боргу, а в рахунок погашення відсотків та штрафу, що сприяло збільшенню заборгованості, оскільки відповідно до ст.524 ЦК України та п.2.6 кредитного договору, у разі недостатності суми для погашення заборгованості по кредиту, нарахованим відсоткам, пені/штрафу, позичальник зобов'язаний погасити її в наступній послідовності: пені/штрафи за прострочення погашення відсотків; пені/штрафи за прострочення погашення кредиту; прострочені відсотки за користування кредитом; погашення основного боргу.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що всі платежі ним вчинялись в рахунок погашення основного боргу спростовується також наданими ним копіями квитанцій, у більшості яких як призначення платежу вказано погашення прострочених відсотків та штрафу за прострочення відсотків (а.с.28-42).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору, загальна заборгованість за цим договором за період з 11.02.2009 до 27.03.2014 становить 15845,33 грн., з них 14999,19 грн. по відсотках за користування кредитом, 853,14 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (а.с.52).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитним договором від 13.09.2007 Івано-Франківською філією АБ «Київська Русь» надано ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 30000 грн. зі сплатою з 1 до 20 числа щомісячно 26% річних за користування кредитними коштами (п.п.1.1, 1.4, 2.1, 2.3)

Згідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 3.3. та 3.4 даного кредитного договору передбачено сплату штрафу у розмірі 25% від суми простроченого платежу та відсотків за кожний випадок прострочення.

За таких обставин, суд обґрунтовано вважав доведеним факт наявності у ОСОБА_2 заборгованості за цим кредитним договором за період з 11.02.2009 до 27.03.2014 становить 15845,33 грн., з них 14999,19 грн. по відсотках за користування кредитом, 853,14 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту.

Відповідно до ст.ст.256- 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна даність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, на яку має право позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, остання сплата заборгованості по відсотках за користування кредитом здійснена 17.06.2013 на суму 500 грн., що свідчить про визнання відповідачем ОСОБА_2 даного зобов'язання та переривання строку позовної давності (а.с.52). Позивачем подано позов про стягнення даного боргу до суду 14.04.2014, тобто менш ніж один рік з часу визнання відповідачем боргу.

Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено, заява відповідача про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності є безпідставною.

Відповідно до вимог п. 4.2,4.3 договору поруки №753-04-07-2/П, укладеним 13.09.2007 між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором, дія договору поруки припиняється з моменту погашення в повному обсязі боржником або поручителем зобов'язань за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо Кредитором протягом 6 місяців з дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя.

Вказане також відповідає вимогам ч.4 ст.559 ЦК України щодо припинення договору поруки.

Відповідно до умов п.1.1. кредитного договору та п.2.2.2 договору поруки установлено строк виконання зобов'язання - 13.09.2010, позов банку про стягнення боргу, в тому числі з поручителя, пред'явлено 14.04.2014, тобто більш ніж три роки з дня настання строку виконання зобов'язання.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що в силу ч.4 ст.559, п.4.3 договору поруки, поруку за кредитним договором перед ПАТ «Банк «Київська Русь» припинено, а тому вимога позивача про стягнення боргу з поручителя у солідарному порядку є безпідставною.

На підставі викладеного, суд вважав, що позов ПАТ «Банк «Київська Русь» слід задоволити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 загальну заборгованість за кредитним договором за період з 11.02.2009 до 27.03.2014 у сумі 15845,33 грн., з яких 14999,19 грн. по відсотках за користування кредитом, 853,14 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту.

Так виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 08 серпня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко