Рішення № 40316759, 26.08.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" серпня 2014 р. Справа № 906/1014/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сароян А.А.- директор

від відповідача: Скиданчук І.В.- дов. №1154 від 26.08.14

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка)

до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 498637,83 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 498637,83грн. заборгованості, з яких: 223459,68 грн. - основний борг, 234632,66грн. - пеня, 3586,98грн. - 3% річних, 14342,64грн. - інфляційні, 22345,97грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.08.2014р.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 26.08.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні надав письмові пояснення щодо порядку передачі відповідачеві податкової накладної (а.с. 45-47).

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила заборгованість перед позивачем в сумі 223459,68грн. Просить не брати до уваги письмовий відзив, в якому йдеться про підписання договору неуповноваженою особою, з огляду на те, що відповідачем підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається заборгованість перед позивачем в сумі 223459,68грн.

Крім того, подала до суду клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на важке фінансове становище підприємства (а.с. 75).

Представник позивача щодо зменшення розміру пені поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2013р. між Виробничо-комерційною фірмою «Урарту» (виконавець, позивач) та ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» (замовник, відповідач) було укладено договір № 49-02 надання послуг (а.с. 12-16).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги спеціальними машинами та механізмами, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Загальна вартість послуг за цим Договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього Договору, відповідно до актів наданих послуг Договору (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, термін надання послуг з 18.10.2013р. по 31.12.2013р. включно.

Після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 5.6. Договору).

За приписами п. 5.8. вищезазначеного Договору, датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику вважається дата підписання акту наданих послуг.

На виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 223459,68грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом надання послуг № 52 від 25.11.13 (17).

Пунктами 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту наданих послуг. Замовник зобов'язався розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до п.4.1.

Оскільки позивачем належним чином виконані свої зобов'язання з надання послуг, що також не заперечується відповідачем, то у останнього виник обов'язок щодо оплати наданих послуг на загальну суму 223459,68грн., який мав бути виконаний до 25.12.2013 р. включно.

Однак у порушення умов договору відповідач договірні зобов'язання не виконав.

18.06.2014р. за вих. № 1806/14 позивачем направлена відповідачу претензія з вимогою оплати заборгованості за договором № 49-02 від 18.10.2013р. (а.с. 19).

Станом на день вирішення спору відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до п. 7.3.6 Договору, в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10,0% від суми боргу.

В порядку вищезазначеного пункту договору, позивачем нараховано відповідачу 234632,66грн. пені та 22345,97грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 14342,64 грн. та 3% річних на суму 3586,98 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила проти основного боргу. Зауважила про невірність розрахунку пені. Подала клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на скрутне фінансове становище. Вказала, що підприємство має кредиторську заборгованість, великий розмір кредитних зобов'язань перед банківською установою, а також значну заборгованість перед бюджетом по сплаті податків та внесків до усіх фондів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Заборгованість відповідача на день судового засідання не змінилась та становить 223459,68 грн., що також вбачається з підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 19.08.2014р. (а.с. 60).

Відповідач факт існування заборгованості за надані послуги не спростував.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені в розмірі 234632,66 грн. за період з 25.12.2013р. до 23.07.2014р., господарський суд враховує наступне.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, у відповідності до п. 7.3.6 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 10% від суми боргу, який склав 22345,97.

Перевіришки розрахунок штрафу, суд вважає його таким, що заявлений у відповідності до норм договору та чинного законодавства, є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку, пеня в сумі 234632,66грн. розрахована, виходячи з п. 7.3.6 Договору в розмірі 0,5% від суми боргу за період з 25.12.2013р. по 23.07.2014р., тобто за 210 днів, що суперечить нормам чинного законодавства (а.с. 22).

Так, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, судом здійснено власний розрахунок пені, виходячи з норм вищезазначеного Закону та ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 26.12.2013р. по 26.06.2014р. (183 дні), яка становить 17246,19грн.

Таким чином, 217386,47грн. пені (234632,66грн. - 17246,19грн.) заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 17246,19грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 8000,00грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, врахував, що засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є Державна служба автомобільних доріг України, яка володіє 100 відсотками акцій розміру статутного фонду засновника, а отже відноситься до державного сектору економіки. Суд врахував важке фінансове становище відповідача, яке полягає у значній кредиторській заборгованості, заборгованості по кредитним договорам, а також заборгованість перед бюджетом по сплаті податків та внесків до усіх фондів.

З огляду на викладене, суд стягує з відповідача 8000,00грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 14342,64грн. та 3% річних на суму 3856,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 271735,27грн. з яких: 223459,68грн.- основний борг, 8000,00грн.-пеня, 22345,97грн.- штраф,14342,64грн.- інфляційні, 3586,98грн. - 3% річних.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК"Автомобільні дороги України" ( 10003, м.Житомир, вул. Перемоги,75, ідентифікаційний код 32008278)

на користь Виробничо-комерційної фірми "Урарту"(12701, Житомирська область, м.Баранівка, вул. Старченка,1, ідентифікаційний код 13577250)

- 223459,68грн. основного боргу;

- 8000,00грн пені;

- 22345,97грн. штрафу;

- 14342,64грн. інфляційних;

- 3586,98грн. 3% річних

- 5619,63 судового збору

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 217386,47грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.08.2014 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. )

3- відповідачу (рек.)